Постанова № 71659498, 15.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа№ 910/15777/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Тарасова А.Є., довіреність № 20/09-1 від 20.09.2017;

від відповідача - Гопкало О.В., довіреність № б/н від 01.08.2017,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15777/17 (суддя Чинчин О.В., м. Київ, повний текст складено - 23.10.2017) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ТЕПЛОБУД" до публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення заборгованості в сумі 97 808, 22 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ТЕПЛОБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення пені в сумі 59 711,55 грн., 3% річних в сумі 6 813,41 грн. та інфляційних в сумі 31 283,26 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.10.2017, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду).

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати отриманого від позивача природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15777/17 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 59 711,55 грн., 3% річних в сумі 6 813,41 грн. та інфляційні в сумі 31 283,26 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу є підставою для стягнення пені, річних та інфляційних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15777/17 скасувати частково та прийняти нове.

Апеляційна скарга мотивована невірністю нарахування пені та річних, оскільки, за доводами скаржника, позивачем не вірно вказано кількість днів прострочення.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 15.01.2018 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.2018 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так, представник позивача зазначив про обґрунтованість здійснених нарахувань.

Слід зазначити, що 15.12.2017 набрали чинності зміни внесені у Господарський процесуальний кодекс України Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Підпунктом 9 пунктом 1 Перехідних Положень установлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ТЕПЛОБУД" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Завод "Маяк" (споживач) 19.12.2016 було укладено Договір постачання природного газу №95/16Г, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти споживачеві природний газ належної якості та в необхідних обсягах у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов'язався оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим договором, згідно порівняльної таблиці результату тендеру № 533888 від 16.12.2016.

Згідно з п. 3.4 Договору, умови оплати за природний газ, що постачається згідно умов цього Договору, визначаються в Додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 3 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2 договору).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання укладається на строк до 31.03.2017.

Додатковою угодою № 1 від 19.12.2016 до Договору сторони виклали пункти 3.1, 3.4 у такій редакції: "3.1. Загальна вартість 1 000,00 куб.м. газу, що постачається у січні 2017, встановлюється у гривнях України і складає на моменту укладення цієї додаткової угоди, без урахування вартості транспортування газу - 7 740,00 грн. 3.4. Оплата за природний газ здійснюється у наступному порядку: 30% до 10 числа місяця поставки газу, 70% до 7 числа місяця після поставки газу".

Додатковою угодою № 2 від 26.01.2017 до Договору сторони виклали пункт 3.1 у такій редакції: "Загальна вартість 1 000,00 куб.м. газу, що постачається у лютому 2017, встановлюється у гривнях України і складає на моменту укладення цієї додаткової угоди, без урахування вартості транспортування газу - 9 250,00 грн.".

У Додатковій угоді № 4 від 21.02.2017 до Договору викладено пункт 3.1 у такій редакції: "Загальна вартість 1 000,00 куб.м. газу, що постачається у березні 2017, встановлюється у гривнях України і складає на моменту укладення цієї додаткової угоди, без урахування вартості транспортування газу - 8 340,00 грн.".

На виконання умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується оформленими належним чином актами приймання - передачі природного газу № 95/16Г-01 від 31.01.2017 на суму 1 001 726,28 грн., № 95/16Г-02 від 28.02.2017 на суму 970 879,58 грн., № 95/16Г-03 від 31.03.2017 на суму 260 758,44 грн. (а.с.22-24).

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином, тобто було допущено прострочення оплати грошових коштів за договором.

Враховуючи те, що відповідачем було оплачено природний газ з порушенням встановлених договором строків, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано пеню в сумі 59 711,55 грн., 3% річних в сумі 6 813,41 грн. та інфляційні в сумі 31 283,26 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.10.2017, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду).

Вимоги про стягнення вказаних сум були задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог місцевим господарським судом, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 6.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 3 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем нараховано пеню в сумі 59 711,55 грн.

Нарахування зазначеної санкції здійснювалось позивачем з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем та в межах періоду, що встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (протягом шести місяців з моменту невиконання відповідачем грошового зобов'язання).

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, судом першої інстанції вказані нарахування визнані обґрунтованими.

Позивачем також було заявлено до стягнення 3% річних в сумі 6 813,41 грн. та інфляційні в сумі 31 283,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 59 711,55 грн., 3% річних в сумі 6 813,41 грн. та інфляційних в сумі 31 283,26 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно доводів апелянта про невірність нарахування пені та річних, оскільки, за доводами скаржника, позивачем не вірно вказано кількість днів прострочення, слід зазначити наступне.

При цьому, апелянтом разом з апеляційною скаргою було надано контррозрахунок.

Вказані доводи скаржника щодо невірності нарахування пені та річних визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки апеляційним судом було перевірено розрахунок позивача (наданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог) та встановлено його належність.

Так, позивачем (при збільшенні розміру позовних вимог) було вірно визначено кількість днів прострочення, нарахування пені та річних здійснювалось з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем - на сплачені суми нарахування позивачем не здійснювалось.

Щодо наданого апелянтом контррозрахунку слід зазначити, що він є ідентичним розрахунку позивача, який був поданий до суду разом із позовною заявою.

Враховуючи те, що вказаний розрахунок не містив періоду початку та закінчення нарахувань, заявлених до стягнення сум, місцевий господарський суд ухвалою зобов'язував позивача надати обґрунтований розрахунок.

Позивачем були виконані вказані вимоги суду та надано обґрунтований розрахунок пені, річних та інфляційних, із зазначенням періоду початку та закінчення нарахувань, враховуючи здійснені боржником оплати.

В свою чергу, наданий апелянтом контррозрахунок, який є ідентичним первісному розрахунку позивача, відповідних періодів початку та закінчення нарахувань також не містить.

Також, судом встановлено правильність здійснення нарахувань за дні, коли відповідачем здійснювалися часткові оплати.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом не доведено обставин невірності, здійсненого позивачем розрахунку, у зв'язку з чим вказані доводи скаржника відхиляються судом за необґрунтованістю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Завод "Маяк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/15777/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 18.01.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко