Постанова № 71662927, 15.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/252/16

Провадження № 22-ц/779/3/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Малєєв

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря - Капущак С.В., представника відповідачів ОСОБА_2, представниці позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року, ухвалене головуючою суддею Крилюк М.І. в м. Косів, дата складання повного тексту якого не відома, по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

1. Провадження в суді першої інстанції.

1.1. Позов подано 16.02.2016 із такими вимогами:

- відповідно до укладеного договору № IFWWGA00000042 від 11.12.2007 ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 35625,00 дол. США, на термін до 11.12.2022 та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором;

- поручителем перед банком за виконання позичальником зобов'язань є ОСОБА_5, згідно договору поруки № IFWWGA00000042 від 12.12.2007, яка зобов'язалася відповідати перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором;

- відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 17.12.2015 його заборгованість становить 683122,52 грн що за курсом 23,51грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.12.2015 складає 29056,68 дол. США, з якої: - 22524,96 дол. США - заборгованість за кредитом; - 3063,60 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 779,18 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; - 1295,16 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; - 10,63 дол. США - штраф (фіксована частина); - 1383,14 дол. США - штраф (процентна складова);

- просили стягнути з відповідачів у солідарному порядку 683122,52 грн заборгованості по отриманому кредиту, що за курсом 23,51грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.12.2015 складає 29056,68 дол. США.

1.2. Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2016 року позов задоволено (а.с. 35-36).

1.3. Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 29.03.2016 (а.с. 41 - 43) подав заяву про перегляд заочного рішення з таких підстав:

- відповідачі вперше не з'явились в судове засідання, а тому суд повинен був відкласти слухання справи;

- у матеріалах справи відсутній документ, який підтверджує отримання Позичальником саме 35625 доларів США, а розрахунки стягнутої заборгованості не співпадають і є необґрунтованими;

- сам розрахунок заборгованості Банку не підписаний головним бухгалтером та без посилання на документи первинного бухгалтерського обліку;

- тому заочне рішення належить скасувати.

1.4. Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2016 року заочне рішення скасовано (а.с. 61-62).

1.4. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - заборгованість за кредитним договором №IFWWGA00000042 від 11.12.2007 в сумі 683122,52грн, що за курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.12.2007 року складає 29056,68 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10246,84 грн. оплаченого судового збору.

1.5. ОСОБА_6 - представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказане рішення подали апеляційну скаргу із таким змістом вимог:

- судом не з'ясовані обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, зокрема факт отримання позичальником коштів;

- позивач не підтвердив отримання коштів, а тому, на думку апелянта, не може вимагати їх повернення відповідно до ст. 1049 ЦК України;

- суд не звернув уваги, що розрахунки заборгованості складені без підпису головного бухгалтера та без посилання на бухгалтерські документи первинного обліку;

- у рішенні не описано підстави стягнення саме таких сум, а в матеріалах справи відсутній договір на відкриття валютного рахунку куди були направлені валютні кошти;

- застосуванню також підлягає ч. 3 ст. 551 ЦК України;

- сторонами узгоджено відсоткову ставку 0,92% на місяць, що в рік складає 11,04%, однак 15.11.2008 Банк підняв в односторонньому порядку ставку на 2% і вона склала 13,04% річних; така ставка діяла до 20.09.2010, що порушило ч.1 ст. 651 ЦК України;

- позивач не погодив вищевказане підвищення відсоткової ставки з ОСОБА_5, внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителя;

- Банком не надано до суду докази укладання додаткової угоди та докази належного повідомлення поручителя та позичальника про збільшення розміру відсоткової ставки за кредитним договором;

- це є підставою для припинення поруки.

Просять скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року, винести рішення, яким позовні вимоги відхилити та стягнути судові витрати з позивача.

1.6. Пояснення в апеляційному суді.

1.6.1. В судове засідання відповідачі не з'явились. Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 апеляцію підтримав з указаних у ній мотивів.

1.6.2. Представниця позивача ОСОБА_3 заперечила апеляційну скаргу, вказавши, що розрахунки банку вірні, відповідач взяв кредит і сплачував належні кошти, але згодом зобов'язання виконувати перестав. Поручитель погодилась відповідати за зобов'язаннями позичальника відповідно до умов договору, який передбачав можливість підвищення процентної ставки.

2. Фактичні обставини.

2.1. 11.12.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладеного Кредитний договір № IFWWGA00000042 (далі - Кредитний договір)згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 35625,00 дол. США, на термін до 11.12.2022рта зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 13-15);

2.2. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки (а.с. 16);

2.3. 18.12.2015 Позивачем було надіслано відповідачам Повідомлення про сплату суми простроченого платежу (а.с. 9, 10).

2.4. Згідно Розрахунку заборгованість ОСОБА_4 станом на 17.12.2015 становить 683122,52 грн, що за курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.12.2007 складає 29056,68 дол. США, з якої 22524,96 дол. США - заборгованість за кредитом, 3063,60 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 779,18 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1295,16 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 10,63 дол. США - штраф (фіксована частина), 1383,14 дол. США - штраф (процентна складова) (а.с. 4-7).

2.5. За клопотанням представника апелянта апеляційним судом було призначено судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої з 22.09.2016 по яка (а.с. 165 - 214) було підготовлено Повідомлення про неможливість надання повного та обґрунтованого висновку у межах наданих матеріалів через їх неповноту та невідповідність документів Банку нормативним вимогам.

2.6. Після проведення експертизи жодних клопотань щодо доказування від сторін не надійшло.

3. Оцінки апеляційного суду.

3.1. Суд першої інстанції вважав доведеними, і зобов'язання, і розміри заборгованості, яку належить стягнути солідарно з позичальника та поручительки відповідно до приписів ст. 526, 530, 554, 612, 625, 1048 - 1050 ЦК України, визначивши обов'язок відповідачів у солідарному порядку повернути заборгованість позивачеві.

3.2. Апеляційний суд погоджується з цим висновком у частині стягнення за основним боргом, процентами та пенею і відхиляє аргументи апеляційної скарги з огляду на таке.

3.2.1. За приписами ст. 76 - 81, 83 ЦПК України факти справи встановлюються на підставі поданих сторонами та іншими учасниками справи належних, допустимих, достовірних доказів, яких достатньо для висновку щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування.

3.2.2. Апелянт заперечив факт отримання позичальником коштів, посилаючись на відсутність доказів цього. Апелянт указав, що про збільшення процентної ставки із поручителькою окремої домовленості не було, а тому порука припинена. Апелянт вважав, що застосуванню підлягають приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення неустойки.

3.2.2.1. Апеляційний суд на підставі наявних матеріалів справи констатує, що позивач надав докази існування заборгованості відповідачів і провів її розрахунок. Із Розрахунку заборгованості, копій кредитного договору та договору поруки слідує, що позичальник отримав кредит, а поручителька поручилась за його повернення, погодившись із умовами кредитного договору, у тому числі й з положеннями щодо можливості зміни процентної ставки (п. 2.3.1. Договору). Кредит погашався позичальником, останні проплати були 01.12.2014 та 22.06.2015 (погашення пені). Факти виконання зобов'язань, на думку апеляційного суду, підтверджують отримання коштів позичальником і наявність між сторонами відносин кредитора та боржника і спростовують протилежні твердження апелянта.

Апелянти, натомість, ні альтернативних розрахунків, ні доказів у підтвердження своїх вимог не надали. Висновок експертизи неможливий через обмеження доказової бази. У матеріалах дослідження експерта констатовано формальну невідповідність наданих банком документів нормативним вимогам.

3.2.2.2. За умов вичерпання можливостей доказування в цій справі, апеляційний суд вважає, що докази надані позивачем дають можливість установити зміст правовідносин між сторонами, оскільки містять фактичну та юридичну інформацію щодо домовленостей сторін, взаємних зобов'язань і їх виконання. Аргументи апелянтів не несуть позитивної доказової інформації, а оперують тільки сумнівами та запереченнями, припущеннями.

3.2.2.3. Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції вірно визначив як підстави (приписи ст. 526, 530, 554, 612, 625, 1048 - 1050 ЦК України), так і розміри заборгованості за кредитом (22524, 96 дол. США), по процентам за користування кредитом (3063,60 дол. США); по комісії за користування кредитом ( 779,18 дол. США); по пені (1295,16 дол. США) та провів їх перерахунок у гривнях.

3.2.2.4. Поручитель згідно договору поруки брала на себе зобов'язання за виконання усіх умов кредитного договору, в якому можливість зміни процентної ставки було передбачено. Тому, суд першої інстанції вірно визначив відповідальність поручителя по кредиту солідарно з позичальником.

3.2.2.5. Щодо зменшення пені. Обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України є значне перевищення розміром неустойки розміру збитків. У даному випадку навпаки - розмір збитків значно перевищує розмір пені. Тому підстав для зменшення пені апеляційний суд не вбачає і зауважує, що клопотання апелянта про зменшення неустойки свідчить про визнання зобов'язань, які відповідачами водночас заперечуються.

3.3. Разом із тим, стягуючи поряд із пенею і штрафи (10,63 дол. США - штраф (фіксована частина); 1383,14 дол. США - штраф (процентна складова)), суд першої інстанції не застосував приписи ст. 61 Конституції України про неможливість подвійного притягнення до відповідальності одного виду. На це увагу звернув Верховний суд України у справі 6-2003цс15. На час винесення рішення судом першої інстанції цей висновок належало врахувати.

4. Висновок.

З урахуванням прямої дії норми ст. 61 Конституції України апеляційний суд вважає необхідним рішення у частині стягнення подвійного стягнення неустойки (пені та штрафів) змінити, виключити стягнення штрафів із відповідачів.

У решті рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року змінити в частині.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 28.05.1996, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 23.03.2006, в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299 - заборгованість за кредитним договором №IFWWGA00000042 від 11.12.2007 в сумі 650355 грн. 61 коп., що за курсом 23,51 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.12.2007 складає 27663,54 долари США.

У решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 18.01.2018