Ухвала суду № 71654979, 18.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

м. Київ

18 січня 2018 року 10:20 № 826/15516/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Семеняки А.Р., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітбуд»

до

Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про

визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

визнати неправомірними дії відповідача з проведення перевірки 20.10.2017;

визнати протиправною та скасувати постанову від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

17.01.2018 позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом:

зупинення дії постанови від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3;

зупинення стягнення, яке здійснюється державним виконавцем Солом’янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві на підставі постанови від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3 (ВП № 55348290) до моменту вирішення адміністративної справи № 826/15516/17 по суті.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач посилається на те, що він дізнався про те, що 11.12.2017 державним виконавцем Солом’янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження за постановою від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3 (ВП № 55348290), яка є предметом розгляду в межах адміністративної справи № 826/15516/17.

Також позивач зазначає про те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає підстав, ні зупинення вчинення виконавчих дій, ні закінчення виконавчого провадження щодо постанови відповідача у разі її оскарження.

Отже, позивач вважає, що державний виконавець має право вчиняти всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для стягнення суми заборгованості відповідно до постанови від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3.

Таким чином, позивач стверджує, що він вимушений звернутися до суду з заявою для забезпечення адміністративного позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або здійснення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, позивач зазначає про те, що дії державного виконавця супроводжуються блокуванням рахунків, накладенням арешту на майно, що спричинить блокування роботи підприємства, унеможливить виплату заробітної плати працівникам, спричинить припинення роботи підприємства та невиконання відповідних зобов’язань перед третіми особами та інше.

В свою чергу, TOB «Мітбуд» посилається на те, що не може виконати добровільно постанову державного виконавця у зв’язку з тим, що не погоджується з вказаною постановою ДАБІ від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3, а невиконання в добровільному порядку постанови державного виконавця тягне за собою додаткову відповідальність, починаючи з нарахування виконавчого збору та витрат, та закінчуючи притягненням посадових осіб позивача до відповідальності.

За таких обставин, позивач вказує на те, що у разі невиконання постанови державного виконавця він понесе додаткові непередбачувані витрати, що негативно відобразиться на роботі підприємства, а також може спричинити негативні наслідки із залученням працівників правоохоронних органів.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано постанову Солом’янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 11.12.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55348290 з виконання постанови ДАБІ від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3 про стягнення з позивача на користь держави штрафу у розмірі 75780 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказану заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти такої заяви та просив відмовити у її задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, проаналізувавши наведені останнім обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, судом також враховується, що відповідно до п. 29 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 735), оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, зупинення виконання постанови про накладення штрафу до набрання законної сили відповідним рішенням суду у разі її оскарження в установлений строк передбачено в силу вимог вказаної норми.

Проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, уважно вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання в частині зупинення дії постанови від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов’язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З огляду на те, що зупинення стягнення, яке здійснюється Солом’янським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві на підставі постанови від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3 до моменту вирішення адміністративної справи № 826/15516/17 є фактично зупиненням дії постанови Солом’янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 11.12.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55348290, суд приходить до висновку, що позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень – Солом’янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі – предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є неправомірні дії відповідача з проведення перевірки 20.10.2017 та постанова від 31.10.2017 № 139/17/10/26-16/3110/02/3, а не постанова Солом’янського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві.

Зважаючи на викладене, у суду відсутні належні правові підстави для задоволення заяви позивача і у вказаній частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мітбуд» у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України може бути оскаржено.

Суддя К.С. Пащенко

Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2018