Постанова № 71655665, 17.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: № 759/11932/17 Головуючий у 1-й інстанції: П'ятничук І.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року

у справі №759/11932/17

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю позивача ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у врахуванні у складі заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця повної суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 24.04.2017 відповідно до ст. 33, 35,37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) в розмірі 80% заробітної плати включивши до складу заробітної плати повну суму матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 77592,10 грн., з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; стягнути з відповідача недоплачену суму пенсії за період 24.04.2017 по липень 2017 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним фондом необґрунтовано не включено до складу суми, з якої їй було призначено пенсію суми отриманої нею матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (на час призначення пенсії - Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва) щодо відмови ОСОБА_3 у врахуванні у складі заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця повної суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 77592,10 грн. на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 24 квітня 2014 року згідно ст. 33, 35,37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), в розмірі 80 % заробітної плати (чинному на момент призначення пенсії), включивши до складу заробітної плати, з якої проводиться нарахування пенсії, повну суму матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 77592,10 грн. на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування. Стягнуто з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_3 недоплачену суму пенсії з 24 квітня 2014 року по липень 2017 року включно у розмірі 40 589,20 грн. та недоплачену суму пенсії по дату прийняття Святошинським районним судом м. Києва рішення по даній справі. Стягнуто на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1 920,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що нормами ст. 33 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент виникнення спору) перелічені види надбавок, які можуть бути встановлені для державного службовця, проте жодна норма цієї статті не зазначає про те, що матеріальна допомога входить до поняття заробітної плати державного службовця. Крім того апелянтом зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

В запереченнях (відзиві) на апеляційну скаргу позивач зазначила, що рішення суду першої інстанції є правильним. На думку позивача вона має право на такий перерахунок пенсії, що підтверджується наявною практикою Верховного суду України, а також зазначено, що нею не пропущено строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась в квітні 2017 року з судової практики.

Позивач в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечувала та просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закриває провадження у справі повністю або частково або залишає позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 перебуває на обліку в пенсійному фонді та з 24 квітня 2014 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% заробітної плати.

Пенсія позивачу була розрахована у розмірі 80 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі довідок пенсійного фонду про складові заробітної плати (про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»).

Згідно даних, виданих позивачу довідок Державною податковою служби України №3 від 29.04.2014, №1 від 09.04.2014 та довідки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №03/10-2707 від 23.04.2014 про складові її заробітної плати за період з 2009-20144 роки, та в довідках наявні складові про заробітної плати, які не були включені у розрахунок пенсії позивача, а саме матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У квітні 2017 року позивач звернулась до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок її пенсії у зв'язку з тим, що у заробіток для обчислення пенсії за відповідний період часу не були включені суми нарахованої їй матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які було нараховано та сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і які мали бути включені до заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця та провести доплату до пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити відповідну заборгованість.

Однак, відповідач, листом 27.04.2017 за № 815/01/14-714 відмовив позивачу у проведенні зазначеного перерахунку та включення до складових заробітної плати сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, який набрав чинності з 01.05.2016 не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовця. Виходячи з вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що законодавчі підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до поданих документів - відсутні.

Не погоджуючись з цим, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії при її призначенні. При цьому, суд першої інстанції вказав дату 24 квітня 2014 року, з якої слід провести перерахунок пенсії, а також стягнути суму заборгованості за період з квітня 2014 року по вересень 2017 року.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в повній мірі, так як судом не вірно визначено дату початку проведення перерахунку, чим порушено норми матеріального права.

Нормами ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання - чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, індексацію та матеріальну допомогу, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не була включена до складу заробітної плати державного службовця, необхідно враховувати при обчисленні розміру його пенсії. Положення Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці» є загальними щодо спірних відносин. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України справа №732/1421/14 від 09 червня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що усі інші виплати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включається до складу заробітної плати державного службовця, мають враховується при обчисленні розміру його пенсії, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, що стосується дати проведення перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії за період з 24.04.2014 по 07.02.2017, то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.

Так суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги строк звернення до суду в даній справі, що призвело до порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент винесення постанови суду першої інстанції), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Проте, в матеріалах справи відсутня вищезазначена ухвала про залишення даного позову в частині без розгляду відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент винесення постанови суду першої інстанції).

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно розглянуто позовні вимоги позивача починаючи з 24.04.2014 року по 07.02.2017 року, чим порушено правові норми адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії 21.04.2017 року, а з даним адміністративним позовом до суду 08.08.2017 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно із ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата, тобто позивач, отримуючи пенсію кожного місяця, зокрема у період з 24.04.2014 року по 07.02.2017 року включно, була обізнаний щодо її розміру.

Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в частині щодо позовних вимог за період 24.04.2014 року по 07.02.2017 року включно, було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині та необхідності залишення її без розгляду.

Твердження позивача, що нею не було пропущено строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась в квітні 2017 року з судової практики, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Крім того ще в квітні 2014 року пенсійним органом було надано відповідь та розрахунок пенсійних виплат пенсії позивачу, в якому було зазначено, що складові матеріальної допомоги не увійшли до суми, з якої були здійснено призначення пенсії.

Оскільки судом першої інстанції питання про поновлення пропущеного строку не розглядалось в порядку, як це передбачено ст. 102 КАС України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), то апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не застосовано строк позовної давності та безпідставно розглянуто вимоги адміністративного позову за період, починаючи з 24.04.2014 року по 07.02.2017 року.

Доводи апелянта викладенні в апеляційній скарзі, що інші виплати не входять до складу заробітної плати не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, однак, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 24.04.2014 року по 07.02.2017 року залишити без розгляду.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_3 у врахуванні у складі заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця повної суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 77592,10 грн. на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 08 лютого 2017 року згідно ст. 33, 35,37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), в розмірі 80 % заробітної плати (чинному на момент призначення пенсії), включивши до складу заробітної плати, з якої проводиться нарахування пенсії, повну суму матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 77592,10 грн. на які нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: 03115, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 920,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (Код ЄДРПОУ 40375920, 03680, м. Київ, вул. Антоновича,70).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2018 року.