Постанова № 71657294, 17.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Горегляд О.І.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"17" січня 2018 р. Справа № 565/1467/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від "27" грудня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком , -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача відновити виплату йому пенсії за віком, призначеної відповідно до ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ОСОБА_4 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19 квітня 2016 року.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_3 послався на те, що з 04 квітня 2012 року він перебуває на обліку у Володимирецькому об'єднаному УПФ України Рівненської області та до 01 квітня 2015 року отримував пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ«Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із зниженням віку відповідно до ст.55 ОСОБА_4 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з доводами позивача після призначення вказаної пенсії та по даний час він продовжує працювати на посаді головного спеціаліста управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, яка віднесена до посади державного службовця. Також зазначив, що з 01 квітня 2015 року йому було призупинено відповідачем виплату пенсії за віком і на його звернення в жовтні 2016 року було відмовлено відповідачем у відновленні виплати пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням віку відповідно до ст.55 вказаного вище закону , з тих мотивів, що він продовжує працювати на посаді, передбаченій ОСОБА_4 України «Про державну службу».

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27.12.2017р. позов задоволено повністю.

Зобов'язано Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату позивачу пенсії за віком, призначеної з 05 квітня 2012 року відповідно до ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ОСОБА_4 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20 квітня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду зі скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Згідно з доводами відповідача з 04 квітня 2012 року позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 3акону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тимчасове припинення виплати зазначеної пенсії позивачу відповідач обґрунтовує ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року і ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року. Згідно з доводами відповідача ОСОБА_4 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року і ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року внесено зміни до ч.7 ст.21 ОСОБА_4 України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими тимчасово на період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року посадовим особам місцевого самоврядування, крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 ОСОБА_4 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у період служби в органах місцевого самоврядування пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії поновлюється в раніше встановленому розмірі з дня, наступного за днем звільнення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач з 11 січня 1994 року до 10 січня 2002 року працював у Кузнецовському міському відділі освіти інспектором шкіл, в подальшому з 11 січня 2002 року позивач до теперішнього часу позивач працює головним спеціалістом в управлінні освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області. Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою та довідками управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №599-09 від 24 квітня 2014 року і №502 від 18 жовтня 2016 року.

Судом з оглянутої пенсійної справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Володимирецькому об'єднаному УПФ України Рівненської області. Протоколом №110 від 28 березня 2012 року відповідачем призначено позивачу пенсію за віком, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і належить до категорії 4, з 05 квітня 2012 року на підставі його заяви від 22 березня 2012 року, зареєстрованої 22 березня 2012 року за №110.

У письмових запереченнях Володимирецьким об'єднаним УПФ України Рівненської області визнано, що призначення позивачу вказаної пенсії за віком здійснено відповідно до ст.55 ОСОБА_4 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана пенсія за віком позивачу нараховувалась і виплачувалась відповідачем до 01 квітня 2015 року. Починаючи з 01 квітня 2015 року до теперішнього часу нарахування і виплата пенсії за віком позивачу припинені відповідачем.

В жовтні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою від про відновлення йому з 01 червня 2015 року виплати пенсії за віком, призначеної в квітні 2012 року, зазначивши про відсутність підстав для невиплати пенсії у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року відповідного закону щодо призначення пенсій, вказаного в п.5 р.ІІІ «Прикінцевих положень» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року, і скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до 3акону України «Про державну службу» і ОСОБА_4 України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Листом №2098/К-108 від 13 жовтня 2016 року відповідач відмовив позивачу у відновленні виплати йому пенсії, мотивуючи це тим, що ОСОБА_4 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року, який набув чинності з 01 квітня 2015 року, і ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ, який набув чинності з 01 січня 2016 року, внесено зміни до ч.7 ст.21 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими встановлено тимчасову у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року та у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року невиплату посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування. Одним з мотивів відмови у відновленні виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком відповідач, покликаючись на п.5 «Прикінцевих положень» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02 березня 2015 року, вказав у цьому листі на неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах та на скасування з 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

ОСОБА_4 України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності 01.04.2015 року, встановлюється особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Внесеними цим ОСОБА_4 змінами до ч.1 ст.47 ОСОБА_4 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ОСОБА_4 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/довічне грошове утримання не виплачуються.

Тобто, у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до ОСОБА_4 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами ("Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" та інші), станом на 01 квітня 2015 року, то починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного ОСОБА_4 передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" відповідний закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, і таким чином у зв'язку з цим з вказаної дати втратили чинність, зокрема норми ОСОБА_4 України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим ОСОБА_4 не призначались.

З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 24.12.2015 року № 911-VІІІ, яким було внесено зміни до ст.47 ОСОБА_4 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого тимчасово у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ОСОБА_4 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/довічне грошове утримання не виплачуються.

Також, з 01.01.2017 року набрав чинності п.10 ОСОБА_4 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, згідно з яким п.22, в абзаці другому ст.47 ОСОБА_4 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слова і цифри" у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"; в абзаці третьому ст.47 слова "які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу" замінити словами і цифрами "які займають посади державної служби, визначені ОСОБА_4 України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України"; в абзаці шостому ст.4 цифри "2017" замінено цифрами "2018".

Вказана норма на час виникнення спірних правовідносин є діючою та у встановленому законом порядку не визнавалась неконституційною.

Враховуючи те, що з позивач до теперішнього часу продовжує працювати на посаді та на умовах, передбачених ОСОБА_4 України "Про державну службу", і в цей період стаття 47 ОСОБА_4 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" містить застереження щодо виплати будь-якого виду пенсії, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії позивачу за вказаний період, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року у справі № К/800/9551/17.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При вирішенні спірних правовідносин колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової, про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписами ст.317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Володимирецького об'єднаноо управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити.

Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від "27" грудня 2016 р. скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "17" січня 2018 р.