Ухвала суду № 71655979, 17.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 січня 2018 р.справа № 804/4646/17

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Уханенко С.А. перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №804/4646/17 за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Дніпро" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

11 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду, повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою у даній справі.

При цьому, вказана апеляційна скарга подана з порушенням строку її подання, встановленого ст.186 КАС України (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги).

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що оскаржувану постанову винесено в порядку письмового провадження.

Копія постанови суду від 15 серпня 2017 року отримана відповідачем 22 серпня 2017 року, що підтверджується особистою розпискою представника відповідача.

При цьому, в обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження скаржник посилається на повернення первинно поданої апеляційної скарги.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач 31 серпня 2017 року вже звертався до суду з апеляційною скаргою, проте остання була повернута ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2017 року у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що повернення первісно поданої апеляційного скарги у зв'язку з невиконанням ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме з несплатою судового збору, не є безумовною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.

Викладені обставини свідчать, що відповідач вже скористався правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, проте не усунув недоліки апеляційної скарги, вказані у відповідній ухвалі суду.

Крім того, матеріали справи свідчать, що первісно подану апеляційну скаргу, яка перебувала в провадженні судді з 15.09.2017 року, ухвалою апеляційного суду від 19.09.2017 року було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано чотирнадцятиденний строк для усунення недоліків, який обліковується з дня отримання копії ухвали. В подальшому, ухвалою від 13.10.2017 року, за клопотанням відповідача, було продовжено строк для усунення недоліків до 27.10.2017 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2017 року було відмовлено у повторному продовження строку для усунення недоліків та апеляційну скаргу повернуто заявнику. Тобто, з огляду на викладені обставини, судом апеляційної інстанції було неодноразово надано можливість відповідачу усунути недоліки первісно поданої апеляційної скарги. При цьому, неможливість сплати судового збору була обґрунтована заявником апеляційної скарги зупиненням видаткових операцій, з посиланням на лист, щодо якого судом апеляційної інстанції в ухвалі від 17 листопада 2017 року було зазначено, що він датований 23.10.2017 року, а доказів на підтвердження вчинення заявником дій щодо забезпечення сплати судового збору та/або неможливості його сплати на дату подання апеляційної скарги та протягом всього строку з часу подання апеляційної скарги (31.08.2017 року) до подання клопотання.

При цьому, до повторно поданої апеляційної скарги скаржником додано платіжне доручення від 24.10.2017 року (із зазначення дати одержання банком та проведенням оплати 27.09.2017 року), а клопотання про продовження строку усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги датоване 27.10.2017 р., а апеляційну скаргу повернуто 17.11.2017 року, тобто після проведення оплати судового збору. При цьому, обґрунтування щодо надання вказаної квитанції, разом з апеляційною скаргою, лише 11.12.2017 року, в апеляційній скарзі відсутні.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) не надав суду документ про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше.

Слід також зазначити, що відсутність фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

Зазначена позиція також викладена Верховним Судом України в ухвалі від 29.04.2016 року у справі № 2а/0370/2508/11.

Тому, обґрунтування пропуску строку апеляційного оскарження неможливістю сплати судового збору є безпідставним та не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище обставини.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017 року), апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду заяву про поновлення строку, в якій з врахуванням викладених в ухвалі обставин, вказати інші підстави для поновлення строку та надати суду оригінал документу про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.169, 298 КАС України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №804/4646/17 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1