Постанова № 71662558, 12.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7734/17

Провадження № 22-ц/779/113/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Василишин Л.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського суду, постановлену суддею Островським О.О. 27 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а :

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про забезпечення позову у справі за його позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою в сумі 315000 грн. шляхом накладення арешту на рухоме на нерухоме майно, яке належить відповідачам в межах ціни позову.

Вимоги заяви мотивував тим, що до вирішення справи по суті існує загроза уникнення відповідачів від виконання можливого рішення суду шляхом відчуження належного їм майна.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт вказав, що суд відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виходив із того, що ухвалою суду від 11.09.2017 року постановленій у даній справі вже вжиті заходи забезпечення позову.

Однак суд не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідачі не виконали своїх зобов»язань передбачених розпискою щодо оформлення документації по оренді земель сільськогосподарського призначення з терміном виконання таких робіт до 01.09.2015 року, не звертались щодо відстрочення чи розстрочення повернення коштів. Відповідач ОСОБА_2 після отримання позовної заяви ОСОБА_1 вчинив дії щодо приховування майна для уникнення майнової відповідальності, відчуживши належне йому нежитлове приміщення на користь своєї дружини ОСОБА_4

Крім того, ухвалою суду від 03.11.2017 року скасовано заходи забезпечення позову щодо відповідача ОСОБА_2, вжиті згідно ухвали суду від 11.09.2017 року.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив ухвалу суду скасувати та постановити ухвалу суду про задоволення заяви про забезпечення позову.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 вересня 2017 року було забезпечено позов щодо цих сторін.

Однак із таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою в сумі 315000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 вересня 2017 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено в межах ціни позову 315000,00 грн. арешт на рухоме і не рухоме майно, яке належить відповідачам: ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, А, загальною площею (кв.м):8.2 за адресою АДРЕСА_3 та гараж АДРЕСА_4); ОСОБА_3 на двохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2

28 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з заявою про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що судом в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно яке йому не належить.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 листопада 2017 року скасовано заходи забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів в частині накладення арешту на нежитлове приміщення А, загальною пл. (кв.м):8.2 за адресою АДРЕСА_3 та гараж (АДРЕСА_5).

Таким чином, суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову щодо відповідача ОСОБА_2, застосовані згідно ухвали від 11.09.2017 року.

Разом з тим, після скасування вжитих судом заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернувся із повторною заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України ( в ред. 2004 року, чинної на час постановлення ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч.3 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. 3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну можливість для виконання майбутнього рішення по справі.

З врахуванням того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 після пред»явлення ОСОБА_116 червня 2017 року позову про стягнення боргу, 05 серпня 2017 року за договором дарування відчужив належну йому ? частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. АДРЕСА_6 ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 в межах ціни позову 315000 грн.

Оскільки заходи забезпечення позову стосовно відповідача ОСОБА_3, вжиті згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 11 вересня 2017 року не скасовані, то вимоги заявника щодо вжиття заходів забезпечення стосовно відповідача ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

З огляду на зазначене, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову стосовно відповідача ОСОБА_2 та постановлення в цій частині нової ухвали про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, проживаючому за адресою АДРЕСА_7, НОМЕР_1, виданий Надвірнянським РВУМВС - в межах ціни позову 315000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

Г.П. Мелінишин

Повний текст постанови складено 17 січня 2018 року.