Постанова № 71657201, 16.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук В.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" січня 2018 р. Справа № 296/5700/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представника Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - ОСОБА_3,

представників позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "01" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира про визнання рішень нечинними, стягнення коштів , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира, Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила визнати нечинними: протокол засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира № 26 від 30.06.2017 року про відмову у відновленні їй пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року; рішення про відмову у виплаті пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2017 року № 11653/04 та стягнути з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належну позивачу недоотриману пенсію за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року в сумі 16 900,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності з 2010 року. З 01.05.2017 року ОСОБА_6 як внутрішньо переміщена особа відновила і отримує пенсію в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Однак, у період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року позивач пенсію не отримала і органи Пенсійного фонду незаконно відмовляють їй у виплаті за вказаний період, посилаючись на витяг з протоколу №26 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира, у зв'язку з чим позивач просить визнати не чинним вказаний протокол та рішення виплатити їй недоотриману пенсію.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 01.11.2017 року позов задоволено частково.

Визнано нечинним протокол засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира № 26 від 30.03.2017 року про відмову у відновленні пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року.

Визнано нечинним рішення Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2017 року № 11652/04 про відмову у виплаті пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року ОСОБА_6.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 320 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що згідно атестату Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя від 06.06.2017 року № 347 на ОСОБА_6 пенсія виплачена по 29.02.2016 року, знята з обліку 01.03.2016 року. Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення по Олександрівському району Запорізької міської ради від 02.10.2017 року № 06-04/6008 Позивачу надано довідку внутрішньо переміщеної особи 16.02.2015 року. З 01.03.2016 року дію довідки призупинено до підтвердження факту проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не звернулась з підтверджуючими документами про фактичне проживання/перебування за зазначеною адресою, довідка була анульована (знято з обліку) 25.11.2016 року. Таким чином підстави для виплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року в об'єднаного управління - відсутні.

Також з апеляційною скаргою звернувся і Виконавчий комітет Корольовської районної ради м.Житомира. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що про прийнятті постанови Корольовський раойнний суд м.Житомира врахував лише Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не враховуючи Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та всі пункти Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якими керувалась комісія з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та робочої групи з контролю за проведеннням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за їх місцем фактичного проживання (перебування) при винесенні рішень.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_6 взята на облік внутрішньо переміщеної особи згідно довідки від 29.05.2017 року № 000022011 виданої УПСЗН Корольовської райради м.Житомира (а.с. 8).

З 01.05.2017 року позивач перебуває на обліку в Житомирському ОУПФ.

Відповідно до витягу з протоколу № 24 від 16.06.2017 року комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира, призначено виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі за місцем її фактичного проживання відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов. (а.с. 7)

Також 30.06.2016 року (витяг з протоколу № 26) комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира ОСОБА_6 відмовлено у відновленні виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі з 01.03.2016 року по 30.04.2017 року, оскільки заявник перебувала на обліку в УПСЗН Запорізької міської ради по Жовтневому району району та згідно копії витягу (а.с. 8).

Позивач вважає вказані рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки саме на підставі цих протоколів Житомирське ОУПФ відмовляє у виплаті пенсії за періоди з 01.03.2016 р. по 30.04.2016 р., про що свідчить лист Житомирського ОУПФ від 11.07.2017 р. № 1652/04.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав, визначених ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для припинення виплати йому пенсії. При цьому суд вважав, що встановлення додаткових підстав для припинення виплати пенсій громадянам постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 р. "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" є звуження прав та свобод громадян України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступні підстави.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. №1706-VII (далі Закон №1706-VII).

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, але жодна з яких управлінням (відповідачем у даній справі) не застосована та не доведена.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управління не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року.

Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону №1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст.49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Рішення пенсійним органом щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Натомість, відповідачем припинено виплату пенсії позивачу на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та на підставі протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яка прийняла рішення про відмову позивачу у призначенні/відновленні відповідних соціальних виплат. Дана обставина не може бути підставою для припинення виплати пенсії позивачу з огляду на положення статті 49 Закону № 1058-IV.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішуються питання пенсійного забезпечення всупереч Конституції України та законам щодо пенсійного забезпечення, а відповідачем безпідставно припинено виплату пенсії позивачу без прийняття відповідного рішення.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обовязків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку та конституційних гарантій держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_6, а тому в силу положень ст.316 КАС України постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Виконавчого комітету Корольовської районної ради м.Житомира залишити без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "01" листопада 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_2

Повне судове рішення складено "16" січня 2018 р.