Рішення № 71662285, 16.01.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4184/17

Провадження № 2/345/206/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. 27 квітня 1993 р. відділом приватизації житла фірми «Івано-Франківськбуд» видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

27 березня 2011 р. ОСОБА_3 померла. 2 грудня 2011 р. державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності, згідно якого ОСОБА_3, яка померла 27.03.2011 р., належить 1/2 ч. у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. На підставі цього свідоцтва, 18 грудня 2011 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/4 ч. вищевказаної квартири; інша ? ч. з квартири в цілому, що становила половину належної ОСОБА_3 частки, увійшла до складу спадщини після її смерті.

2 грудня 2011 р. державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/4 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2.

10 вересня 2016 р. ОСОБА_2 помер. За життя ним складено заповіт, відповідно до якого все своє майно та належні йому майнові права ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1

16 листопада 2017 р. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, зокрема, щодо неодержаної у зв’язку із смертю пенсії в сумі 1 174 грн. Проте позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 у зв’язку із розбіжністю у прізвищі спадкодавця в різних документах, в яких воно значиться як «Пахолок», «Пахалок» або «Пахалюк». Тому позивач змушений звернутися до суду та просить визнати за ним право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_3.

Представник позивача подав до суду заяви про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить суд його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,що 10 вересня 2016 року ОСОБА_2 помер (а.с.12). На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишив заповіт, відповідно до якого все своє майно та належні йому майнові права заповів позивачу ОСОБА_1 (а.с.14)

Як вбачається з листа нотаріуса від 14.11.2017 р. № 57/02-14 (а.с.16), позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2, у зв’язку із розбіжністю у прізвищі спадкодавця в різних документах, в яких воно значиться як «Пахолок», «Пахалок» або «Пахалюк».

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 квітня 1993 року, виданого відділом приватизації житла фірми «Івано-Франківськбуд» (а.с.5) квартира АДРЕСА_4, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_3

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

27 березня 2011 року ОСОБА_3 померла (а.с.6). Зі свідоцтва про право власності від 02 грудня 2011 року, виданого державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 1747 (а.с.7) видно, що ОСОБА_3, яка померла 27.03.2011 р., належить 1/2 частина у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з 1/2 частини двокімнатної квартири № 11 по вул. Коновальця (вул. Корякова), будинок № 8, в м. Калуш, Івано-Франківська область.

18 грудня 2011 року за ОСОБА_2, на підставі вищевказаного свідоцтва, зареєстровано право власності на 1/4 вказаної квартири, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за № 32550544 (а.с.8).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 грудня 2011 року, виданого державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за № 1748) вбачається, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.9). 18 грудня 2011 р. за ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.12.2011 р. № 1748, зареєстровано право власності на успадковану 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.11).

Щодо розбіжності в прізвищі спадкодавця ОСОБА_2, то така обставина викликана помилками у написанні прізвища спадкодавця. Вказане підтверджується типовим договором найму житлового приміщення у будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій від 27.11.1989 р., згідно якого ОСОБА_2 надано в користування жиле приміщення по вул. Корякова (теперішнє найменування «вул. Коновальця»), 8/11, в м. Калуш (а.с.17-19).

З 06.12.1989 р. ОСОБА_2 також був прописаний у цій квартирі, що підтверджується відповідною відміткою у будинковій книзі. Окрім того, у будинковій книзі ОСОБА_2 зазначений як власник спірної квартири з 27.04.1993 р., тобто, з дати видачі вищевказаного свідоцтва про право власності, в якому помилково зазначеного його прізвище як «Пахалок» та «Пахолюк» (а.с.20-23).

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина в цілому на квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, якщо у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від прав на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, зібрані по справі докази та належна їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 1223, 1258, 1261, 1268-1269 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, який помер 10.09.2016 року, а саме в цілому на квартиру АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: