Рішення № 71659295, 18.01.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Справа № 925/1627/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “КИТ-3”, м. Черкаси

до комунального підприємства Служба утримання будинків

“Митниця” Черкаської міської ради”, м. Черкаси

про стягнення 53 752 грн. 61 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “КИТ-3” до комунального підприємства Служба утримання будинків “Митниця” Черкаської міської ради” про стягнення боргу у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору на виконання робіт по поточному ремонту №120 від 11 червня 2014 року в розмірі 53 752 грн. 61 коп., а саме: 17 258 грн. 82 коп. основний борг, 1 577 грн. 41 коп. 3% річних, 15 276 грн. 41 коп. інфляційні втрати та 19 639 грн. 97 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 18 січня 2018 року.

Викликані в судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Учасники справи про час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Згідно положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року було зобов’язано відповідача надати до суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 11 червня 2014 року між комунальним підприємством Служба утримання будинків “Митниця” Черкаської міської ради” (замовник) та приватним підприємством “КИТ-3” (підрядник) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту за №120.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору замовник зобов’язався передати, а підрядник – прийняти на себе організацію і виконання робіт по поточному ремонту стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку №17 по вул. Г.Дніпра, який перебуває на обслуговуванні комунального підприємства Служба утримання будинків “Митниця”.

Загальна вартість договору складається згідно актів прийому – передачі виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідки форми КБ-3 (п. 2.1. договору).

В пункті 5.1. договору визначено, що здавання і приймання робіт, після закінчення їх виконання, здійснюється у відповідності до чинного законодавства України і оформляється актом приймання виконаних робіт.

Позивачем було виконано роботи по поточному ремонту стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку №17 по вул. Г.Дніпра, про що сторонами було підписано довідку форми КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 29 серпня 2014 року за серпень 2014 року на суму 17 258 грн. 82 коп. (а.с. 12-14).

При складанні сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт будь – яких зауважень до якості виконаних позивачем робіт з ремонту стиків зовнішніх стінових панелей заявлено не було.

Водночас, обов’язку щодо оплати здійснених позивачем підрядних робіт відповідач не виконав, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.2. договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить після підписання акту приймання – передачі виконаних робіт на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 3.2. договору, за виконані роботи у серпні 2014 року відповідач повинен був розрахуватися 28 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору підряду, розрахунку з позивачем за виконані ремонтні роботи.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов’язання відповідача перед позивачем по договору №120 від 11 червня 2014 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 17 258 грн. 82 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 1 577 грн. 41 коп. – 3% річних та 15 276 грн. 41 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 28 жовтня 2014 року по 13 листопада 2017 року на суму боргу в розмірі 17 258 грн. 82 коп.

Слід зазначити, що при нарахуванні 3% річних позивачем не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України, згідно умов якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що інфляційні нараховані вірно, а розрахунок 3% річних здійснено з порушенням вимог ст. 253 ЦК України.

Таким чином за період з 29 жовтня 2014 року по 13 листопада 2017 року розмір 3% річних складає 1 575 грн. 99 коп.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню 15 276 грн. 41 коп. інфляційних втрат та 1 575 грн. 99 коп. 3% річних, в решті стягнення річних слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19 639 грн. 97 коп. пені нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 28 жовтня 2014 року по 13 листопада 2017 року на суму заборгованості в розмірі 17 258 грн. 82 коп.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін.

Водночас умовами договору розмір та підстави стягнення пені за несвоєчасну сплату виконаних позивачем робіт сторонами не був визначений та встановлений.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства Служба утримання будинків “Митниця” Черкаської міської ради”, бул. Шевченка, 345, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36701739 на користь приватного підприємства “КИТ-3”, пров. Піщаний, 6, м. Черкаси, ідентифікаційний код 34661245 – 17 258 грн. 82 коп. боргу, 15 276 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 1 575 грн. 99 коп. 3% річних та 1 015 грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 18 січня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович