Вирок № 71666203, 18.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 626/1547/16-к Головуючий суддя І інстанції Константинов Д. С.

Провадження № 11-кп/790/629/18 Суддя доповідач Гришин П.В.

Категорія: Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого – судді - Гришина П.В.,

суддів - Грошевої О.Ю., Протасова В.І.,

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження № 12016220350000012 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, м.Красноград, Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого в Хрестищанському відділенні бурових робіт на посаді вишко-монтажника, одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком, ОСОБА_2 засуджений:

-за ч.2 ст.345 КК України – 3 роки обмеження волі;

-за ч.1 ст.343 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цим же вироком ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання на підставі ст. 85, ч. 2 ст. 86 КК України та п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Згідно вироку, ОСОБА_2 07.01.2016 року близько 23:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, разом зі своїм рідним братом ОСОБА_3, який також перебував в стані алкогольного сп’яніння, на автомобілі та під керуванням останнього марки ВАЗ-21083 д.н.з. 58101ХК, під’їхали до його домоволодіння, розташованого за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Піщанка, вул. Першотравнева, 24. Після зупинки ОСОБА_3 автомобіля до нього підійшли працівники поліції Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували на службі та знаходилися у форменому одязі. На вимогу працівників поліції пред’явити водійське посвідчення та документи на автомобіль з приводу порушень ОСОБА_3 правил дорожнього руху, останній відмовився виконати вказані законні вимоги та намагався забігти у двір свого домоволодіння. ОСОБА_2, спостерігаючи за цими подіями, встав з переднього пасажирського сидіння, підійшов до працівників поліції та став наполягати, щоб вони покинули вказане місце та не складали адміністративний протокол стосовно його брата та не затримували його, виражаючись при цьому нецензурною лайкою. На вимогу працівників поліції відійти і не заважити їм, останній став погрожувати тим, що натравить на них собаку. В цей час працівники поліції стали силою утримувати ОСОБА_3, який намагався забігти у двір, коло автомобіля для встановлення його особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 наблизився ззаду до працівників поліції, які були у форменому одязі, та, будучи достовірно обізнаним про те, що вони є працівниками правоохоронного органу та виконують свої службові обов’язки, діючи з прямим умислом, направленим на завдання тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним своїх службових обов'язків, кулаком правої руки наніс удар в потилицю ОСОБА_5, який відчувши удар повернувся до ОСОБА_2 обличчям. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 другий удар кулаком лівої руки в обличчя спереду, після чого навалився на нього всім тілом, поваливши в сніг. Піднявшись, ОСОБА_2 відкрив хвіртку власного домоволодіння та підізвав до себе свого собаку породи «німецька вівчарка», після чого став натравлювати його на працівників поліції, даючи команду «чужой», не звертаючи уваги на прохання працівників поліції прибрати собаку. В подальшому ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, підбіг ззаду до працівника поліції ОСОБА_4 та наніс йому удар кулаком руки в потилицю, після чого забіг в двір свого домоволодіння та став висловлюватися на адресу працівників поліції нецензурною лайкою.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 завдав працівнику поліції ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді забійної рани на крововиливній основі на верхній губі, яке згідно висновку судово-медичної експертизи Красноградського міжрайонного відділення ХОБСМЄ № 9-КР/16 від 15.01.2016 за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а працівнику поліції ОСОБА_4 фізичного болю.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, тобто насильство щодо працівника правоохоронного органу, що виразилося у умисному заподіянні працівникам поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 побоїв та легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Крім того, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.343 КК України, тобто вплив у будь-якій формі на працівників правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ними своїх службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення.

В апеляційній скарзі прокурорпросить вирок суду першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_2 - скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванню закону, який підлягає застосуванню. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання: за ч. 1 ст. 343 КК України - до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.); за ч. 2 ст. 345 КК України - до 3 років обмеження волі; Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 85, ч. 2 ст. 86 КК України та п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання. В обґрунтування посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України та п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань». Однак, остаточне призначене покарання ОСОБА_2 у вироку Красноградського районного суду від 05.10.2017 не визначалось. Судом фактично не застосовано жоден з існуючих способів призначення покарання за сукупністю злочинів. За таких обставин вирок районного суду є незаконним і відповідно до ст.413 КПК України підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В письмових запереченнях захисник ОСОБА_1 вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а вирок може бути змінено без його скасування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, думку обвинуваченого ОСОБА_2та його захисника ОСОБА_1, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні злочину ніким не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Відповідно до ч. ч 1,2 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України.

Таким чином призначення покарання за сукупністю злочинів проходить дві стадії : 1) призначення покарання окремо за кожен злочин; 2) призначення остаточного покарання за їх сукупністю. Такий порядок спрямований на забезпечення передбаченої ч. 4 ст. 65 КК України можливості призначення винній особі більш суворого покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК України.

Із оскаржуваного вироку вбачається, що за ч. 2 ст. 345 КК України ОСОБА_2 було призначено покарання у виді 3 років обмеження волі, а за ч.1 ст.343 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 гривень, та на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» його звільнено від відбування покарання.

Таким чином, ОСОБА_2 за правилами ст. 70 КК України остаточне покарання взагалі не призначено, а відтак є незрозумілим від якого покарання він звільнений на підставі закону про амністію.

Зазначене свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до п. 4 ч. 1 ст.409 КПК України є підставою скасування судового рішення, а також , з огляду на виняткові положення ч.4 ст. 65 КК України, вимагає ухвалення вироку судом апеляційної інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційна скарга прокурора не містить вимог про призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання за кожен із злочинів, що становлять їх сукупність. При цьому колегія суддів також вважає правильним розмір та вид цих покарань, виходячи із того що обвинувачений вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості ,він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, пом’якшуючих та обтяжуючих обставин не встановлено.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про можливість застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Враховуючи, що вчинені ОСОБА_2 злочини не є тяжкими , та він має на утриманні неповнолітнього сина, щодо якого не позбавлений батьківських прав, за його згодою, колегія суддів вважає необхідним застосувати до нього п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнити його від відбування призначеного цим вироком остаточного покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 420 КПК України, п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року у відношенні ОСОБА_2, в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

-за ч.2 ст.345 КК України – у виді 3 років обмеження волі;

-за ч.1 ст.343 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років обмеження волі.

На підстав п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного цим вироком.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий –

Судді: