Постанова № 71659475, 17.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа№ 910/5479/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін:

від позивача - Савонік Л.Ф. - дов. б/н від 22.05.17,

Бабік К.В. - дов. б/н від 22.05.17,

ОСОБА_4 - директор;

від відповідача - Овчаренко Р.В. - дов. № 2/17 від 01.12.17,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.09.2017

у справі № 910/5479/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ»

до Приватного акціонерного товариства «Українська

пожежно-страхова компанія»

про стягнення 147 998,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» (далі - позивач, ТОВ «ЮЛІЯ») звернулось з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач, ПрАТ «УПСК») про стягнення 147 998,29 грн., з яких: 68 179,01 грн. сума боргу з виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 05.12.2012 № АЗ-037/001/120000123 (далі - Договір страхування), 7 599,00 грн. - 3% річних, 72 220,28 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення своїх обов'язків за Договором, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» та ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, необґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування за спірною дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Відповідач у відзиві проти позову заперечував повністю, зазначаючи про необґрунтованість вимог позивача, оскільки ПрАТ «УПСК» було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 25.1.3 Договору страхування, у зв'язку з встановленням страховиком того, що дана ДТП за участю застрахованого ТЗ відбулася внаслідок виїзду експлуатанта на смугу зустрічного руху в місці де такий виїзд заборонено та внаслідок перетину суцільної осьової лінії розмітки, що в свою чергу виключає виплату страхового відшкодування (п. 25.1.3 Договору страхування). Окрім того, відповідач заперечив проти розрахунку страхового відшкодування зазначивши, що в даному випадку має місце конструктивна загибель транспортного засобу. Також відповідачем 20.07.2017 була подана заява про застосування строку позовної давності на підставі ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України до вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7 599,00 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 72 220,28 грн.

Позивач заперечив проти тверджень викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначивши, що на схемі місця ДТП, що виконана спеціалістом у масштабі (1 х 150 см.) з прив'язкою до проїзної частини дороги, де перенесені розміри із схеми замальованої інспектором ДАІ від 06.05.2013, вбачається, що первинне зіткнення транспортних засобів (безпосередньо виникла дорожньо-транспортна пригода) відбулося саме на своїй смузі руху, що виключає можливість застосування п. 25.1.3 Договору страхування та відмову у виплаті страхового відшкодування. Також, заперечив проти тверджень відповідача про невірний обрахунок страхового відшкодування та конструктивну загибель застрахованого транспортного засобу, зважаючи на те, що здійснюючи розрахунок страхового відшкодування відповідач невірно застосував 10% ставку франшизи, оскільки в даному випадку відповідно до п. 14.3 Договору страхування франшиза застосовується в розмірі 0,5%.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/5479/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/5479/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» посилається, зокрема, на помилкове встановлення судом першої інстанції місця зіткнення автомобілів, що призвело до помилкового застосування п. 25.1.3 Договору страхування та відмови у позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017, у зв'язку з призначенням головуючого судді Баранця О.М. на посаду судді Верховного Суду, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, в результаті чого справу № 910/5479/17 передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 справу № 910/5479/17 було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2018.

20.11.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ «УПСК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/5479/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.12.2012 між ПрАТ «УПСК» (далі - страховик) і ТОВ «ЮЛІЯ» (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №A3-037/001/120000123 (далі - Договір), за умовами якого було застраховано транспортний засіб - «Renault Kangoo», рік випуску - 2011; реєстраційний номер - НОМЕР_2; кузов (шасі) №VF1KW0KB545987875; дійсна вартість ТЗ - 114 534,00 грн., страхова сума транспортного засобу 114 534,00 грн. Строк дії Договору: з 10.12.2012 по 09.12.2013.

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, вказаним у п. 7 цього Договору, який пройшов реєстрації ДАІ або в інших компетентних органах, має індивідуальний (заводський) номер кузова (двигуна, шасі) і належить йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших законних підставах, а також додатковим обладнанням до нього, згідно з обраною Програмою страхування. Обрана програма страхування визначена в п. 5.1 цього Договору, умови за програмами страхування визначені в п. 25 цього Договору.

06.05.2013 о 09 годині в м. Кузнецовськ по вул. Соборній трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля «Renault Kangoo» д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Opel Omega» д.р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Renault Kangoo» д.р.н. НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, перед початком обгону не переконався, що водій транспортного засобу, що рухався попереду по тій самій смузі не показав сигналу про намір повороту ліворуч, допустив зіткнення з транспортним засобом, що рухався попереду в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП за вих. № 664 від 14.05.2013, протоколом про адміністративне правопорушення АА2 №840838.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення АА2 №840838 вищевказана дорожня пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 п.п. 2.3 б), 14.2 б) 12.1, 9.3 ПДР України, що призвело до пошкодження застрахованого автомобіля.

