Рішення № 71659091, 17.01.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 Справа № 917/2166/17

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ендейвер”, вул. Пушкіна, 28, оф.4, м. Полтава, 36011

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК ДІАМЕНТ", вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36014

про стягнення грошових коштів

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 50877,75 грн. за Загальним договором № 300DIA від 21.10.2016 року та Специфікацією № 1 до нього, з яких: 41779,58 грн. основний борг, 5337,49 грн. пеня, 865,35 грн. 3% річних, 2895,33 грн. інфляційних нарахувань.

За ухвалою від 27.12.2017 року в цій справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент розгляду справи в суді відповідач не оплатив отриманий від позивача товар в повному обсязі, порушив терміни оплати товару, передбачені умовами Загального договору № 300DIA від 21.10.2016 року та Специфікації № 1 до нього.

Відповідач на позов не відреагував, витребуваних документів не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі від 27.12.2017 року, що направлялась відповідачу на юридичну адресу згідно спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 48-50), була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про неможливість вручення поштового повідомлення відповідачу у зв'язку з його відсутністю за адресою місцезнаходження (п.п. 100, 101, 110, 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання господарський суд Полтавської області повідомляв відповідача належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі, позивачем як підрядником та відповідачем як замовником, укладено Загальний договір № 300DIA від 21.10.2016 року (далі – Договір а.с. 12-19), згідно якого сторони погодили загальні умови надання послуг, виконання робіт або продажу товарів підрядником замовнику, які будуть застосовуватись у випадку підписання сторонами відповідних окремих заявок, специфікацій, додатків, тощо. Такі підписані заявки, специфікації, додатки будуть складати Додаткові Угоди, що є невід’ємними частинами даного Договору (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору, позивач зобов’язується надавати відповідачу у відповідності до укладених Додаткових Угод на основі заявок на послуги/роботи, обладнання, персонал і товари, а відповідач зобов’язується приймати та оплачувати їх у порядку, встановленому в даному Договорі та відповідних Додаткових Угодах до Договору.

За п.п. 4.1, 4.3 Договору, у випадку продажу-купівлі товарів підрядник (позивач) продає, а замовник (відповідач) приймає та оплачує товари в порядку, зазначеному у відповідній Додатковій Угоді. Якщо інше не передбачене Додатковою Угодою, право власності на товар переходить від підрядника до замовника з моменту підписання замовником видаткової накладної на отримання товару.

Вартість робіт та послуг або товарів за даним Договором визначається у вигляді тарифів і цін. Перелік тарифів і цін, а так само порядок їх нарахування та оплати визначається сторонами у відповідній Додатковій Угоді (п. 5.1 Договору).

27.10.2016 року сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору № 300DIA від 21.10.2016 року (далі – Специфікація, а.с. 20), в якій обумовили поставку товарів на загальну суму 723 559,18 грн.

Відповідно до п. 1 Специфікації, підрядник проводить поставку товарів протягом 6-7 тижнів з моменту здійснення попередньої оплати замовником відповідно до умов п. 3 цієї Специфікації. Замовник проводить оплату шляхом здійснення попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості товарів за цією Специфікацією, на банківський рахунок підрядника протягом двох банківських днів з моменту підписання даної Специфікації сторонами. Решта – 50% загальної вартості товару за цією Специфікацією сплачується замовником протягом двох банківських днів з моменту повідомлення про відвантаження товару (п. 3 Специфікації).

На виконання прийнятих на себе зобов’язань, відповідач перерахував на банківський рахунок позивача 361 779,59 грн., що складає 50% вартості товару, вказаного в Специфікації (копія платіжного доручення № 9 від 28.10.2016 року залучена до матеріалів справи, а.с. 44).

Відповідно до п. 2 Специфікації, поставка товарів за Договором здійснюється на умовах DDP (доставка товарів до визначеного сторонами місця призначення за рахунок і власними силами підрядника) – склад покупця (замовника), м. Полтава.

Станом на 04.04.2017 року позивач поставив на склад відповідача товарів на загальну суму 723559,17 грн., що складає 100% вартості замовлених в Специфікації товарів.

Відповідач прийняв товар, зазначений в Специфікації, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000001 від 23.01.2017 року, № РН-0000002 від 27.02.2017 року, № РН-0000003 від 04.04.2017 року та довіреностями на тримання товарно-матеріальних цінностей № 26 від 23.01.2017 року, № 81 від 27.01.2017 року, № 125 від 04.04.2017 року (а.с. 21-22, 38-41).

Відповідач решту загальної вартості товару за Специфікацією сплатив частково в сумі 320 000,00 грн. (копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи, а.с. 23-28).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар за Договором та Специфікацією в сумі 41 779,58 грн. (723559,17 грн. – (361 779,59 грн. + 320 000,00 грн.) = 41 779,58 грн.)

Заборгованість відповідача в сумі 41 779,58 грн. підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків на 04.04.2017 року (а.с. 29), розрахована як різниця між сумою боргу за актом і вартістю послуг, стягнення яких не є предметом позову (59917,48 грн. – (9715,10 грн. + 8422,80 грн.) = 41779,58 грн.).

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом від 27.04.2017 року про сплату заборгованості в сумі 41 779,58 грн. (а.с. 30), у листі-відповіді від 12.05.2017 року відповідач підтвердив наявність заборгованості в цій сумі (а.с. 31-32).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами п. 3 Специфікації, замовник проводить оплату шляхом здійснення попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості товарів за цією Специфікацією, на банківський рахунок підрядника протягом двох банківських днів з моменту підписання даної Специфікації сторонами. Решта – 50% загальної вартості товару за цією Специфікацією, сплачується замовником протягом двох банківських днів з моменту повідомлення про відвантаження товару.

Оскільки остання накладна, підписана відповідачем датована 04.04.2017 року, відповідне повідомлення було отримане не пізніше вказаної дати, тому з 07.04.2017 року має місце прострочення виконання зобов’язання по оплаті з боку відповідача.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Договору (п. 7.5) передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення замовником платежів відповідно до умов цього Договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несвоєчасно оплачених сум за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 5337,49 грн. пені за період з 07.04.2017 року по 07.10.2017 року, які підлягають задоволенню повністю, оскільки її розмір та період нарахування є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону та умовам Договору.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 865,35 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання за період з 07.04.2017 року по 15.12.2017 року, що є правомірним та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 2895,33 грн. інфляційних за період з квітня по жовтень 2017 року.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід’ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що відсутні підстави нарахування інфляційних за квітень 2017 року, оскільки прострочення виконання зобов’язання починається з 07.04.2017 року, борг в квітні існував неповний місяць, а нарахування інфляційних поденно не передбачено.

Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних втрат є правомірними за період травня-жовтня 2017 року в сумі 2481,26 грн. та підлягають задоволенню в цій частині.

В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються за їх безпідставністю.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог із покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК ДІАМЕНТ" вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 37710195 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер" вул. Пушкіна, 28, офіс 4, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37306380 – 41779 грн. 58 коп. основний борг, 5337 грн. 49 коп. пеня, 865 грн. 35 коп.. 3% річних, 2481 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань; 1 586 грн. 98 коп. - судовий збір.

3. В частині вимог про стягнення 414,07 грн. інфляційних втрат – в позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.