Постанова № 71656762, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/8183/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, винесену головуючим суддею Сакалош В.М. у м.Львів, повний текст якої складено 03 липня 2017 року, в справі № 813/1283/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанов,–

ВСТАНОВИВ:

03.04.2017 р. позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернувся в суд з позовом до Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 37637008, № 37627008 від 18.04.2013 р., ВП № 38238891 від 31.05.2013 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017р. позов задоволено частково. Суд скасував постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №37637008 від 18.04.2013 року, яка видана Сихівським відділом державної виконавчої Львівського міського управління юстиції в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру №28, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кавалерідзе, буд.21. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Сихівський відділ Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

02.09.2008 р. ОСОБА_4 (позичальник) уклав з ВАТ «Сведбанк» Кредитний договір №1308/0908/45-006 за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Так, для забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладено іпотечний договір №1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 р.

За умовами договору ОСОБА_4 як іпотекодавець передає в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами нерухоме майно, а саме квартиру №28, за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, буд. 21.

28.11.2012 р. АКБ «ТАС-Комерцбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» відступило ОСОБА_5 «Факторингова компанія «Вектор Плюс»«, відповідно до договору факторингу №15 свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором.

07.02.2017 р. при зверненні до нотаріуса, позивачу ОСОБА_5 «Факторингова компанія «Вектор Плюс» стало відомо що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки накладено арешт.

Із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2013 р. ВП № 37637008 видно що державний виконавець наклав арешт на спірне майно на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 13.02.2013 р. який розглядав цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення боргу. (а.с. 82 )

Проте, позивач ОСОБА_5 «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не є стороною виконавчого провадження та не є учасником вищевказаного виконавчого провадження.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Зважаючи на черговість реєстрації обтяжень позивач як обтяжував з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку» володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Отже, існування арешту який накладений на предмет іпотеки унеможливлює реалізацію позивачем свого права іпотекодержателя звернути на нього стягнення шляхом набуття права власності.

В п. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на державного виконавця покладено обов’язок, повідомити заставодержателя про звернення стягнення не заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі.

У разі виявлення зареєстрованого обтяження державний виконавець не накладає арешт на предмет іпотеки оскільки, згідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки не підлягає реалізації для примусового виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин ) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст.12 ГПК чинних на момент виникнення спірних правовідносин) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

З матеріалів справи видно, що позивач бажає скористатись своїм правом щодо задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки однак, реалізувати не є можливим внаслідок існування арешту на нерухоме майно. Тобто, існування арешту який накладений на предмет іпотеки унеможливлює реалізацію позивачем свого права іпотекодержателя звернути на нього стягнення шляхом набуття права власності.

Тобто, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач в разі арешту майна, яке йому належить, а не боржнику, має право звернутись до загального місцевого суду з позовом про вирішення права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Висновки суду узгоджуються з позицією яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 р. в справі К800/1281/16.

Із змісту ст. 319 КАС України видно, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 238 КАС передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись ст.ст.243, 238, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 813/1283/17 скасувати.

Провадження у справі № 813/1283/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Сихівського відділу Державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанов – закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя М.В. Костів

Суддя Р.М. Шавель