Постанова № 71656863, 11.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5442/15Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2017, суддя Старосєльцева О.В., повний текст складено 10.11.17 по справі № 820/5442/15

за позовом ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актабанк" ОСОБА_3 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Актабанк" ОСОБА_4

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актабанк" ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Актабанк" ОСОБА_4, якому просила:

- визнати протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Актабанк” ОСОБА_3 щодо не включення ОСОБА_2 до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Актабанк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Актабанк” ОСОБА_3 включити дані ОСОБА_2 до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Актабанк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників на підставі Повного переліку вкладників, наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Актабанк” ОСОБА_3 із здійсненням відповідного відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є вкладником ПАТ “Актабанк” і має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, але відповідачами створені штучні та безпідставні перешкоди у реалізації цього права.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Актабанк” - ОСОБА_3 з приводу необгрунтовано тривалого невирішення питання про повернення гр. ОСОБА_2 коштів як відшкодування вкладу за укладеним між гр. ОСОБА_2 (ідентифікаційний код – НОМЕР_1; місце реєстрації – України, Харківська область, місто Харків, вул. Чебишева, буд. №33) та ПАТ “Актабанк” договором банківського рахунку № В47-0043/Т/630222 від 01.08.2014 р.

В іншій частині позовних вимог позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 2, 27, 38, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ст.ст. 1058, 1060, 1066 Цивільного кодексу України, та норм та процесуального права, а саме ст.ст. 11, 69-71, 76, 79, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2014 р. між позивачем та ПАТ “Актабанк” було укладено договір банківського рахунку № В47-0043/Т/630222 (а.с.11-12 т.1).

Згідно з випискою про рух коштів 01.08.2014 р. від ТОВ «Проммонтаж-04» на вказаний рахунок гр. ОСОБА_2 надійшли безготівкові кошти у розмірі 104500,00 грн з призначенням платежу – перерахування безвідсоткової фінансової допомоги співробітнику (а.с.14 т.1).

16.09.2014 року постановою Правління Національного банку України №576 ПАТ "Актабанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

16.09.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 90 про запровадження з 17.09.2014 року по 17.12.2014 року тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Актабанк" ОСОБА_5.

15.01.2015 р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Актабанк».

16.01.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №6 з приводу ліквідації ПАТ «Актабанк».

31.05.2017 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2217, відповідно до якого повноваження ліквідатора ПАТ "Актабанк" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_4 з 07.06.2017 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що ні під час дії процедури тимчасової адміністрації в ПАТ «Актабанк», ні під час дії процедури ліквідації ПАТ «Актабанк» позивач не одержав за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування вкладу за вчиненим з ПАТ “Актабанк” договором банківського рахунку № В47-0043/Т/630222 від 01.08.2014р. (а.с.11-12 т.1).

Позивач ані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ані від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "АКТАБАНК" ОСОБА_5 жодних письмових повідомлень або рішень не отримував аж до власного письмового звернення (а.с.15-16 т.1), відповідь на яке була надана листом за вих. №738 від 19.02.2015р. (а.с.17, 17 зворот т.1). Згідно з вказаним листом позивач не включений до Списку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з причини переведення деякими клієнтами ПАТ «Актабанк» протягом липня-серпня 2014 р. власних коштів зі своїх депозитних рахунків та рахунки інших фізичних осіб, що, на думку Уповноваженої особи Фонду, містить ознаки складу злочину, передбаченого ст.ст.14, 190 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив, з неправомірної бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ “Актабанк” ОСОБА_3 з приводу необгрунтовано тривалого невирішення питання про повернення гр. ОСОБА_2 коштів як відшкодування вкладу за укладеним між гр.ОСОБА_2 та ПАТ “Актабанк” договором банківського рахунку № В47-0043/Т/630222 від 01.08.2014 р.

Не погоджуючись із зазначеним висновком суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України термін “суб’єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що ліквідація банку, це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону банкрутство, це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Судова палата у господарських справах та Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України на спільному засіданні вирішила питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 18 жовтня 2017 року (справа № 916/2216/16) вказали, що спір, в якому позивач звернувся за захистом своїх порушених прав, що виникли з цивільних відносин, а саме з цивільно-правової угоди, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки згідно частин першої та другої статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС або ГПК віднесено до компетенції адміністративних судів чи господарських судів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 15 червня 2016 року по справі № 21-286а16 (826/20410/14), від 16 лютого 2016 року по справі № 21-4846а-16.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Колегія суддів також зазначає, що у даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки звернення позивача до суб’єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, позивач не позбавлений можливості звернутися за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, до суду у порядку цивільного судочинства.

Зазначеного висновку дійшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 09 листопада 2016 року № 6-2309цс16.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про закриття провадження у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 238, 308, 310, 319 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. по справі № 820/5442/15 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актабанк" ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Актабанк" ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 16.01.2018.