
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2018 року Справа № 904/7523/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),
суддів: Березкіна О.В., Вечірко І.О.,
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
Представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №14/11299 від 12.12.2017 р., представник;
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1784 від 26.10.2017 р., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 у справі №904/7523/17(суддя Ніколенко М.О.), повний текст складено 17.10.2017,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про стягнення 70 535, 24 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017р. у справі №904/7523/17 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь Публічного акціонерне товариства "Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця": 54,00 грн. - плати за користування вагонами; 38 187,48 грн. - збору за зберігання вантажів; 415,44 грн. - збору за зважування вантажу; 808,32 грн. - збору за маневрову роботу локомотива; 15 535,00 грн. - штрафу за невірно зазначену масу вантажу та 1600,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з доведеності позивачем вини відповідача в порушенні ст.ст.118, 122 Статуту залізниць та Правил оформлення перевізних документів, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
Посилається на те, що судом не взято до уваги норми природної недостачі (надлишку) і граничного розходження у визначення маси нетто вантажу, що привело до помилкового нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу.
Скаржник зазначив, що судом не враховано допустиму похибку ваг та використання різних типів ваг при зважуванні вантажу.
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі послався на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження нарахування збору за маневрові роботи, зважування та плати за користування.
Також скаржник вказав на неправомірність стягнення збору за зберігання вантажу у кількості 52 вагонів.
В поясненнях до апеляційної скарги скаржник вказав, що абз.6 п.6.1 Технічних умов «Концентрат залізорудний агломераційний магнетитовий ПРАТ «ІНГЗК» ТУ У 13.1-00190905-0011:2008 зі змінеами від 19.03.2013р. встановлено, що зважування продукції проводиться по ДСТУ 7273:2012 «Руди залізні, концентрати, агломерати та окатки. Методи та норми точності визначення маси».
Пунктом 7 ДСТУ 7273:2012 передбачено, що похибка визначення мсаси продукції не повинна перевищувати у вагоні +/- 1,75% від маси продукції у вагоні «нетто», тобто, оскільки вага вантажу в вагоні №56071822 становила 69000кг, то 1,75 від маси дорівнює 1207кг, а тому надлишок вантажу у розмірі 450кг знахродиться в межах допустимої похибки вимірювання.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують обставин справи та досліджених судом першої інстанції доказів на підставі яких було ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення на користь залізниці.
В судовому засіданні 09.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, між Державним підприємством “Придніпровська залізниця” та Публічним акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” було укладено договір № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч від 02.06.2014 р. “Про експлуатацію залізничної під’їзної колії Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станції Інгулець ДП “Придніпровська залізниця”.
Пунктом 1 договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП “Придніпровська залізниця” стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2. Під’їзна колія обслуговується локомотивами власника колії. Межею під'їзної колії є знаки “Межа під'їзної колії, які встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу “Н-І” та на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу “Н-ІІ”.
Згідно п. 4 договору, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється:
- порожні під навантаження концентрату залізорудного - через інтервал часу 1,5 години; інші - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПА “ІнГЗК” не пізніше ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження” форми ГУ-2.
Пунктом 6 договору встановлено, що вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Відповідно до п.9 договору з під'їзної колії вагони здаються:
вагони, навантажені концентратом залізорудним - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів - через інтервали часу 1,5 години;
- інші - у тій кількості, у якій були передані - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ “ІнГЗК” по телефону прийомоздавальнику станції залізниці з наступним поданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами.
Вагони, що повертаються з під'їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.10 договору).
Згідно п. 14 договору власник колії сплачує залізниці:
за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у Розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги;
за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
Договір було укладено на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами.
18.01.17 відповідач здав залізниці для перевезення маршрут у кількості 52 вагонів з вантажем “концентрат залізорудний (гематит) призначенням на станцію Комунарськ Донецької залізниці. Перевезення було оформлено залізничною накладною № 46589222.
Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив перелік номерів вагонів, залучених до перевезення вантажу, їх вантажопідйомність, тару вагону та масу вантажу в кожному вагоні.
У графі 28 накладної, вказано, що вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним визначено масу вантажу на електронних вагах, заводський № 529300093 НОМЕР_1, про що зазначено у графі 26. Правильність внесених відомостей засвідчено у графі 55 накладної електронним цифровим підписом представника відповідача ОСОБА_3 18.01.2017 р. о 15:53 год.
18.01.17 о 16:15 год. вагони були подані на колію станції Інгулець для приймання їх у технічному та комерційному відношенні, що підтверджується складеною та підписаною сторонами пам'яткою №127 про забирання вагонів.
При проходженні вагонів через тонзометричні ваги на станції Інгулець у вагонах №66459724 та №56071822 було виявлено нерівномірність навантаження вагонних візків, що відображено у протоколі зважування поїзда.
З цього приводу відправлення маршруту було затримано та подано заявку на контрольне переважування цих вагонів на вагонних вагах з відчепленням від інших вагонів, про що складено акт загальної форми № 5076 від 18.01.17.
В акті загальної форми Залізницею було зафіксовано час затримки маршруту: з 18.01.17 - 16:55 год. до 18.01.17 - 17:30 год., тобто протягом 35 хв.
При переважуванні вагону № 56071822 на статичних тонзометричних вагах станції №55, було встановлено масу нетто вантажу 69 450 кг, що на 450 кг більше маси, зазначеної відповідачем у накладній, і на стільки ж перевищує вантажопідйомність вагону.
Вагон було відставлено на під'їзну колію відповідача для усунення комерційної несправності, про було складено акт загальної форми № 5077 від 18.01.17 та комерційний акт № 467703/2 від 18.01.17 (а.с.32).
Оскільки представник ПАТ “ІнГЗК” ОСОБА_4 від підпису у актах загальної форми № 5076 та № 5077 відмовилась, позивачем було додатково складено акт загальної форми №5078 від 18.01.17. та акт загальної форми № 5080 від 18.01.17.
В подальшому, вагон № 56071822 повторно був переданий залізниці для перевезення 20.01.17 на підставі залізничної накладної № 46592572.
За час його затримки протягом 35 хвилин було позивачем було нараховано плату за користування 52 вагонами в сумі 46,80 грн., яку включено до відомості плати за користування вагонами № 18019061.
Відповідач нараховану суму визнав частково на 1,80 грн. (без ПДВ), а проти суми 45,00 грн. (без ПДВ) заперечував, про що зазначив у зауваженні до відомості плати.
Також за час затримки було нараховано збір за зберігання вантажів у сумі 33 102.80 грн. (без ПДВ), яку включено до накопичувальної картки № 20019002 від 20.01.17.
Цю суму відповідач також визнав частково на 1 279,90 грн. (без ПДВ), а проти суми 31 822,90 грн. (без ПДВ) заперечував, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.
За контрольне зважування та маневрову роботу локомотива під час подачі вагонів на ваги було також нараховано додатковий збір в загальній сумі 1019,80 грн. (без ПДВ), який включено до накопичувальної картки № 22039005 від 22.03.17. Нараховану суму відповідач не визнав в повному обсязі, про що зазначив у зауваженні до нокопичувальної картки.
За неправильне зазначення маси вантажу у накладній відповідачу було нараховано штраф у 5- кратному розмірі провізної плати на суму 31 070,00 грн. (без ПДВ), який включено до накопичувальної картки № 02029003 від 02.02.17. Нараховану суму відповідач не визнав, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.
Відповідачем вказані вище нарахування сплачені не були, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з ПрАТ “ІнГЗК”70535,24грн. заборгованості.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (частина 4 статті 52 Статуту залізниць України).
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105 Статуту залізниць України).
За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1 Правил складання актів).
Комерційні акти складаються зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (п. 2 Правил).
Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу (п. 8 Правил).
Акти загальної форми форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Господарським судом встановлено, що у комерційному акті №467703/2 від 18.01.17 зазначено : “по документу значиться нетто 69000кг, тара з документа перевірена відправником 22400кг, брутто 91400. В дійсності виявлено брутто 91850 кг, тара з документа 22400 кг, нетто 69450 кг. Надлишок вантажу склав 450 кг.”
Відповідно до п. 27 Правил видачи вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Така норма допустимого розходження між даними, вказаними у перевізному документі, та даними, встановленими при контрольному зважуванні стосується випадків виявлення недостачі вантажу.
Господарським судом правильно встановлено, що в даному випадку мало місце завантаження вагону понад масу, зазначену у накладній, і також понад вантажопідйомність вагону, а саме: надлишок вантажу становить 450 кг, що складає 0,7 % від маси, зазначеної в накладній.
Стаття 122 Статуту залізниць України передбачає, що за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Позивачем було надано розрахунок штрафу в сумі 31 070,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу по накопичувальній картці № 02029003 від 02.02.17.
Перевіривши наданий розрахунок, колегія суддів вважає його здійсненим у відповідності до норм чинного законодавства.
Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Вказане клопотання було мотивоване тим, що розмір позовних вимог дуже великий між різницею вартістю перевезення. Також, відповідач зазначив, що жодний учасник господарських відносин не зазнав негативних наслідків від неправильного зазначенням відповідачем маси вантажу у накладній.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суд про те, що відсутні негативні наслідки від неправильного зазначення маси вантажу в накладній, неспіврозмірний нарахований штраф заподіяному правопорушенню в частині оформлення перевізного документу щодо неправильного зазначення маси вантажу, а тому вважає правильним висновок про зменшення розміру штрафу на 50%, що становить 15535,00 грн.
Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 та Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (п. 3Правил).
Відповідно до п.4 Правил, відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.
Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію. Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під'їзної колії договором про подавання та забирання вагонів).
Згідно п. 5 Правил, у повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли
Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.
Пунктом 6 Правил передбачено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Відповідно до п. 7 Правил, час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
Згідно п. 12 Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил).
Позивачем було нараховано відповідачу 46,80 грн. (без ПДВ)за користування 52 вагонами потягом 35 хв. Відповідачем було сплачено за цією відомістю 1,80 грн.
Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 54,00грн. (45,00грн. + 9, 00грн. ПДВ), яку правомірно задоволено господарським судом.
Збір за зберігання вантажу розраховується за ставками пп. 2.1. п. 2 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009р.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення ( у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
При зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну вантажу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Як вбачається з матеріалів справи, при проходженні вагонів через тонзометричні ваги на станції Інгулець у вагонах №66459724 та №56071822 було виявлено нерівномірність навантаження вагонних візків, що відображено у протоколі зважування поїзда.
З цих підстав відправлення маршруту було затримано та подано заявку на контрольне переважування цих вагонів на вагонних вагах з відчепленням від інших вагонів, про що складено акт загальної форми № 5076 від 18.01.17р., в якому було було зафіксовано час затримки всього потягу (52 вагони): з 18.01.17 - 16:55 год. до 18.01.17 - 17:30 год., тобто протягом 35 хв.
Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення збір за зберігання вантажів у 52 вагнонах за одну добу в сумі 38187,48грн.
Вказане нарахування було перевірено апеляційним судом, визнано обгрунтованим, а тому господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення збору за зберігання вантажу в розмірі 38187,48грн.
В процесі виправлення комерційної несправності навантаження вагонів було виконано контрольне зважування. Порядок нарахування плати за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу передбачено п. 4.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.
За зважування одного вагону будь-якої вантажопідйомності на вагонних вагах враховується збір в розмірі 75,2 грн. за одну вантажну операцію.
