Постанова № 71656732, 18.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/257/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Ленд" на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, державного інспектора - начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Мостиському, Старосамбірському, Турківському районах ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Ленд" про визнання незаконною та скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

час ухвалення рішення – 11:31:50 год.,

місце ухвалення рішення – м. Самбір,

дата складання повного тексту рішення – не вказана,

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відділу контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, державного інспектора - начальника відділу контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_4, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 10 травня 2017 року № 82-ДК/004/По/08/01/-17, винесену державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Мостиському, Старосамбірському, Турківському районах ОСОБА_2 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 53-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що жодної земельної ділянки самовільно не захоплював. Будучи керівником ФГ «Оберіг», з пайовиками власниками земельних ділянок уклав договори оренди землі, відповідно до яких ФГ «Оберіг» отримав у строкове платне користування земельні ділянки. Добросовісно виконуючи взяті на себе згідно укладених договорів обов’язки як керівник ФГ «Оберіг», не знав про те, що пайовиками - жителями с. Биличі вже попередньо укладалися договори оренди землі з ТзОВ «Овіс Ленд», яких ніхто не підписував, внаслідок чого 13 березня 2017 року Старосамбірським ВП розпочато кримінальне провадження №12017141290000015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Зазначені обставини дають підставу вважати, що в діях ФГ «Оберіг» та його керівника відсутній умисел на самовільне захоплення земель. Також зазначає, що відповідачем порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності, а саме не закрито провадження у даній справі, оскільки в провадженні Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУНП у Львівській області знаходиться кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 197-1 Кримінального кодексу України. В порушення вимог ст. 280 КУпАП не було з'ясовано, чи мало місце вчинення ним адміністративного правопорушення, чи винен він в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, а також всупереч вимог ст. 276 КУпАП відповідач не розглянув справу за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а встановивши дату розгляду справи на 10 травня 2017 року, сам не з’явився, проте оскаржувану постанову виніс цього дня, що є порушенням вимог КУпАП.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 10 травня 2017 року № 82-ДК/004/По/08/01/-17, винесену державним інспектором-начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Мостиському, Старосамбірському, Турківському районах ОСОБА_2 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 керівника ФГ «Оберіг», у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки під час розгляду справи позивач був відсутнім та не міг скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Не погодившись з прийнятою постановою, ТзОВ "Овіс Ленд" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що твердження позивача про недотримання процедури розгляду справи є безпідставними. Разом з цим, звертає увагу на те, що судом першої інстанції під час розгляду встановлені обставини, що ОСОБА_1 вчинив дії, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність. При цьому вважає, що постанова про адміністративне правопорушення не може бути скасована лише з формальних підстав. Також зазначає про те, що покази свідка ОСОБА_5 не підкріплені належними доказами.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 квітня 2017 року на адресу Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшла заява від ТзОВ «ОВІС ЛЕНД» про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки(а.с.70-71). З метою розгляду даного звернення, на виконання вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано наказ від 25 квітня 2017 року №82-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності» (а.с.72). На виконання згаданого наказу начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Мостиському, Самбірському, Старосамбірському, Турківському районах ОСОБА_2, головними спеціалістами відділу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за участю спеціаліста землевпорядника Лютовиської сільської ради ОСОБА_8, в присутності ОСОБА_1, керівника ФГ «Оберіг П», директора ТзОВ «ОВІС ЛЕНД» ОСОБА_9 проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства. В ході проведеної перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок на території Лютовиської сільської ради площею 138, 0935 га ФГ «Оберіг П», в особі керівника ОСОБА_1 та, відповідно, було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом - земельної ділянки, акт обстеження земельної ділянки, винесено припис про усунення порушень вимог чинного земельного законодавства, а також, відповідно до Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19 січня 2017 року №6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 лютого 2017 року за №173/30041, складено протокол про адміністративне правопорушення(а.с.73-75).

04 травня 2017 року ОСОБА_1 за вихідним номером 13-0.4-43/91-17 скеровано повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення(а.с.72).

10 травня 2017 року державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Мостиському, Старосамбірському, Турківському районах ОСОБА_2 була розглянута справа про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №82-ДК/004/По/08/01/-17, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною ч 1 ст.53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу(а.с.3).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для скасування постанови відповідача. Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з наступних підстав.

За змістом норм статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. За нормами ст. 125 цього Кодексу право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 1 ч. І ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Частиною 2 статті З Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме шино та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 12, 32 згаданого Закону встановлено, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва. їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії. а також документи., формовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі доведення таких реєстраційних дій, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом, а інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 1 статті 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що директором ТзОВ «ОВІС ЛЕНД» було забезпечено виконання вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України шляхом проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок, про що свідчать копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про безпідставність посилань позивача на ту обставину, що він не володів інформацією про те, що на вказані земельні ділянки вже оформлені договори оренди з третьою особою, оскільки Відомості про зареєстровані права оренди на конкретні земельні ділянки за кадастровим номером є відкритими та загальнодоступними, а тому жодних перешкод в отриманні інформації щодо того чи є вільними земельні ділянки на які оформлявся договір оренди не могло виникнути.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, як сторона орендних правовідносин, також не був звільнений від обов’язку вжити заходів стосовно реєстрації свого права як орендаря земельної ділянки з початку її використання.

В той же час колегія суддів зауважує, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів державної реєстрації права оренди, а надані копії договорів оренди, укладених з ОСОБА_1 та пайовиками – власниками земельних ділянок, не спростовують наведених вище висновків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в ході перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують правомірність користування вказаною земельною ділянкою, тому відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про наявний факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, у зв'язку з чим відповідач правомірно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів також зауважує, що з матеріалів справи слідує, що сам позивач не оспорює висновки суду першої інстанції про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53-1 КУпАП.

В той же час, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено процедуру розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення в частині розгляду справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 246 КУпАП України порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №6 від 19 січня 2017 року затверджено Інструкцію з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції справа розглядається у 15-денний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У розгляді справи можуть брати участь потерпілі, законні представники, захисник (адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи), свідки, експерт, перекладач (п.5).

Колегія суддів враховує те, що згідно ст. 268 КУпАП справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В той же час, колегія суддів зауважує, що згідно положень ст. 268 КУпАП, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи слідує, та не заперечується позивачем, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за наявності підтвердження про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, розглянув дану справу.

Також колегія суддів вважає, що покази свідка ОСОБА_5, на які посилався суд першої інстанції, не спростовують наведених вище висновків апеляційного суду в частині дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, з урахуванням вище викладеного, суд апеляційної приходить до висновку про те, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 53-1 КУпАП. Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення Державний інспектор у сфері Державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Мостиському, Старосамбірському, Турківському районах ОСОБА_2 діяв в порядку та в межах повноважень, визначених законодавством, а тому правові підстави для скасування постанови від 10 травня 2017 року - відсутні.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Ленд" задовольнити повністю.

Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року у справі № 452/1384/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_10 судді ОСОБА_11 ОСОБА_12