п. 2.3.6 ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 14.2.6 ПДР України - перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч;

п. 12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1013/13-п ОСОБА_4 визнав свою вину, пояснив, що 06.05.2013 керуючи власним автомобілем, допустив зіткнення з автомобілем, що рухався попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Внаслідок вказаної ДТП були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю «Renault Kangoo» д.р.н. НОМЕР_2, який був застрахований у відповідача за Договором.

Згідно з актом виконаних робіт №Во-К-000000000000275 від 28.02.2017 ПП ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Kangoo» д.р.н. НОМЕР_2, склала 68 179,01 грн.

Матеріали справи містять докази оплати проведеного відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля на суму 68 179,01 грн. (банківські виписки, квитанція до прибуткового касового ордеру №24/03/1 від 24.03.2014).

07.05.2013 до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням звернувся директор ТОВ «Юлія» ОСОБА_4 та повідомив, що 06.05.2013 він керуючи застрахованим транспортним засобом, рухався по вул. Соборній в сторону АЗС «Журавлина». По переду нього рухався автомобіль «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_4 почав здійснювати обгін, перетнувши дві суцільні лінії розмітки і в цей момент попереду їдучий автомобіль повернув ліворуч, внаслідок чого відбулася ДТП. Після зіткнення автомобіль викинуло на зустрічну смугу на бордюр і розвернуло в зворотному напрямку.

Відповідач листом від 03.07.2013 №2661 прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, зважаючи на те, що Страховик провівши аналіз матеріалів страхової справи встановив, що дана ДТП за участю застрахованого ТЗ відбулася внаслідок виїзду експлуатанта (ОСОБА_4.) на смугу зустрічного руху, в місці де такий виїзд заборонено та внаслідок перетину ОСОБА_4 суцільної осьової лінії розмітки.

20.04.2016 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою за вих. 3218/18 про перегляд рішення страхової компанії щодо зазначеного страхового випадку.

Відповідач надав відповідь на заяву вих. №1500/18 від 22.04.2016 згідно якої залишив в силі прийняте рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Враховуючи наведене, ТОВ «Юлія» звернулося з даним позовом та просить стягнути з ПрАТ «УПСК» 68 179,01 грн. страхового відшкодування, а також 7 599 грн. - 3% річних та 72 220,28 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 19.12 Договору добровільного страхування передбачено, що страховий випадок - ДТП, ІВП, ПДТО, викрадення, подія, передбачена цим Договором страхування (ризик, зазначений в п. 9 Договору), яка відбулася в період дії Договору і не підпадає під виключення або обмеження згідно з цим Договором, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику (Вигодонабувачу) на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 22.2 Договору добровільного страхування (в розділі обмеження страхування та виключення із страхових випадків), згідно з цими Договором, до страхових випадків не відноситься події, що сталися внаслідок ДТП, якщо інше не визначено програмою страхування, при яких Страхувальник чи Експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликано крайньою необхідністю (при цьому зіткнення з тваринами не може вважатись крайньою необхідністю); (п. 22.2.12 Договору). Примітка. При цьому, факт здійснення Страхувальником чи Експлуатантом зазначених дій встановлюється Страховиком.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування можуть бути передбачені підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 25.1.3 Договору страхування встановлено, що виплата страхового відшкодування не здійснюється, якщо пошкодження або втрата ТЗ та/або додаткового обладнання відбулося внаслідок ДТП, при яких страхувальник чи експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії розмітки.

Згідно з п. 6.3.16 Правил страхування до страхових випадків не відносяться ДТП, при яких страхувальник чи експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено.

Таким чином, та відповідно до Договору, не всі збитки страхувальника внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу є страховими випадками.

Провівши аналіз матеріалів страхової справи ПрАТ «УПСК» (страховик) суд першої інстанції встановив, що дана ДТП за участю застрахованого ТЗ відбулася внаслідок виїзду експлуатанта (ОСОБА_4.) на смугу зустрічного руху в місці де такий виїзд заборонено та внаслідок перетину ОСОБА_4 суцільної осьової лінії розмітки.

