Постанова № 71659360, 15.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року м.Дніпро Справа № 904/8087/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/8087/17 (суддя Юзіков С.Г.) (повний текст рішення складено 06.11.2017)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія", м. Дніпро

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро

про стягнення 563 123 грн. 32 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (надалі – ТОВ "Перша українська вантажна компанія") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі – ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 498 290 грн. основного боргу, 55 604 грн. 17 коп. пені, 24 819 грн. 62 коп. індексу інфляції, 6 660 грн. 14 коп. 3% річних та витрат, понесених по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/8087/17 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "Перша українська вантажна компанія" стягнуто 498 290 грн. основного боргу, 55 604 грн. 17 коп. пені, 24 819 грн. 62 коп. індексу інфляції, 6 660 грн. 14 коп. 3% річних та 8 780 грн. 61 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/8087/17 про стягнення заборгованості змінити.

Апелянт зазначає, що:

- місцевим господарським судом не відкладено розгляд справи в судовому засіданні, яке відбулось 31.10.2017, чим позбавлено сторону права на подання пояснень та заперечень на позов, доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред’явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним;

- при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не врахована часткова оплата відповідачем отриманих послуг в сумі 15 000 грн.; не прийняті до уваги подані відповідачем платіжні доручення №8927 від 31.05.2017 на суму 10 000 грн. та №18603 від 30.08.2017 на суму 5 000 грн., внаслідок чого помилково встановлена сума заборгованості й нараховані на неї пеня, інфляційні збитки та 3% річних.

Повноважні представники сторін на виклик суду не з’явились, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 155, 156), з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України)

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Перша українська вантажна компанія" та ПАТ "Дніпроважмаш" укладений договір №30-09-2016/К35/16 від 30.09.2016 транспортно-експедиторського обслуго-вування (надалі - договір), за умовами якого клієнт (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) зобов’язується за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, що перевозяться залізничним транспортом, погоджені сторонами у додаткових угодах та/або заявках, що є невід’ємною частиною даного договору. Вантажі, організацію перевезення яких здійснює експедитор, є власністю клієнта. При прийнятті вантажів клієнта експедитором право власності на відповідні вантажі у останнього не виникає.

Клієнт не пізніше ніж за 5 (п’ять) днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту та усіх можливих даних про вантаж та в обов’язковому порядку відповідно до форми заявки вказує: найменування, кількість, код вантажу, необхідний для перевезення рухомим складом, кількість вагонів, завантаження вагонів, строки транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок із зазначенням сум, необхідних для надання послуг відповідно до заявки.

Після отримання оплати у розмірі, вказаному у відповідному рахунку, експедитор передає клієнту інструкцію щодо заповнення накладних на відвантаження відповідної партії вантажу та направляє дозвіл на відправлення (п. 2.4. договору).

Згідно п. 2.10. договору сторони здійснюють приймання-передачу робіт (послуг), наданих відповідно до умов даного договору, шляхом складення актів виконаних робіт (послуг), в яких фіксуються усі транспортно-експедиторські послуги, отримані клієнтом від експедитора.

Факт надання послуги експедитора при перевезені підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображають маршрут напрямку вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення (п. 2.11. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору клієнт перераховує експедитору 100% передоплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів до їх відвантаження, відповідно до наданого рахунку. Грошові кошти, надані клієнтом експедитору для виконання договору (за виключенням плати експедитору) є власністю клієнта, допускається оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв’язку.

Платою експедиторові вважаються кошти, що виплачуються клієнтом експедиторові за належне виконання даного договору транспортного експедирування (п.4.2. договору).

Згідно п. 4.5. договору валютою договору визначена гривня України. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок експедитора.

Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення, з подальшою автоматичною його пролонгацією на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін до спливу вказаного строку не заявила про його розірвання у письмовому вигляді (п.8.1. договору).

01.03.2017 сторонами підписані додатки №5 та №6, згідно з якими оплата послуг експедитора здійснюється замовником у наступному порядку: 50 % після прибуття транспортерів на станцію завантаження, решту суми - 50 % за фактом прибуття транспортерів на станцію вивантаження.

На виконання умов договору в період з 28.10.2016 по 30.04.2017 позивачем надано відповідачеві транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 1 619 648 грн., що підтверджується актами надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.

За даними позивача, отримані послуги відповідач оплатив частково, у зв’язку з чим на момент пред’явлення позову до суду у нього виник борг у розмірі 498 290 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд рішенням, що оскаржується, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 498 290 грн. та не врахував при визначенні суми боргу часткову оплату відповідачем отриманих послуг 31.05.2017, що підтверджується платіжним дорученням №8927 (а.с. 120), що було долучено до матеріалів справи при розгляді судом першої інстанції.

Таким чином, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 488 290 грн., відсутність якої не доведено останнім.

Посилання апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом оплати в розмірі 5 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18603 від 30.08.2017 (а.с. 121), колегією суддів до уваги не приймається, оскільки така оплата була врахована позивачем при уточненні розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочку перерахування грошових коштів у встановлені сторонами строки, експедитор має право вимагати від клієнта оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої чи невчасно сплаченої суми, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення (п.5.2. договору).

Позивачем пред’явлено до стягнення пені в розмірі 55 604 грн. 17 коп. за період: з 01.05.2017 по 10.10.2017; 3 % річних в розмірі 6 660 грн. 14 коп. за період: з 01.05.2017 по 10.10.2017; інфляційних збитків в розмірі 24 819 грн. 62 коп. за період: травень 2017 року – вересень 2017 року.

Вищезазначені вимоги позивача слід задовольнити частково, пені в розмірі 54 825 грн. 71 коп., інфляційних збитків в розмірі 24 472 грн. 15 коп., 3% річних в розмірі 6 566 грн. 76 коп. з огляду на неврахування судом першої інстанції часткової оплати відповідачем, про що зазначено вище.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції позбавив його права на надання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред’явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним, прийнявши рішення без участі у судовому засіданні представника відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2017 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.09.2017.

Копію ухвали про порушення провадження у справі одержано ПАТ "Дніпроважмаш" 31.08.2016 , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 69).

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, призначеному на 13.09.2017, надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю його уповноваженого представника в службовому відрядженні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2017 у справі №904/8087/17 її розгляд відкладено на 10.10.2017 та повторно зобов’язано відповідача виконати вимоги попередньої ухвали.

Копію ухвали про відкладення розгляду справи одержано ПАТ "Дніпроважмаш" 18.09.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 124).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався правом участі у другому судовому засіданні, призначеному на 10.10.2017.

З вищезазначеного вбачається, що відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх заперечень, зустрічну позовну заяву, але такою можливістю не скористався.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.

З огляду на вищезазначені обставини та те, що розгляд справи місцевим господарським судом відкладався, у діях суду першої інстанції не вбачається порушень процесуального права, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі №904/8087/17 (суддя Юзіков С.Г.) (повний текст рішення складено 06.11.2017) скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" 488 290 грн. основного боргу, 54 825 грн. 71 коп. пені, 24 472 грн. 15 коп. інфляційних втрат 6 566 грн. 76 коп. 3 %річних та 8 612 грн. 31 коп. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" 184 грн. 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст. ст. 147, 155 Господарського процесуального кодексу України видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 18.01.2018).