Постанова № 71655649, 17.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 704/1397/17 Суддя першої інстанції: Міщенко К.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації встановити їй статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вирішити питання про видачу відповідного посвідчення.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року вказаний адміністративний позов був задоволенийповідного проекту. го, 85 для обслуговування паркомісця. у на розробку проекту.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане із наслідками аварії на ЧАЕС, після виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій.

Від ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд встановив, що ОСОБА_2 з 03 жовтня 2016 року була встановлена ІІ група інвалідності захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС. У зв'язку з цим позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області із заявою про видачу посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Вказана заява була направлена для розгляду та вирішення до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Згідно з витягом із протоколу № 9 від 28 вересня 2017 року позивачу було відмовлено у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, оскільки на час встановлення їй ІІ групи інвалідності вона належала до осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Зазначені особи належать до 1 категорії.

Таким чином, особа набуває статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії у разі, якщо вона вже має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи іншої категорії та їй встановлено інвалідність, щодо якої наявний причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Вказана обставина підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1

З 03 жовтня 2016 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 532607.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 має право на встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримання відповідного посвідчення.

Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 посилається на те, що з 01 січня 2015 року зона посиленого радіоекологічного контролю, у якій проживає позивач, не відноситься до радіоактивно забруднених територій. У зв'язку з цим відповідач вважає, що на час встановлення ІІ групи інвалідності (03 жовтня 2016 року), позивач втратила статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Відповідно, у ОСОБА_2 відсутні передумови, визначені п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення статусу особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Як раніше зазначалося, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорія 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлюється інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 9 вказаного Закону потерпілими від Чорнобильської катастрофи є громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Критерії, за якими особи відносяться до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зазначені у ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2 було надано статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи саме у зв'язку з проживанням у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Так, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадянина.

Згідно з ч. 1 ст. 65 вказаного Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

У період з 18 червня 1991 року по 25 серпня 1992 року зразки посвідчень були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1991 року № 44.

На період з 25 серпня 1992 року по 20 січня 1997 року зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501. Положеннями п. 2 вказаної постанови було дозволено використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 року № 44.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були затверджені нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою також дозволено використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501.

ОСОБА_2 було видане посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1991 року № 44, що не суперечить вимогам закону.

Таким чином, посвідчення серії НОМЕР_2 є належним документом, який підтверджує наявність у позивача статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно вказаної норми права до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Вказаним Законом ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Разом з тим, саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє осіб, яким раніше були видані посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» також не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, вважаються недійсними.

Окремі види компенсацій та пільг відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» дійсно надавалися лише у період проживання на території посиленого радіоекологічного контролю.

Проте, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній після 01 січня 2015 року, передбачає надання особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, певних пільг та компенсацій незалежно від їх місця проживання. Зокрема, ст.ст. 51 та 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

Крім того, встановлення категорії 1 інвалідам з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи не є пільгою чи компенсацією у розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 належить до осіб, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають право на встановлення категорії 1 потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відтак, у Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації були відсутні підстави для відмови позивачу у видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 є законним, обґрунтованим та був правомірно задоволений судом першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк