Постанова № 71655504, 16.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/19595/17 Суддя першої інстанції: Коробенко С.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.

при секретарі - Ліневській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони України) про:

- визнання неправомірними дій щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб;

- стягнення з Відповідача на користь Позивача одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2017 року позовну заяву повернуто Позивачу з підстав, передбачених п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, у зв'язку з тим, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права, наголошуючи, що оскільки предметом позову є визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, яка є соціальною виплатою, а також стягнення останньої, даний спір підлягає розгляду і вирішенню місцевим загальним судом як адміністративним у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з підстав відповідності її нормам процесуального права.

У судовому засіданні представник Міноборони України підтримав викладені у відзиві доводи та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Інші учасники справи,, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з такого.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що даний адміністративний позов має вирішуватися окружним адміністративним судом, про що свідчить як суб'єктний склад сторін, так і заявлені до Відповідача позовні вимоги, пов'язані, на думку суду, із проходженням публічної служби.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України у редакції, яка була чинною на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України (у згаданій вище редакції) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи з вищевикладеного, справи, в яких однією із сторін є міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, а предметом яких є спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, інших соціальних виплат підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії Міноборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача одноразову грошову допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Приписи ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, позовні вимоги пов'язані з призначенням соціальних виплат, а не з проходженням публічної служби, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 було заявлено позов, предметом якого є призначення соціальних виплат, а стороною - орган державної влади, колегія суддів вважає, що в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України у редакції, що була чинна станом на 27.09.2017 року, дана справа повинна розглядатись місцевим загальним судом як адміністративним.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою, зокрема, в ухвалах від 15.03.2017 року у справі №825/1138/16, від 21.03.2017 року у справі №825/555/16, від 10.07.2017 року у справі №642/1194/17.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами Апелянта про те, що в силу положень п. 4 ч. 2 ст. 18 КАС України у редакції, що була чинна на момент звернення до суду, дана справа повинна розглядатися місцевим загальним судом як адміністративним, що було помилково залишено поза увагою суду першої інстанції.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що згідно п. 12 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України визначають, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції було неправильно визначені підстави позову та зміст позовних вимог, останній прийшов до передчасного висновку про порушення правил предметної підсудності спорів, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги - задовольнити повністю.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року - скасувати.

Справу направити до Солом'янського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 18» січня 2018 року.