Рішення № 71658703, 17.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2018Справа № 910/20455/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас"

до Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель"

про стягнення 116 000,00 грн.

Представники:

від позивача Єпанчінцев О.С.від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 17.01.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель" про стягнення 116 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 від 01.04.2015, в частині повернення отриманої позики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20455/17 та призначено до розгляду на 20.12.2017.

08.12.2017 через відділ діловодства господарського суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, яким відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

14.12.2017 до господарського суду надійшли документи позивача, які останній просив долучити до матеріалів справи.

20.12.2017 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про здійснення її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 було ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/20455/17 у порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 17.01.2018.

09.01.2018 до канцелярії господарського суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить суд з урахуванням відзиву відповідача, у якому останній не заперечує проти позовних вимог, задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання 17.01.2018 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" (надалі- позивач, позикодавець) та Публічним акціонерним товариством "Завод Укркабель" (надалі- відповідач, позичальник) укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 2 (надалі - договір), за умовами якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти, а останній зобов'язався їх повернути (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 4.1. договору сума позики становить 116 000,00 грн. та надається позичальнику до 30.06.2015 включно.

Пунктами 4.2., 5.1., 5.2. даного правочину передбачено, що відповідач повинен 31.03.2016 повернути позивачу позику в розмірі 116 000,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача 116 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 100718991 від 01.04.2015 на суму 8 000,00 грн., № 100721492 від 08.04.2015 на суму 36 000,00 грн., № 100735792 від 07.05.2015 на суму 36 000,00 грн. та № 100750807 від 11.06.2015 на суму 36 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позов визнав наявність перед позивачем заборгованості у розмірі 116 000,00 грн. та надав копію акту перевірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 30.11.2017, підписаного обома сторонами, в якому відповідач підтвердив залишок суми боргу перед позивачем за договором № 2 від 01.04.2015.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, а також те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 191, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель" (04073, м. Київ, Московський проспект, 15-А; ідентифікаційний код 00214528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профешинал Клас" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 6, корп. В, сектор В 4.10.2.; ідентифікаційний код 35316486) 116 000 (сто шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.01.2018

Суддя Пукшин Л.Г.