Постанова № 71655886, 16.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/955/17 Прізвище судді першої інстанції: Соломко І.І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 366-1701 від 04.11.2016 року на суму 45247,43 грн. та № 367-1701 від 04.11.2016 рокуь на суму 83720,10 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2007 року між Ніжинською міською радою та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1416 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

У подальшому до вказаного договору оренди землі були внесені зміни, що підтверджується додатковими угодами від 24.09.2009 року (а.с. 20) та від 15.06.2015 року(а.с. 13).

10.06.2015 року між Ніжинською міською радою та громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди землі за кадастровим № НОМЕР_2, площею 0,2619 та, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 7-10).

Право оренди земельних ділянок відповідно до вказаних договорів зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого иайна щодо суб'єкта № 100245014 від 12.10.2017 року (а.с.76-77).

04.11.2016 року Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 366-1701, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 45247,43 грн. та податкове повідомлення-рішення № 367-170, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в розмірі 83720,10 грн. (а.с. 22,78).

Позивач вважає, що вищезазначені рішення прийняті з порушенням строків, встановлених пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України де чітко визначено, що контролюючий орган виносить податкові повідомлення-рішення до 1 липня поточного року, а тому є протиправними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі-ЗК України), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За пунктом 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Положеннями статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2, 288.3 статті 288 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613, яким у статті 20 визначено статус відомостей Державного земельного кадастру, та встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

Постановою КМ України від 21 грудня 2011 р. № 1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Згідно з п.1 Порядку цей Порядок визначає механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про інформацію" суб'єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Відповідно до п.4 Порядку Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об'єкти незавершеного будівництва.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит ДФС та її територіальних органів надається відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 722

За змістом п.9 Порядку подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін'юсту і Мінфіну.

Згідно п.10 Порядку інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав є належним документом на підставі якого податковий орган має право нараховувати земельний податок та примати податкові повідомлення-рішення щодо сплати платником податком податкового зобов'язання у вигляді плати за землю.

Відповідно до п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктом 288.5 ст.285 ПК України визначено, що річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Як зазначив представник податкового органу, розмір орендної плати відповідно до укладених договорів становить: п.9 договору від 03.10.2007 року зі змінами від 15.06.2015 року 4% від нормативної грошової оцінки, при нормативній грошовій оцінці на 2016 рік з урахуванням індексації 1 131 180,09 грн; за п.9 договору від 10.06.2015 року 4% від нормативної грошової оцінки, при нормативній грошовій оцінці на 2016 рік з урахуванням індексації 2 092 203,85 грн.

У ППР №366-1701 від 04.11.2017 року податковим органом визначено до сплати податкове зобов»язання у розмірі 45 247,43 грн ( 1 131 180,09 - нормативна грошова оцінка х4%).

У ППР №367-1701 від 04.11.2017 року розмір податкового зобов»язання визначено у розмірі 83 720,10 грн із розрахунку 2 092 203,85 грн - нормативна грошова оцінка х 4%.

Доказів того, що податковим органом невірно проведено розрахунок податкового зобов»язання відповідно до винесених податкових повідомлень-рішень, позивач не надав та не оспорив вищезазначені суми.

Що стосується питання строків направлення податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Та обставина, що податковим органом ППР прийняті 04.11.2016 року, а не до 01.07.2016 року, колегія суддів вважає ніяким чином не впливає на обов'язок позивача сплатити такі податкові зобов'язання.

Стаття 102, п.102.1 ПК України визначає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення стосовно позивача у межах встановлений п.102.1 ст.102 ПК України.

Доводи суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають формі та змісту, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, а саме в ППР відсутні дані про податковий період та відсутній розрахунок податкового зобов'язання, колегія суддів не може прийняти до уваги, як доказ протиправності прийнятих ППР.

Судом апеляційної інстанції встановлено та дана обставина представником позивача в ході апеляційного розгляду справи не оспорювалась, що позивач є платником податків, у т.ч. повинен вносити плату за землю, оскільки здає її в оренду за відповідними договорами оренди.

Наявність певних помилок чи недотримання окремих елементів форми ППР,зокрема не зазначення податкового періоду, не тягне за собою визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним.

Крім того, такі помилки чи описки ніяким чином не порушують права та обов'язки платника податку, у т.ч. і щодо сплати податку.

Посилання представника позивача, що у такому випадку податковий орган повинен направити нове податкове повідомлення-рішення, колегія суддів вважає безпідставним.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивач не оспорював в ході розгляду справи сам розмір податкового зобов'язання, визначеного податковим органом у ППР.

Що стосується розрахунку податкового зобов'язання, то останній у податковому повідомленні-рішенні не зазначається. Такий розрахунок проводиться в окремому документі, який на прохання платника податку може бути останньому направлений податковим органом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права зокрема неправильним тлумаченням норм податкового законодавства, що призвело до неправильного по суті прийняття судового рішення, а тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону (ч.2 ст.317 КАСУ).

Отже, оскільки судом першої інстанції ухвалено постанову з порушенням норм матеріального права, вважати законним таке судове рішення не має правових підстав, а тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2016 року № 366-1701 та № 367-1701 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-поповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 17 січня 2018 року.