Рішення № 71662357, 17.01.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1273/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді: Сабадаха Б.В.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 3262-К-Н-О від 17.01.2017 року, подав на розгляд суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Представник позивача ПАТ КБ “ПриватБанк” в судове засідання не з’явився, подав суду клопотання про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задоволити в повному обсязі.

Із змісту позовних вимог вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.10.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. ОСОБА_1 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов’язання за вказаним договором не виконала.

У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідачка станом на 30.04.2017 року має заборгованість - 71254,92 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 58385,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3369,28 грн. - штраф (процентна складова).

Непогашення боржником заборгованості по кредиту призводить до фінансових збитків ПАТ КБ “ПриватБанк”. Просить позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просить відмовити із підстав зазначених в заяві про застосування позовної давності, яку мотивує тим, що за умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок ОСОБА_1 повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право позивача вважається порушеним з моменту недотримання мною, ОСОБА_1, строку погашення кожного чергового платежу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Як вбачається із укладеного договору № б/н від 04.10.2010 року (а.с.2-3), ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Незважаючи на взяті на себе за договором зобов'язання, відповідачка порушила строки повернення коштів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Внаслідок невиконання відповідачем свого зобов’язання, станом на 30.04.2017 року має заборгованість - 71254,92 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 58385,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3000,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3369,28 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується довідкою-розрахунком (а.с.4-6), що долучена до матеріалів справи.

Відповідачкою заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що в силу ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Відповідно до абз.7 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-70/0/4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності», відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на те, що факт звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" за захистом своїх прав був за межами позовної даності, відповідачка наполягає на застосуванні позовної давності, у матеріалах справи існують обставини, які є підставою для її застосування.

Позивачу було відомо, що відповідачка не повернула позичену суму грошей. Проте, з позовом про стягнення заборгованості до ОСОБА_1, представник ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду 11.07.2017 року.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Клопотання про поновлення строку позовної давності представником позивача суду не заявлялось.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Пунктом 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного, ст.ст.256, 257, 261, 266, 267, 526, 527, 530, 612, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 13, 81, 247, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Б.В. Сабадах