Постанова № 71656011, 17.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року справа №227/2862/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2017 року в справі № 227/2862/17 (головуючий І інстанції Кошля А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії за віком згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», скасувати рішення № 2456 від 04 серпня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язати повторно розглянути заяву від 28 липня 2017 року та здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 02/02-85 від 28 квітня 2016 року за період з серпня 1991 року по липень 1996 року, яка видана ПАТ «Донбасшахтобуд».

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2456 про відмову в перерахунку пенсії від 04.08.2017 ОСОБА_1, зобов’язано повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії з урахуванням сум заробітної плати за періоди роботи з серпня 1991 по липень 1996 року у «Шахтобудівельному управлінні № 13» треста «Шахтобуд». В іншій частині вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно з п.п. 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року та за бажанням пенсіонера може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких її видано, її місцезнаходження та адреси, за якими можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинними документами.

Пунктом 4.2 вказаного порядку передбачено, що орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Надана позивачем довідка про заробітну плату № 02/02-85 від 28 квітня 2016 року не може бути врахована при перерахунку пенсії, оскільки вона видана на підставі особових рахунків, які знаходяться за адресою м. Макіївка, вул. Леніна, 54. Отже, оскільки м. Макіївка належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, пенсійний орган позбавлений можливості провести перевірку вказаної довідки.

Таким чином, апелянт наголошує на правомірності прийнятого рішення № 2456 від 04 серпня 2017 року у зв’язку з тим що право позивача на перерахунок пенсії не підтверджено належними та допустимими доказами. Тому суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не повністю дослідив всі обставини, що мають значення для справи.

Крім того апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріально права при вирішення питання щодо стягнення судових витрат з пенсійного органа. Зазначає, що Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 внесено зміни до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме доповнено пунктом 18 «від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи».

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі – позивач) перебуває на обліку Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, апелянт, пенсійний орган, Добропільське ОУПФУ) як отримувач пенсії за віком.

Реалізуючи своє право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся 28 липня 2017 року до Добропільського ОУПФУ із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про заробітну плату № 02/02-85 від 28 квітня 2016 року, видану ПАТ «Донбасшахтобуд».

Рішенням № 2456 від 04 серпня 2017 року пенсійний орган відмовив позивачув перерахунку пенсії з більшого заробітку за період роботи в ПАТ «Донбасшахтобуд» з 01.08.1991 по 31.07.1996 у зв’язку з тим, що надана довідка є недійсною.

Вважаючи, що дії Добропільського ОУПФУ порушують його право на отримання пенсії в належному розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV регламентовано, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

За приписами абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду регламентовано, що мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що довідка № 02/02-85 від 28 квітня 2016 року, видана ПАТ «Донбасшахтобуд», містить відомості щодо сум заробітної плати за період 1991-1996 роки з помісячним розрахунком, має вихідний номер та дату її видачі, видана на підставі особових рахунків, засвідчена печаткою підприємства. З усіх сум, які включені в довідку, проведені відрахування в Пенсійний фонд України.

Аналогічні відомості містяться і в довідці № 217 від 19 червня 2006 року, виданої структурним підрозділом відкритої холдингової компанії «Добасшахтобуд» Макіївським шахтобудівельним управлінням.

За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 Закону № 1207-VII встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув, працюючи в період з 25.08.1980 по 25.07.2000 в Публічному акціонерному товаристві «Донбасшахтобуд», в період, коли м. Макіївка знаходилось під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи.

З огляду на викладене, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій Добропільського ОУПФУ.

При розгляді справи колегія суддів застосовує висновок суду, викладений в Постанові Верховного Суду України № 21-1660а16 від 06 грудня 2016 року, в якій зазначено наступне.

Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов’язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку пільгової довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд не може розцінювати факт не підтвердження даних довідки первинними документами та факт відсутності тимчасового доступу до них, як рівнозначні обставини, що позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, з урахуванням принципів здійснення адміністративного судочинства. Тому порушене право особи підлягає відновленню, шляхом скасування рішення № 2456 від 04 серпня 2017 року, яким позивачеві відмовлено в перерахунку пенсії та зобов’язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28липня 2017 року з урахуванням сум заробітної плати за періоди роботи з серпня 1991 по липень 1996 року.

Щодо посилань апелянта на помилковість задоволення позовної вимоги щодо стягнення судових витрат, оскільки органи пенсійного фонду звільненні від сплати судового збору, судова колегія зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України зміни щодо звільнення Пенсійного фонду України та його органів від розподілу судових витрат не вносились.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що сплата судового збору відрізняється за своєю суттю від розподілу судових витрат. Останній є частиною відновлення порушеного права, тому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції правомірно здійснив розподіл судових витрат, стягнувши на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, оскільки всі задоволені позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування рішення пенсійного органу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2017 року в справі № 227/2862/17 за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2017 року в справі № 227/2862/17 – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст.ст. 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3