Постанова № 71656742, 16.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Сьоря С.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 537/4483/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.11.2017, пров. Тополевий, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, по справі № 537/4483/17

за позовом Фізичної особи ОСОБА_2

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд ухвалити постанову, якою визнати протиправним рішення Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 198 від 20.07.2017 року про відмову у поновленні їй пенсії за віком, зобов’язати Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати розмір та поновити їй виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, передбачених пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок.

В обґрунтування позову зазначила, що до жовтня 2001 року вона проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримувала пенсію за віком. В жовтні 2001 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв»язку із чим виплату пенсії припинено. 03.07.2017 року її представник – ОСОБА_3 звернувся до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком. Рішенням Кременчуцького об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 198 від 20.07.2017 року у поновленні пенсії відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що угода між урядом України і урядом держави Ізраїль не ратифікована Верховною Радою України. Заява про поновлення раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником. Особа повинна пред»явити паспорт або інший документ, що засвідчує місце проживання (реєстрації). Паспорт громадянина України для виїзду за кордон не може бути прийнятий для призначення пенсії. Вважає протиправним рішення УПФУ про відмову в поновленні виплати пенсії, оскільки відсутність документів, що засвідчують в установленому законом порядку факт проживання в м. Кременчуці та подача закордонного паспорту не є підставами для відмови у поновленні виплати пенсії.

Представник відповідача - Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких в задоволенні позову просить відмовити у зв’язку з його безпідставністю.

24 листопада 2017 року постановою Крюківського районного суду м. Кременчука позов ОСОБА_2 задоволений.

Визнано протиправним рішення Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 198 від 20.07.2017 року щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_2.

Зобов’язано Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату та перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_2, починаючи з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, які передбачені чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

В апеляційній скарзі Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що судом при ухваленні судового рішення не надано належної оцінки доводам відповідача про порушення позивачкою вимог п. 1.5, п. 2.9, п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії № 22-1 від 25.11.2005 року, яким передбачено подача заяви особисто пенсіонером або його законним представником за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а документів про стаж, вік та заробітну плату тільки в оригіналах.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де перебуває на консульському обліку в державі Ізраїль, що підтверджується копією закордонного паспорту ВК № 098993. ( а.с.13)

До жовтня 2001 року місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та на даний час остання постійно проживає у державі Ізраїль за адресою: Ізраїль АДРЕСА_1.

Позивачка перебувала на обліку в Пенсійному фонді та отримувала пенсію за віком. У зв’язку з її виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль, їй була припинена виплата пенсії за віком.

03.07.2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , звернувся до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про поновлення виплати позивачці пенсії за віком.

20 липня 2017 року рішенням Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 198 ОСОБА_2 відмовлено в поновленні виплати раніше призначеної пенсії, у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують факт її проживання (реєстрації місця проживання) в м. Кременчуці. Окрім того, в даному рішенні зазначено, що паспорт громадянина для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, а тому не може бути прийнятим за документ для призначення пенсії на території України.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що наявності права останньої на поновлення виплати пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав .

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

З огляду на вищезазначене, позивач має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення» встановлений порядок нарахування та виплати пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі№ 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 року вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і до теперішнього часу інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Міжнародний договір між Україною та Державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії не укладено.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 травня 2015 року дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІVвиникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Згідно з вищезазначеним рішенням, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія,- в Україні чи за її межами.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивачі, як громадяни України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і на пенсійне забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем права позивачки на отримання пенсії за віком, яку вона отримувала до виїзду на постійне місце проживання за межі України, оскільки ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком, тобто довічно, а не певний період часу.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачкою вимог п. 1.5, п. 2.9, п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії № 22-1 від 25.11.2005 року, яким передбачено подача заяви особисто пенсіонером або його законним представником за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а документів про стаж, вік та заробітну плату тільки в оригіналах, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно п 4.8. Порядку заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 2.9 вказаного Порядку встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно до ч. 2 ст. ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Судовою колегією встановлено, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», став висновок пенсійного органу про відсутність у позивачки документів, що підтверджують реєстрацію позивача в Україні, так як остання, починаючи з 2001 року проживає в Державі Ізраїль.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що право громадянина на одержання та призначення йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, так як відповідно до конституційних принципів України, право на пенсійне забезпечення гарантується незалежно від того де проживає така особа.

В свою чергу, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, особам надано право на звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії через своїх представників.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Як вбачається з матеріалів позову, представник позивача звернувся до суду за захистом прав і свобод позивача 01.09.2017 року шляхом оскарження рішення Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області№ 198 від 20.07.2017 року, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про те, що строк для звернення до суду представником позивача не пропущено.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 310, 313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.11.2017 по справі № 537/4483/17 залишити без задоволення .

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.11.2017р. по справі № 537/4483/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст підписаний 18.01.2018р.