Рішення № 71654876, 18.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 р. № 814/1558/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:дочірнього підприємства "Ливарний завод" ТДВ "Первомайськдизельмаш", вул. Гагаріна, 17, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Ливарний завод" товариства з додатковою відповідальністю "Первомайськдизельмаш" звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.07.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.

Ухвалою від 02.08.2017 р. відкрито провадження у справі.

За клопотанням представника позивача ухвалою від 16.08.2017 р. суд зупинив провадження у справі для надання обґрунтованих заперечень до 05.10.2017 р.

Ухвалою від 23.11.2017 р. суд витребував у відповідача акт перевірки ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман"; протокол допиту ОСОБА_1; пояснення щодо осіб, на показання яких є посилання в акті перевірки від 04.07.2017 р. № 703/14-29-14-01/30125136, а провадження у справі зупинив до 09.01.2018 р. Відповідач вимоги ухвали не виконав.

15.12.2017 р. набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції.

Згідно п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09.01.2018 р. представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій спростовується первинними бухгалтерськими документами наданими суду. Контрагенти позивача на час виконання договірних зобов’язань були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та виконали свої обов’язки перед позивачем у повному обсязі. Відповідачем порушено принцип індивідуальної відповідальності. Певні недоліки в первинних документах або неповна деталізація операцій не є ознакою їх нереальності. Відповідач протиправно використав у якості доказу нереальності операцій окремі документи з матеріалів кримінального провадження, за відсутності обвинувального висновку. Податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та сертифікат якості як обов’язкові первинні документи. Доводи відповідача про відсутність у постачальника задекларованих основних засобів та персоналу є оцінкою контрагента, за поведінку якого позивач не може нести відповідальність. Надані позивачем докази доводять отримання товарів та послуг та слугують підставою для нарахування податків.

29.09.2017 р. позивач подав доповнення до адміністративного позову, в яких заявив клопотання про відмову від позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2017 р. № НОМЕР_1 в сумі основного зобов’язання 56944,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28472,00 грн. (разом у сумі 85416,00 грн.). Відмову позивача від частини позовних вимог прийнято судом і закрито провадження у справі щодо вказаних вище позовних вимог.

У доповненнях до адміністративного позову позивач обґрунтовує реальність взаємовідносин з ТДВ "Первомайськдизельмаш" принципом свободи договору, а також не відображенням вартості ремонтів і ТМЦ у податковій та фінансовій звітності. Позивач придбав у вказаного контрагента виключно послуги оренди, а документи щодо вартості ремонтів і ТМЦ носили внутрішній характер і не відображалися в податковій звітності. Факт отримання товару від ПП ТФ "Гетьман" позивач обґрунтовує наявністю доказів поставки відповідного товару від контрагентів-постачальників ПП ТФ "Гетьман", а також доказами на перевезення товару до позивача. Господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання не мають безпосереднього впливу на нереальність операцій між останніми у ланцюгу платниками податків. Засновник та керівник ТОВ "Вельмонт Груп" ОСОБА_1 підтвердив факт реєстрації товариства та підпису документів від його імені, що засвідчено нотаріально.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що по операціям з ТДВ "Первомайськдизельмаш" позивач завищив суму витрат в частині відображення вартості ремонтів та ТМЦ на суму 575122,00 грн. Так, у наданих до перевірки документах не вказано, на яких об’єктах проводились роботи; осіб, які їх виконували; кількість витрачених людино/годин; суб’єктів господарювання, у яких придбано ТМЦ; об’єкти, на які такі ТМЦ встановлені. Відсутні кошториси, розрахунки, калькуляції, інші документи щодо вартості робіт. До складу орендної плати не може входити вартість ремонтних робіт і ТМЦ, які проводяться не постійно. По взаємовідносинам позивача з ТОВ "Вельмонт Груп" відповідач зазначив, що номенклатура товарів, отриманих вказаним товариством від своїх постачальників, відрізняється від номенклатури товарів, поставлених позивачу. ТОВ "Вельмонт Груп" не надало до контролюючого органу податкову звітність, що свідчить про відсутність у товариства основних засобів, необхідного штату працівників. Стосовно ТОВ "Вельмонт Груп" відкрито кримінальне провадження за ознаками фіктивного підприємництва. Відповідач посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1, який зареєстрував товариство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності. Відтак, первинні документи, виписані ТОВ "Вельмонт Груп" на адресу позивача, підписані неуповноваженою особою, є дефектними та не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ОСОБА_2 Груп" відповідач також зазначає про різницю в номенклатурі придбаних та поставлених товарів. Товариством не подано податкової звітності, відсутні основні засоби та працівники. Стосовно ТОВ "ОСОБА_2 Груп" також відкрито кримінальне провадження за ознаками фіктивного підприємництва. Таким чином, по взаємовідносинам з ТОВ "Вельмонт Груп" і ТОВ "ОСОБА_2 Груп" позивачем завищено витрати на суму 245700,00 грн. По взаємовідносинам позивача з ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" встановлено завищення податкового кредиту на суму 317641,00 грн. Так, позивачем та його контрагентом не відображено взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3, яка вказана перевізником у товарно-транспортних накладних, виписаних ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман". Вказано адресу пункту навантаження, яка не зареєстрована за ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман". Відповідачем не встановлено поставки товару по ланцюгу постачання. Надані до перевірки сертифікати якості товару не дають можливості встановити виробника. Надані товарно-транспортні накладні не містять повної адреси пунктів навантаження.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У травні-червні 2017 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., результати якої оформлені актом від 04.07.2017 р. № 703/14-29-14-01/30125136 (т. 1 а. с. 46-132). Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 204692,00 грн.;

- абз. а) п. 198.1, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21, в результаті чого занижено ПДВ на суму 479883,00 грн.;

- абз. а) п. 198.1, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту за березень 2017 р. на суму 1932,00 грн.

11.07.2017 р. позивач подав заперечення на акт перевірки (т. 1 а. с. 174), які прийняті відповідачем до уваги та відповідні зміни внесено до акту перевірки (т. 1 а. с. 175-189).

25.07.2017 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 на суму 277251,50 грн. з податку на прибуток (204512,00 грн. з податкового зобов’язання та 72739,50 зі штрафних (фінансових санкцій), № НОМЕР_2 на суму 599603,75 грн. з ПДВ (479683,00 грн. з податкового зобов’язання та 199920,75 грн. зі штрафних (фінансових) санкцій) і № НОМЕР_3 про зменшення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту на суму 1932,00 грн. (т. 1 а. с. 190-195).

З наданих сторонами матеріалів суд встановив, що підставою для нарахування позивачу податкового зобов’язання стали висновки про нереальність господарських операцій з ТДВ "Первомайськдизельмаш", ТОВ "Вельмонт Груп", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" і ФОП ОСОБА_3

Так, з ТДВ "Первомайськдизельмаш" позивач уклав договори оренди будівлі ливарного цеху та частини приміщення ЦТНС по вул. Гагаріна, 17 м. Первомайська Миколаївської області. Сторонами підписані акти приймання-передачі об’єктів оренди та акти наданих послуг. До перевірки надано розшифровки послуг до актів виконаних робіт та листи, якими обмінювалися сторони договору, з яких відповідач встановив, що до складу орендної плати включено вартість ремонтних робіт і матеріалів, які не відображені в бухгалтерських документах. У наданих до перевірки документах не вказано, на яких об’єктах проводились роботи; осіб, які їх виконували; кількість витрачених людино/годин; суб’єктів господарювання, у яких придбано ТМЦ; об’єкти, на які такі ТМЦ встановлені. Відсутні кошториси, розрахунки, калькуляції, інші документи щодо вартості робіт. До складу орендної плати не можуть входити вартість ремонтних робіт і ТМЦ, які проводяться не постійно.

З даного приводу суд зазначає, що п. 5.1 договорів оренди сторонами визначено лише орієнтовний розмір щомісячної плати за послуги з оренди. Сторони договору погодилися, що остаточний розрахунок здійснюватиметься щомісяця на підставі додаткової угоди. З наданих позивачем додаткових угод суд встановив, що позивачу виставлялися до сплати платежі виключно за послуги з надання оренди. Тобто, документи щодо ремонтів та вартості ТМЦ носили виключно внутрішніх характер, не відображалися в податковій та бухгалтерській звітності та не вплинули на розмір валових витрат і кредиту.

Суд звертає увагу відповідача на принцип свободи договору, визначений п.п. 3 п. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України. Вільне волевиявлення сторін щодо змісту договору передбачено також п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України. Тобто, відповідач не може втручатися в договірні відносини товариств.

У ТОВ "Вельмонт Груп" позивач придбав 22 т чавуну переробного. З аналізу баз даних відповідачем встановлено, що на адресу ТОВ "Вельмонт Груп" контрагенти-постачальники реєстрували податкові накладні з номенклатурою, відмінною від поставленого позивачу товару. Не встановлено реєстрації податкових накладних з номенклатурою чавун перероблений. ТОВ "Вельмонт Груп" не надано декларації з податку на прибуток і додатків до неї. У товариства відсутні об’єкти оподаткування. Викладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ "Вельмонт Груп" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань. Крім того, відповідач посилається на кримінальне провадження № 32017160000000043 за ознаками фіктивного підприємництва ТОВ "Вельмонт Груп". Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 встановлено, що останній зареєстрував ТОВ "Вельмонт Груп" за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою від 23.11.2017 р. суд витребував у відповідача протокол допиту ОСОБА_1, однак відповідач ухвалу не виконав. До того ж, в акті перевірки прізвище керівника ТОВ "Вельмонт Груп" згадано по-різному: Панфілов, ОСОБА_1. Позивач надав нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_1, в якій зазначено, що останній 18.05.2016 р. зареєстрував ТОВ "Вельмонт Груп" з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. Документи щодо поставки чавуну позивачу підписані ОСОБА_1 особисто.

З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачання, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов’язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Вищий адміністративний суд України (постанови від 14.11.2012 р. по справі № 2а-9864/11/2670; від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470) зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

На час здійснення зобов’язань перед позивачем ТОВ "Вельмонт Груп" було належним чином зареєстроване. Первинні документи, підписані сторонами договірних відносин, оформлені належним чином. Показання свідка у кримінальному провадженні до винесення обвинувального вироку щодо фіктивного підприємництва не можуть вважатися доказами нереальності господарських операцій. Тим більше, відповідач не надав на вимогу суду протокол допиту ОСОБА_1, в акті міститься різне написання його прізвища, а особа, яка насправді є керівником ТОВ "Вельмонт Груп", підтвердила свої дії від імені та в інтересах товариства.

У ТОВ "ОСОБА_2 Груп" позивач придбав 40 т малогабаритного кускового низькокремнистого феросиліцію. З аналізу баз даних відповідачем встановлено, що на адресу ТОВ "ОСОБА_2 Груп" контрагенти-постачальники реєстрували податкові накладні з номенклатурою, відмінною від поставленого позивачу товару. У ТОВ "ОСОБА_2 Груп" відсутні основні засоби, не надано податкові розрахунки. Викладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ "ОСОБА_2 Груп" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань. Крім того, відповідач посилається на кримінальне провадження № 32015100010000126 за ознаками фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків ТОВ "ОСОБА_2 Груп".

Висновки суду з даного приводу аналогічні з ТОВ "Вельмонт Груп".

З ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" позивач уклав договір поставки, за умовами якого отримав феросиліцій, чавун переробний та феромарганець. Сторонами договору підписані додаткова угода, видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Частина товару перевозилася ФОП ОСОБА_3

Відповідач встановив, що ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" не відображено взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 згідно звіту за 2015 р. Крім того, в товарно-транспортних накладних пунктом навантаження зазначено вул. Героїв Сталінграду, 122 м. Дніпропетровська, а за ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" рахується лише офіс по пр. Героїв, 40, офіс 350 м. Дніпропетровська. Таким чином, відповідач не зміг встановити факт відправлення ТМЦ від ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" до позивача. З аналізу баз даних відповідач встановив, що постачальникам ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" поставлено відмінний товар від поставленого в подальшому ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" і, відповідно, позивачу. Сертифікати якості на чавун видані ПАТ "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", однак податкові накладні від вказаного контрагента на адресу ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" не зареєстровані.

Висновки відповідача спростовуються доказами поставки на адресу ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман" товару від контрагентів-постачальників. Крім того, позивач надав суду договір з ФОП ОСОБА_3 на перевезення, акти, звіти виконаних робіт, платіжні доручення. Відсутність у постачальника зареєстрованого місця розташування складу, з якого здійснена поставка товару, взагалі не може братися до уваги при дослідженні господарської операції позивача, яким надані оформлені належним чином первинні документи. Ухвалою від 23.11.2017 р. суд витребував у відповідача акт перевірки ПП "Торгівельно-виробнича фірма "Гетьман", однак відповідач вимоги ухвали не виконав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач надав суду докази реальності господарських операцій з контрагентами-постачальниками (т. 2-9). Вказані документи оформлені належним чином та підтверджують фактичних рух товарів та послуг від контрагентів-постачальників до позивача. Позивач не зобов’язаний та взагалі позбавлений можливості перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства, а тим більше по ланцюгу постачання.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача, наведені в акті перевірки та запереченнях, спростовуються наданими позивачем доказами на підтвердження реальності його операцій з постачальниками. Відтак, відповідач не довів перед судом правомірність оскаржуваних рішень, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 13181,81 грн. Оскільки позивач частково відмовився від позовних вимог, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 11900,54 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.07.2017 р. № НОМЕР_1 в сумі податкового зобов’язання 147568,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 44267,50 грн. (разом у сумі 191835,50 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.07.2017 р. № НОМЕР_2 повністю.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.07.2017 р. № НОМЕР_3 повністю.

5. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 11900,54 грн. на користь дочірнього підприємства "Ливарний завод" товариства з додатковою відповідальністю "Первомайськдизельмаш" (ідентифікаційний код 30125136).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено у повному обсязі 18.01.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська