Постанова № 71656099, 16.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14730/16 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа - публічне акціонерне товариство «Авант-Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни (далі - Відповідач, Уповноважена особа), третя особа - публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» (далі - Третя особа, ПАТ «Авант-Банк»), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи, оформлене повідомленням про нікчемність правочину згідно наказу №57 від 23.02.2016 року, щодо визнання нікчемними операцій по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок НОМЕР_1, проведеної 29.01.2016 року на суму 8 000,00 доларів США, та договору банківського вкладу №Д-Ф/16-1019-01236 від 26.01.2016 року, укладеного між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_3;

- зобов'язання Відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2017 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача не було законних підстав для не включення Позивача до переліку вкладників ПАТ «Авант-Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки матеріалами справи не підтверджується надання ОСОБА_3 будь-яких пільг і переваг у порівнянні з іншими кредиторами.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на неврахування судом неможливості проведення банком у період з 10.12.2015 року будь-який операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду. Крім того, підкреслює, що умовами договору банківського вкладу (депозиту) передбачено, що кошти на вкладний рахунок можуть бути внесені вкладником готівкою або шляхом перерахування з власних рахунків. Вказує, що кошти на рахунок Позивача надійшли внаслідок «дроблення» великого депозитного рахунку іншої фізичних особи, у зв'язку з чим останній не є вкладником у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2017 року було відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.01.2018 року.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. При цьому наголошує на відповідності судового рішення нормам матеріального та процесуального права. Вказує на відсутність законодавчої заборони здійснювати перерахунок коштів в іноземній валюті між родичами. Наголошує на відсутності в Уповноваженої особи правових підстав для віднесення правочинів до нікчемних. Зазначає, що постанова Національного банку України №878/БТ, будучи актом індивідуальної дії, не може бути підставою для визнання правочинів нікчемними.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав викладені у відзиві доводи та, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 26.01.2016 року між ПАТ «Авант-Банк» (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Авант строковий» №Д-Ф/16/1019-01236 (а.с. 14-15), за умовами якого банк приймає для зберігання грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, кошти на який можуть бути внесені вкладником готівковим шляхом або шляхом безготівкового перерахування з власних поточних та/або з власних вкладних (депозитних) рахунків. Вклад залучається на строк до 02.02.2016 року.

Зі змісту виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 26.01.2016 року по 29.01.2016 року вбачається, що 29.01.2016 року на вкладний (депозитний) рахунок Позивача від ОСОБА_4 надійшли грошові кошти в сумі 8 000,00 доларів США з цільовим призначенням: «Перерахування коштів на депозитний рахунок за дог№ Д-Ф/16/1019/01236 від 26.01.2016. Без ПДВ» (а.с. 16).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 29.01.2016 року № 44 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.01.2016 року №44 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Авант-Банк», згідно якого з 29.01.2016 року по 28.02.2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрацію в ПАТ «Авант-Банк» Ларченко Ірину Миколаївну.

Згідно наказу Уповноваженої особи від 29.01.2016 року №15 створено комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Авант-Банк».

Наказом Уповноваженої особи від 23.02.2016 року №57 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» у зв'язку з виявленням комісією нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» приписано застосувати наслідки нікчемності правочинів з підстав п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону до операцій (трансакцій) по перерахуванню коштів з рахунків фізичних осіб на рахунки інших фізичних осіб - клієнтів банку, які проведені у період дії постанови Національного банку України №878/БТ від 10.12.2015 року та призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом, у тому числі до договору від 26.01.2016 року №Д-Ф/16/1019-01236 та операцій з перерахування коштів 29.01.2016 року ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_3 (а.с. 62, 64-65).

У зв'язку з цим на адресу ОСОБА_3 Уповноваженою особою було направлено повідомлення від 25.02.2016 року №886/3 про нікчемність правочину - операцій по перерахуванню коштів з рахунку іншої фізичної особи на рахунок НОМЕР_1, проведеної 29.01.2016 року на суму 8 000,00 доларів США, та нікчемність договору банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01236 від 26.01.2016 року згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 17).

Постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №109 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Авант-Банк».

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 26.02.2016 року №262 з 26.02.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Авант-Банк» та призначено Ларченко Ірину Миколаївну Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» строком на 2 роки з 26.02.2016 року по 25.02.2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 06.10.2016 року №2021 відсторонено уповноважену особу Ларченко І.М. на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк», відкликано повноваження останньої та призначено Уповноваженою особою Чернявську Олену Степанівну з 07.10.2016 року.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 26, 27, 38 Закону України «Про систему гранування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 75, 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 228 Цивільного кодексу України, а також затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року №14 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, прийшов до висновку, що в Уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення договору та операції з переказу коштів до нікчемних, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.

До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок.

Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі.

Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як вбачається зі змісту повідомлення Уповноваженої особи від 25.02.2016 року №886/3 про нікчемність правочину, операції з перерахування коштів з рахунку іншої фізичної особи на рахунок НОМЕР_1, проведені 29.01.2016 року на суму 8 000,00 доларів США, та договір банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01236 від 26.01.2016 року є нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Приписи ч. 3 ст. 38 Закону визначають, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведене дає підстави для висновку про наявність в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.

Разом з тим, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 1812.2015 року у справі №К/800/39816/15.

Як було встановлено раніше, підставою для визнання нікчемними операцій з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 та договору банківського вкладу (депозиту), укладеного Позивачем з ПАТ «Авант-Банк», визначено п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що, наполягаючи на необхідності відмови у задоволенні позову, Уповноважена особа посилалася на абз. 2 п. 2.1 Договору банківського вкладу (депозиту) від 26.01.2016 року №Д-Ф/16/1019/01236, відповідно до якого кошти на вклад можуть бути внесені вкладником готівковими коштами або шляхом безготівкового перерахування з власних поточних та/або з власних вкладних (депозитних) рахунків.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та на чому наголошує Апелянт, однак залишено поза увагою суду першої інстанції, кошти на рахунок ОСОБА_3 перераховані іншою особою - ОСОБА_4, що є порушенням умов вказаного вище договору. При цьому посилання Позивача на приписи постанови Правління Національного банку України від 16.09.2013 року №365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», яка, на його переконання, не містить заборони з безготівкового перерахування коштів в іноземній валюті між родичами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідна заборона випливає зі змісту укладеного між сторонами Договору банківського вкладу (депозиту) від 26.01.2016 року №Д-Ф/16/1019/01236.

Тобто, за наявності прямої заборони положеннями договору від 26.01.2016 року №Д-Ф/16/1019/01236 зараховувати на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти для вкладника від третьої особи та відсутності доказів, що надавали б право станом на 29.01.2016 року проводити таку банківську операцію, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість посилання Апелянта на те, що перерахування коштів на рахунок Позивача свідчить про укладення банком договору, умови якого передбачають надання третій особі пільги, яка не передбачена законодавством або внутрішніми документами банку.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на момент розгляду справи на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3, були відсутні кошти, оскільки 23.02.2016 року на виконання вимог наказу Уповноваженої особи від 23.02.2016 року №57 грошові кошти в сумі 8 000,00 доларів США були повернуті на рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_2 (а.с. 58-60, 61).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Приписи п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону визначають вклад як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вкладником є, зокрема, фізична особа, яка уклала договір банківського вкладу (депозиту), кошти на який залучені банком від вкладника.

Однак, оскільки, як було встановлено раніше зі змісту виписки по рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 61), вбачається, що кошти у розмірі 8 000,00 доларів США станом на 23.02.2016 року на рахунку Позивача не обліковуються, останній не може вважатися вкладником у розумінні положень ст. 2 Закону, на чому вірно наголосив Відповідач в апеляційній скарзі.

Крім іншого, згідно витягу з реєстру кредиторів ПАТ «Авант-Банк» від 12.12.2016 року №4371 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі кредиторської вимоги останньої (а.с. 68) було визнано кредитором ПАТ «Авант-Банк» та відповідно до реєстру вимог кредиторів, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.06.2016 року №899, станом на 06.12.2016 року кредиторські вимоги ОСОБА_4 включено до 4 черги в сумі 3 667 051,40 грн. (а.с. 63). До вказаної суми, на переконання судової колегії, включені й грошові кошти у розмірі 8 000,00 доларів США (еквівалент 201 214,15 грн.), які з метою отримання переваг у задоволенні вимог кредиторів було перераховані на рахунок ОСОБА_3 29.01.2016 року.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що укладення між ОСОБА_3 та ПАТ «Авант-Банк» договору банківського вкладу (депозиту) та подальше перерахування на рахунок останнього коштів від ОСОБА_4 було спрямовано на надання особі пільг та переваг, які не передбачена законодавством або внутрішніми документами банку.

Надання у даному випадку такої пільги чи переваги здійснювалося у вигляді штучного збільшення обсягу зобов'язань Фонду перед вкладниками неплатоспроможних банків та можливості отримання такою особою відшкодування вкладу у розмірі, що перевищує 200 000,00 грн., всупереч встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку задоволення вимог кредиторів.

Наведений висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 02.08.2017 року у справах №804/15587/15 та №804/1054/16.

Відтак, у контексті наведених обставин, відхиляючи вказані доводи Відповідача щодо нікчемності укладеного між ПАТ «Авант-Банк» та ОСОБА_3 договору, а також операції х перерахування коштів на рахунок останнього від іншої фізичної особи, з посиланням на приписи ст. 228 ЦК України, суд першої інстанції не врахував диспозитивного характеру цивільних правовідносин між сторонами, а також особливостей правового регулювання спірних правовідносин під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Водночас, посилання Уповноваженої особи на постанову правління Національного банку України від 04.12.2015 року №878/БТ «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних», якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент укладання договору банківського вкладу (депозиту) та здійснення перерахування коштів, і, на переконання останньої, перешкоджала вчиненню правочинів, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зазначена постанова становить банківську таємницю і Позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для направлення Уповноваженою особою додаткової інформації про Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи обґрунтованості застосування до договору та правочину наслідків нікчемності, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положеннями ст. 139 КАС України не передбачено відшкодування суб'єкту владних повноважень судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, у зв'язку з чим сума судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, стягненню з фізичної особи-позивача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа - публічне акціонерне товариство «Авант-Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 18» січня 2018 року.