Постанова № 71656496, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11410/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській обл., треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс», Виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської обл., про скасування реєстрації місця проживання (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: м.Львів, 15 год. 35 хв. 02.11.2017р.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.11.2017р.),-

В С Т А Н О В И В:

15.08.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, 12.01.1983р.н., по вул.Парковій, 4 (гуртожиток) в м.Червонограді Львівської обл., здійснену 30.12.2014р.; вирішити питання про повернення переплаченого судового збору та стягнення з відповідача вірно сплаченого судового збору (а.с.4-7, 45, 60).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.103-105).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.125-128).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно довідки Комунального підприємства /КП/ «Комінтех» № 4564 від 23.05.2016р. третя особа ОСОБА_2 зареєстрований у кімнаті № 20 гуртожитку по вул.Парковій, 4 в м.Червонограді Львівської обл., а не в гуртожитку в цілому без вказівки на конкретну кімнату; вказана кімната не призначена для проживання одиноких громадян.

Звідси, проведена реєстрація місця проживання ОСОБА_2 порушує права апелянта, що також стверджується відмовою у приватизації вказаної кімнати через спірну реєстрацію місця проживання, про що свідчить відповідь бюро приватизації Комунального підприємства /КП/ «Червонограджитлокомунсервіс» № 39 від 09.06.2017р.

Також реєстрація місця проживання ОСОБА_2 здійснена на підставі корінця ордера № 14 від 22.12.2014р., виданого Відокремленим підрозділом /ВП/ «Шахта «Відродження» Державного підприємства /ДП/ «Львіввугілля», а не на підставі самого ордера, тобто, остання проведена з грубим порушенням закону, без достатніх правових підстав і на підставі неналежних документів.

Окрім цього, ухвала суду від 21.08.2017р. в частині витребування документів залишилася не виконаною, судом безпідставно не проведено заміну первісного позивача на належного позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2003р. позивач ОСОБА_1 зареєстрований у гуртожитку, який розташований по вул.Парковій, 4 в м.Червонограді Львівської обл.

Згідно довідки КП «Комінтех» № 4564 від 23.05.2016р. з місця проживання про склад сім’ї і прописку у кімнаті № 20 вищевказаного гуртожитку зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (займають ліжко-місця), при цьому реєстрація останнього здійснена 30.12.2014р. (а.с.16).

27.05.2017р. позивач скерував до Червоноградського міського сектору Головного управління /ГУ/ Державної міграційної служби /ДМС/ України у Львівській обл. заяву від 25.05.2017р., в якій просив скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (гуртожиток) в м.Червонограді Львівської обл. (а.с.8).

У відповідь вказаний адресат скерував лист № 24/893 від 25.06.2017р. про скерування запиту керівництву шахти «Відродження» для з’ясування фактів видачі зазначених ордерів (а.с.9).

Одночасно із відповідною заявою позивач 26.05.2017р. звертався до Відділу реєстрації Червоноградської міської ради Львівської обл. (а.с.10, 11).

Окрім цього, згідно листа Бюро приватизації КП «Червонограджитлокомунсервіс» № 39 від 09.06.2017р. ліжко-місця у гуртожитках згідно вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не підлягають приватизації (а.с.24).

Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з наступного.

Із змісту заявленого позову (із врахуванням змісту заяв про уточнення позовних вимог) слідує, що позивач оскаржує реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 в гуртожитку по вул.Парковій, 4 в м.Червонограді Львівської обл., здійснену 30.12.2014р. При цьому, позивач вважає, що така реєстрація порушує його права, оскільки перешкоджає приватизувати кімнату № 20, де він фактично проживає. Також реєстрація ОСОБА_2 проведена на підставі неналежних документів, а тому не відповідає вимогам закону.

Згідно наявних матеріалів справи третя особа ОСОБА_2 зареєстрований Червоноградським міським сектором ГУ ДМС України у Львівській обл. 30.12.2014р. за адресою: м.Червоноград, вул.Паркова, 4 (гуртожиток).

На час вказаної реєстрації балансоутримувачем гуртожитку був ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля», яким оформлений ордер № 14 від 22.12.2014р. (а.с.14).

Згідно з п.п.9, 10, 14 Примірного положення про гуртожитки, затв. РМ УРСР № 208 від 03.06.1986р. (діючого на час проведення спірної реєстрації місця проживання), жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку.

Також цим актом передбачено, що при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації.

Таким чином, на момент здійснення спірної реєстрації місця проживання питання вселення працівників та інших осіб до гуртожитку було виключною компетенцією адміністрації гуртожитку; також при вселенні ордер підлягав вилученню.

Окрім цього, відповідно до ст.1 Закону України № 1382-IV від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Згідно ст.6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Оскільки реєстрація від 30.12.2014р. місця проживання третьої особи ОСОБА_2 за адресою: м.Червоноград, вул.Паркова, 4 (гуртожиток), проведена Червоноградським міським сектором ГУ ДМС України у Львівській обл. на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», тому позивач не є учасником розглядуваних правовідносин.

За змістом ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до ч.2 ст.264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт, дії чи бездіяльність має особа, якої вони стосуються.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує реєстрацію місця проживання третьої особи ОСОБА_2 за адресою: м.Червоноград, вул.Паркова, 4 (гуртожиток), яка його прав та інтересів не зачіпає.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваною реєстрацією місця проживання, яка його безпосередньо не стосується, не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, яке підлягає судовому захисту.

Додатково колегія суддів не убачає правових підстав для відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України у постановах від 30.06.2015р. у справі № 21-1438а15 та від 01.03.2016р. у справі № 21-5446а15.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу /ЦК/ України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

З огляду на те, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

В розглядуваній справі позивач оспорює проведену реєстрацію місця проживання третьої особи через неможливість подальшої приватизації житла в гуртожитку (а саме кімнати № 20). Разом з тим, як вже з’ясовано, відповідачем здійснена реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою: м.Червоноград, вул.Паркова, 4 (гуртожиток).

Питання конкретного поселення у відповідну кімнату виходять за межі розглядуваних правовідносин і стосуються виключно дій балансоутримувача гуртожитку та керівництва гуртожитку.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Із урахуванням вищенаведеного та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. в адміністративній справі № 813/2951/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Дата складення повного судового рішення: 18.01.2018р.