Постанова № 71656057, 17.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року справа №805/3063/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський Шифер» та Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року в справі № 805/3063/17-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський Шифер» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 14 серпня 2017 року на суму 6821,61 грн, № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року частково на суму 22881,22 грн, № НОМЕР_3 від 14 серпня 2017 року на суму 482,73 грн, № НОМЕР_4 від 14 серпня 2017 року на суму 373,9 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський Шифер» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14 серпня 2017 року на суму 6821,61 грн, № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року частково на суму 22881,22 грн, № НОМЕР_3 від 14 серпня 2017 року на суму 482,73 грн, № НОМЕР_4 від 14 серпня 2017 року на суму 373,9 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року частково на суму 8182,72 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «Краматорський Шифер» здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нараховано штрафні санкції за порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності у 2015-2016 роках. Проте на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» товариство було звільнено від спати за користування земельними ділянками протягом 2015 року та до 07.06.2016 не залежно від подання уточнюючих декларацій.

За таких обставин апелянт наголошує, що строк подання уточнюючих декларацій не повинен впливати на звільнення від сплати такого зобов’язання та нарахування штрафних санкцій.

Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги податковий орган зазначає, що камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Краматорський Шифер» норм пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов’язань по орендній платі з юридичних осіб за 2015-2017 роки, у результаті чого було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Апелянт також наголошує, що товариство було звільнено від сплати за користування земельними ділянками у 2015 році та до 07.06.2016, незважаючи на подання уточнюючих декларацій з цього виду податку, та звертає увагу суду, що позивач має право самостійно подати уточнюючий розрахунок із дотриманням строків давності відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський Шифер» (далі – позивач, товариство) перебуває на обліку як платник податків Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, ГУ ДФС) проведено камеральну перевірку товариства з питання своєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за квітень, травень, липень, вересень, грудень 2015 року, січень 2016 року, січень 2017 року та за квітень, травень та липень 2015 року, про що складено акт від 27 липня 2017 року № 27/05-99-12-15/32879254.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов’язань з орендної плати за квітень, травень, липень, вересень, грудень 2015 року, січень 2016 року та січень 2017 року протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов’язань з орендної плати за квітень, травень, липень 2015 року протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року:

№ НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у сумі 6821,61 гривень за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання на 34, 40, 44 днів у розмірі 20%;

№ НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штраф у сумі 23245,59 гривень за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання на 3, 9, 27, 30, 4, 12,13, 20, 14 днів у розмірі 10%, яке позивач оскаржує частково в сумі 22881,22 гривень, оскільки містить вимогу про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за 14 днів, яка відбулась у березні 2017 року в сумі 364,37 гривень, коли редакцію статті 6 Закону № 1669-VII було змінено;

№ НОМЕР_3, яким до позивача застосовано штраф у сумі 482,73 гривень за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання на 40 днів у розмірі 20%;

№ НОМЕР_4, яким до позивача застосовано штраф у сумі 373,90 гривень за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання на 9, 30, 30 днів у розмірі 10%.

Відповідно до розрахунків штрафних санкцій, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях, усі штрафи застосовано по деклараціям з плати за землю за 2015, 2016 та 2017 роки.

Вважаючи, що наведені рішення прийняті ГУ ДФС всупереч нормам податкового законодавства, ПАТ «Краматорський Шифер» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі – Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року внесено зміни до Закону № 1669-VII, які набрали чинності 08 червня 2016 року.

На підставі цих змін положення Закону № 1669-VII викладені в наступній редакції:

- стаття 6: звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону;

- стаття 7: скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону;

- частина 4 статті 4: перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Наведені переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014.

Разом з тим, пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у місті Краматорську Донецької області існувала до 07 червня 2016 року, тобто, до внесення відповідних змін у статтю 6 Закону № 1669-VII.

У 2015 році така пільга існувала, однак за відсутності механізмів її застосування позивач, самостійно задекларувавши до сплати суми земельного податку, для застосування даної пільги повинен був виконати приписи Податкового кодексу України та подати уточнені декларації, зменшивши раніше заявлені показники до нуля.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до дати проведення перевірки зменшено до нуля зобов’язання з орендної плати за 2016 рік лише за декларацією № НОМЕР_5 від 19.02.2016, уточненої ним 14.03.2016. Тобто, до дати проведення перевірки. Тому вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року підлягає задоволенню в частині 8182,72 грн по декларації за 2016 рік.

Крім того, у наведеному рішенні також містяться суми штрафу за несвоєчасну сплату зобов’язань по деклараціях: за 2015 рік, яка не зменшена, а збільшена позивачем на 102,68 грн, а тому у задоволенні цієї частині вимог необхідно відмовити, та по декларації за 2017 рік. В частині штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов’язань за 2017 рік у сумі 364,37 грн позивач наведене рішення податкового органу не оскаржує.

Вимоги ТОВ «Краматорський Шифер» стосовно скасування інших податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню з огляду на таке.

У податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_1, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 від 14 серпня 2017 року містяться суми штрафних санкцій на несвоєчасну сплату грошових зобов’язань з орендної плати по деклараціях за 2015 рік.

Зобов’язання за 2015 рік, що були уточнені 31.08.2017 та 13.09.2017, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки були надані після проведення перевірки та нарахування штрафних санкцій. Уточнення декларації за 2015 рік, що подано 28.01.2016 було подано до проведення перевірки, але не до зменшення зобов’язань до нуля, а до збільшення на 102,68 грн у зв’язку із помилкою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Краматорський Шифер», шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року частково на суму 8182,72 грн. Отже апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський Шифер» та Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року в справі № 805/3063/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський Шифер» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 14 серпня 2017 року на суму 6821,61 грн, № НОМЕР_2 від 14 серпня 2017 року частково на суму 22881,22 грн, № НОМЕР_3 від 14 серпня 2017 року на суму 482,73 грн, № НОМЕР_4 від 14 серпня 2017 року на суму 373,9 грн – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року в справі № 805/3063/17-а – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст.ст. 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_1

ОСОБА_2