Позивачем було нараховано збір за зважування вагону по накопичувальній картці №22039005 від 20.01.2017р. за два вагони в сумі 415,44грн.
Вказане нарахування підтверджується матеріалами справита є таким, що у відповідності до норм чиного законодавства задоволено судом першої інстанції.
Крім того, позивачем було нараховано відполвідачу збір за маневрову роботу по накопичувальній картці №22039005 від 20.01.17р. в сумі 808,32грн.
Пунктом 1.8 розділу ІІІ Збірника тарифів встановлено, що за маневрову роботу, яка виконується локомотивом залізниці, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належить зокрема подача вагонів на ваги і для дозування та прибирання вагонів після зважування та дозування.
Згідно акта загальної форми № 5265 від 22.03.2017 р. було здійснено добір за маневрову роботу локомотива та копії пам'яток про подавання та забирання вагонів № 192, 205, 217, 239. Нарахування збору за маневрову роботу здійснено на підставі накопичувальної картки №22039005 від 22.03.2017 р.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача збору за маневроову роботу в сумі 808,32грн.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що судом не взято до уваги норми природної недостачі (надлишку) і граничного розходження у визначення маси нетто вантажу, що привело до помилкового нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідно до ст.32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона; завантаження вагону понад його вантажопідйомність є неприпустимим так як, відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, загрожує безпеці руху.
Також безпідставні доводи апелянта стосовно відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження нарахування збору за маневрові роботи, зважування та плати за користування, оскільки, як вже зазначалось вище, матеріали справи містять копію акту загальної форми № 5265 від 22.03.2017 р., на підставі якого здійснено добір за маневрову роботу локомотива та копії пам'яток про подавання та забирання вагонів № 192, 205, 217, 239. Нарахування збору за маневрову роботу здійснено на підставі накопичувальної картки №22039005 від 22.03.2017р.
Необгрунтовані також посилання скаржника на неправомірність стягнення збору за зберігання вантажу у кількості 52 вагонів, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено господарським судом та це підтверджується матеріалами справи, неправильне навантаження вагонів № 60459724 та № 56071822 було виявлено підчас проходження через тонзометричні ваги. Як видно з протоколу зважування поїзда, доданого до матеріалів справи, зважування відбувалось з 16:25 год. до 16:55 год. 18.01.17.
Після цього було складено акт загальної форми № 5076 від 18.01.17 і з 16:55 год. 18.01.17 р. розпочато затримку всього потяга (52 вагони).
До 17:30 год. цього ж дня протягом 35 хв. було здійснено відчеплення спірних вагонів від потяга, після чого нарахування збору за зберігання вантажу у 52 вагонах було припинено.
Таким чином, залізницею правомірно було нараховано збір за зберігання вантажів у 52 вагонах за 1 добу та включено до накопичувальної картки № 20019002.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що Пунктом 7 ДСТУ 7273:2012 передбачено, що похибка визначення мсаси продукції не повинна перевищувати у вагоні +/- 1,75% від маси продукції у вагоні «нетто», тобто, оскільки вага вантажу в вагоні №56071822 становила 69000кг, то 1,75 від маси дорівнює 1207кг, а тому надлишок вантажу у розмірі 450кг знахродиться в межах допустимої похибки вимірювання, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (відправник, залізниця, порт) зобов’язана вивантажити надлишок. Відправник зобо’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Нормативні документи, зщо визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки,санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст.5 Статуту).
Норми ДСТУ 7273:2012 щодо можливих відхилень у точності визначення маси коцентрату залізорудного не суперечать і не спроостовують вимоги Статуту та Правил видачі вантажів, де зазначено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, а саме: 0,2%.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 275 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 275,282,287 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 у справі №904/7523/17залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.01.2018р.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя О.В. Березкіна
Суддя І.О. Вечірко
Судове рішення № 71659389, Дніпропетровський апеляційний господарський суд було прийнято 09.01.2018. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 904/7523/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: