Постанова № 71666328, 17.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1241/2018

ПО С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року м. Київ

Справа № 757/47880/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., секретаря - Станішевської Б.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Печерського районного суду м.Києва про відмову у відкритті провадження, постановлену 22 серпня 2017 року суддею Цокол Л.І. в приміщенні Печерського районного суду міста Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Посольство США в Україні, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Національне антикорупційне бюро України, Центр протидії корупції, Служба безпеки України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Посольство США в Україні, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Національне антикорупційне бюро України, Центр протидії корупції, Служба безпеки України.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, матеріали справи направити на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зокрема, вказував на те, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у справі 6-109цс17 від 12 липня 2017 року.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник третьої особи Служби безпеки України - Дучинський В.О. залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що предметом вказаного позову, серед іншого, є визнання протиправними дії Міністерства юстиції, внаслідок яких право позивача ОСОБА_2 на звернення до суду, тобто право на захист у процесуальному розумінні було порушено, та в даному випадку Міністерство юстиції України виступає як суб'єкт владних повноважень. Оскільки позивач звернувся до суду з вимогами до Міністерства юстиції України, суд дійшов висновку, що такі не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Проте, участь у справі суб'єкта владних повноважень та наявність вимоги про визнання неправомірним рішення, зобов'язання його вчинити дії не змінюють правову природу спірних відносин і не є єдиними та достатніми ознаками справи адміністративної юрисдикції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України обов'язковою ознакою справи адміністративної юрисдикції, окрім наявності у складі учасників процесу суб'єкту владних повноважень, також є публічно-правовий характер спору, що виник між ними.

Тобто, для наявності публічного спору необхідною ознакою є виникнення між сторонами саме публічно-правових відносин.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення ст. 1 та 15 ЦПК України, ст. 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права (правовий висновок Верховного Суду України у справі 6-1096цс17 від 12 липня 2017 року).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує дії відповідача щодо порушення, на його думку, цивільних прав на звернення до суду, які виникли під час розгляду в порядку цивільного судочинства його заяв, скарг та клопотань.

Отже, цей спір пов'язаний з захистом цивільних прав ОСОБА_2, який виник з цивільних правовідносин, а тому не є публічно-правовим, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки участь у справі суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є Міністерство юстиції України, та наявність вимоги про визнання дій протиправними не є єдиними та достатніми ознаками справи адміністративної юрисдикції, то висновок суду першої інстанції про те, що заявлений ОСОБА_2 позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не ґрунтується на нормах процесуального закону.

За таких обставин, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому ухвалу необхідно скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Разом з тим, при вирішенні питання про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_2, суду першої інстанції належить перевірити відповідність позовної заяви вимогам ст. ст. 175-176 ЦПК України та прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 22 серпня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова суду складена 18 січня 2018 року.

Суддя-доповідач: Судді: