Постанова № 716558, 05.06.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 319

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.06.2007

Справа №2-23/17313-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Іщенко Г.М.,

секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників

від позивача –Нікітін В.А.-представник. Дов. від 20.04.2006р. №63,

від відповідача –Шаравіна А.М.- старший державний податковий інспектор юридичного відділу,дов. ві 03.04.2006р. №5994/9/10,

у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРТРАНС»(95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська,4),

до відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.М.Залкі,1/9),

про визнання нечинним рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАВРТРАНС» звернулося в господарський суд Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання нечинним рішення про донарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства №0000792200/0 від 15.09.2006р. в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 19400,43грн. Позивач зазначав, що спірне рішення прийняте з порушенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що наведене позивачем обґрунтування заявлених вимог не відповідає дійсності, оскільки за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовуються строки давності, які передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а ні Господарським кодексом України.

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників відповідача та позивача, дослідив надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як свідчать матеріали справи, 08.09.2006р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю«ТАВРТРАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.200р., за результатами якої був складений акт №5060/23-6/32234359. На підставі акту перевірки 15.09.2006р. відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 33161,65грн. Сума штрафних санкцій в сумі 13761,22грн. позивачем оплачена і не оспорюється у даній справі. Позивач просить визнати нечинним рішення в частині донарахування штрафних (фінансових)санкцій в сумі 19400,43грн. – за не повернення валютної виручки протягом 90 днів з дня митного оформлення в розмірі 0,3 відсотка вказаної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для притягнення до відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, згідно з додатком від 01.03.2004р. до договору від 01.06.2003р. №32, укладеному позивачем з Орендним підприємством Кишинівський «Автовокзал» - Державне підприємство «Кишинівський Автовокзал» про надання послуг в процесі транспортного обслуговування пасажирів на міжнародних рейсах, проведення розрахунків передбачено тільки у валюті України.

Перевіркою встановлений факт несвоєчасного надходження виручки від нерезидента в сумі 17302,22грн., що є порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті». Відповідно до вимог статті 4 цього Закону відповідачем була нарахована пеня в розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки за кожний день прострочення, яка склала 19400,43грн.

Суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим надані суду документальні докази, які підтверджують факт несвоєчасного надходження виручки від нерезидента в сумі 17302,22грн. Тому суд вважає, що факт порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті» у судових засіданнях доведений, отже, відповідачем обґрунтовано було застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19400,43грн. згідно спірному рішенню.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного судочинства України судом приймається акт перевірки від 08.09.2006р. №5060/23-6/32234359 як доказ встановлення факту порушення позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті». При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушень.

Таким чином, відповідач надав докази, що підтверджують свої заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірного рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19400,43грн., документально спростував надані позивачем вимоги.

З урахуванням викладеного суд доходить обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване позивачем рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19400,43грн. прийняте Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим відповідно до вимог діючого законодавства України, є законним і не порушує права позивача, у відповідача були законні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19400,43грн.

Також позивач в позові посилається на те, що оскільки пеня по зовнішньоекономічної діяльності не є податковим чи іншим обов’язковим платежем, то повинна застосовуватися норма статті 250 Господарського кодексу України, якою зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяцеві з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На підставі зазначеної норми позивачем робиться висновок про те, що податковою інспекцією пропущений строк позовної давності.

Однак, ці доводи необґрунтовані та суперечать закону, тому, що відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов’язкових платежів), включаючи нарахування та сплату пені і штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності, і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Отже, за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовуються строки давності, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а ні Господарським кодексом України.

Отже, Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим надані докази, які підтверджують обґрунтованість висновків акту перевірки, і застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення згідно спірному рішенню від 15.09.2006р. №0000792200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19400,43грн. є правомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджені відповідачем.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про порушення позивачем Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» через доведеність відповідачем цього порушення і достатніх доказів, підтверджуючих факт вчинення позивачем зазначеного порушення. За таких умов факт вказаного в спірному рішенні порушення слід вважати належне встановленим, що є підставою для відмови позивачу у позові.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРТРАНС» не підлягають задоволенню.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 05 червня 2007року. У повному обсязі постанову складено 08 червня 2007року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.