У заяві повідомлені страхувальник ОСОБА_4 повідомив своїй страховій компанії (відповідачу) про те, що ОСОБА_4 пішов на обгін автомобіля «Opel Omega» д.р.н. НОМЕР_3 перетнув дві сполошні лінії і в цей момент попереду автомобіль повернув ліворуч, після зіткнення два автомобілі відкинуло на зустрічну смугу.

Суд зазначив, що страхувальник надаючи пояснення своїй страховій компанії щодо дорожньо-транспортної пригоди особисто повідомив про факт перетину двох суцільних-ліній.

З огляду на наведене, особисті пояснення страхувальника, схему ДТП, та матеріали про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови страховика у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 22.2.12 та умов п. 25.1.3 Договору добровільного страхування, згідно з яким виплата страхового відшкодування не здійснюється внаслідок ДТП при яких Експлуатант здійснив виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликано крайньою необхідністю (при цьому зіткнення з тваринами не може вважатись крайньою необхідністю).

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Пояснення надані ОСОБА_4 страховику дещо суперечать його ж поясненням наданих інспектору ВДАІ Кузнецовського MB УМВС України в Рівненській обл., якому водій ОСОБА_4 пояснив, що не замітив як загальмував попереду їдучій автомобіль, який об'їхати по правій полосі не було можливості, так як там рухались автомобілі, щоб уникнути зіткнення ОСОБА_4 різко вивернув вліво (зустрічні смуги були вільні), але зіткнення не вдалось попередити від удару в праву задню частину автомобіль занесло в бордюр.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що при вирішенні даної справ належним та допустимим доказом по справі слід враховувати схему місця ДТП, яку було складено на місці події 06.05.2013 співробітниками ДАІ Кузнецовського MB УМВС України в Рівненській області (а.с. 13).

З даної схеми вбачається, що, фактичним місцем зіткнення транспортних засобів була межа подвійної смуги, яка у місці зіткнення переривається та не є суцільною.

Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є саме, зокрема, пошкодження ТЗ, яке відбулося внаслідок ДТП, при яких страхувальник чи експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії розмітки.

Колегія суддів, у даному випадку, трактує таку умову договору, як ДТП яке сталося внаслідок виїзду страхувальником на смугу зустрічного руху, тобто причиною ДТП є сам виїзд на зустрічну смугу, а не виїзд внаслідок ДТП. Проте, у нашому випадку ані поясненнями сторін, ані схемою місця ДТП не встановлено, що ДТП сталося внаслідок виїзду страхувальником на смугу зустрічного руху. При цьому, якщо ДТП сталося внаслідок дій водіїв на попутній смузі, подальший занесення чи виїзд автомобіля на зустрічну смугу не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. 14.3 Договору, франшиза за ризиками, пов'язаними з виною водія становить 0,5%.

Оскільки постановою Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1013/13-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП, то сума відновлювального ремонту у розмірі 68 179,01 грн. підлягає зменшенню на суму франшизи 0,5%.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача 67 838,11 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

Посилання відповідача на конструктивну загибель транспортного засобу є необґрунтованим, з огляду на те, що сума відновлювального ремонту становить менше 70% від страхової суми.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 599,00 грн. 3% річних та 72 220,28 грн. інфляційних втрат за період з 03.07.2013 по 20.03.2017, колегія суддів відмічає наступне.

Вище встановлено, що 07.05.2013 року відповідач отримав заяву позивача про відшкодування шкоди у порядку регресу, проте, отримавши всі необхідні документи, відповідач 03.07.2013 прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку надіслання вимоги, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, так само як правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу також є грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року в справі № 3-295гс16.

Відповідачем було заявлено заяву про застосування строків позовної давності.

Оскільки позивачем розраховано 3% річних та інфляційні втрати за період понад три роки, то суд дійшов висновку про їх перерахування в межах трирічного строку до моменту подання позову, тобто з 30.03.2014 по 20.03.2017.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за несвоєчасну сплату страхового відшкодувати на користь позивача підлягають сплаті 6 055,25 грн. 3% річних та 69 799,45 грн. інфляційних втрат за період з 03.07.2013 по 20.03.2017.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 67 838,11 грн. невиплаченого страхового відшкодування, а також 6 055,25 грн. 3% річних та 69 799,45 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/5479/17 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/5479/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ» 67 838,11 грн. страхового відшкодування, 6 055,25 грн. 3% річних, 69 799,45 грн. інфляційних втрат, 2 155,39 грн. судового збору за подання та розгляд позовної заяви та 2 370,93 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Доручити видачу наказу Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/5479/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 17.01.2018 року.