Рішення № 71654861, 15.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2018 р. № 814/723/16 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54017 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, Миколаїв, 54056 третя особа за участю: представника позивача та третьої особи 3: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3 представника третьої особи 1, 2: ОСОБА_4ОСОБА_5, АДРЕСА_2,Миколаїв,54017 ОСОБА_6, вул. Московська, 48 А,Миколаїв,54017 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об’єднання "Біологічні технології", АДРЕСА_3,Миколаїв,54017 проскасування реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної у Миколаївській області з вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта будівництва «Реконструкція господарський споруд зі збільшенням розмірів та надбудовою по вул. Московська, 48, у м. Миколаєві» - реєстраційний номер декларації МК 14211081701 від 21.11.11.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що є власником квартир, які знаходяться безпосередньо біля об’єкту реконструкції за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48. У вересні 2010 року ОСОБА_7 були знесені господарські будівлі, що знаходяться у власності ОСОБА_5 та збудований новий двоповерховий будинок. Цим будівництвом було нанесено значної шкоди, оскільки було пошкоджено гідроізоляцію фундаменту його будинку, вимощення будинку, систему відведення атмосферних опадів, та повністю перекрито доступ денного освітлення вікон правового фасаду будинку. Зазначені будівельні роботи були здійснені на підставі поданого ОСОБА_5 повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке було зареєстровано 26.11.10 за №881. В подальшому було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (правонаступник якої є Управління ДАБІ у Миколаївській області) декларації про готовність об’єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 21.11.11 за номером МК 14211081701.

Позивач вважає, що реєстрація зазначеної декларації повинна бути скасована, оскільки роботи зі знесення старої будівлі та спорудження нової відбувалися ще до того, як ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було подано повідомлення про початок будівельних робіт, що неодноразово фіксувалось самим відповідачем у актах перевірки за скаргами позивача. Відповідно до додатку ДБН А.2.2-3-2004 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» реконструкція це перебудова існуючих об’єктів. При цьому, у примітці до цього терміну зазначено, що в поняття «існуюче» входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями. А в цьому випадку відбулося не реконструкція існуючої будівлі, а будівництво нової, про що відповідачу було достеменно відомо. Відповідачем були зафіксовані порушення під час будівництва щодо дотримання вимог нормативів інсоляції та освітлення, порушення норм проходу для обслуговування та поточного ремонту, порушені вимоги в частині мінімальних розривів між частинами будівель, порушенні вимоги протипожежних та санітарних норм розривів. Відповідно до висновку судового експерту підтверджено зазначені порушення забудовником, що означає, що здійснено будівництво не відповідає вимогам п.3 ч.7 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідачем були навмисно залишені поза увагою грубі порушення норм чинного законодавства при введенні в експлуатацію шляхом реєстрації декларації про готовність об’єкта будівництва, що вказує на незаконність та протиправність таких дій.

Реєструючи декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, відповідач не встановив особу, яка поставила свій підпис в декларації як замовник будівництва. Підпис в декларації про готовність об’єкта до експлуатації МК 14211081701 від 21.11.11 та в повідомленні про початок виконання будівельних робіт №881 від 26.11.10 належить різним особам, хоча в якості підписанта обох документів зазначено прізвище замовника будівництва – ОСОБА_5 Зазначене підтверджено, у тому числі, і висновком експерта №611 від 20.11.17. У декларації замовником будівництва зазначено недостовірні відомості. Змість задекларованої реконструкції господарських будівель, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт здійснювалося самочинне будівництво будинку з грубим порушення державних будівельних норм і стандартів та прав позивача. Реєстрація Інспекцією декларації суперечить вимогам Порядку надання дозволів на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.09 №1140. Відповідно до вимог п.4 Поряду №1140 замовник будівництва та підрядник зобов’язані подати до Інспекції відповідні пакети документів, а саме: документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договір суперфіцію; проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку, відомості про здійснення авторського і технічного нагляду.

Однак, Інспекція документів, передбачених п.4 Порядку №1140, в тому числі доказів проведення технічного нагляду, від замовника самочинного будівництва не вимагала. Відтак за протиправного сприяння Інспекції, замовник будівництва зміг уникнути державного архітектурно-будівельного контролю та здійснити будівництво, яке завдало шкоди квартирі позивача та будинку, в якому вона розташована.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що діяв відповідно до Порядку виконання будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 30.09.09. У Інспекції не було підстав для відмови в реєстрації, як повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 26.11.10, так і в декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 21.11.11.

Третя особа ТОВ НВО «Біологічні технології» позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтувала тим, що є орендарем приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 46, і також постраждала від самочинного будівництва, здійсненого за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48. ТОВ НВО «Біологічні технології» інвестувало значні кошти в орендоване приміщення медичного закладу. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності прав і законних інтересів її суб’єктів. Як інвестор та платник податків ТОВ НВО «Біологічні технології» зазнало порушень своїх прав та інтересів саме у публічно-правовій сфері, оскільки суб’єкт владних повноважень не забезпечив належний державний архітектурно-будівельний контроль, який би унеможливив руйнування приміщень медичного закладу та позбавлення денного освітлення медичних кабінетів внаслідок незаконного будівництва сусіднього будинку. Третя особа послалася на те, що відповідно до абз.7 пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.11 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалась в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. На дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності. Зокрема, замість реконструкції господарських будівель здійснювалось будівництво будинку з улаштування котловану, який пошкодив фундамент розташованого поруч медичного закладу.

08.01.13 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

28.02.14 постановою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 постанову МОАС від 08.01.13 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

26.11.15 ухвалою Вищого адміністративного суду України частково задоволено касаційну скаргу відповідача, скасовані постанови МОАС від 08.01.13 та ОААС від 28.02.14, а справу направлено на новий розгляд.

15.02.16 ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду провадження по справі закрито з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.157 КАС України – оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

30.03.16 ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу МОАС від 15.02.16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу від 23.06.05 та від 13.10.06 належить права власності на квартири №13 та №12 в будинку по вул. Московська, 46.

02.06.11 відповідно до договору оренди ОСОБА_8 передав приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 46 – ТОВ НВО «Біологічні технології» для надання медичних послуг та розміщення адміністративних кабінетів.

ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 20.03.01 та договору купівлі-продажу від 24.03.06 володів домоволодінням за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48.

Відповідно до Акту на право власності на земельну ділянку від 04.03.05 земельна ділянка площею 344 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48, належить на праві сумісної власності ОСОБА_5 та іншим особам.

В вересні 2010 року ОСОБА_5 були розпочато будівельні роботи щодо будівництва за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48, двоповерхового будинку.

За скаргами ОСОБА_1 про самовільне будівництво, відповідачем було здійснено перевірку, під час якої встановлено, що будівельні роботи здійснюються без дозволу на виконання будівельних робіт або повідомлення про початок проведення будівельних робіт.

21.10.10 ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Після цього, на замовлення ОСОБА_5 фізичної особою-підприємцем ОСОБА_9 було розроблено проект «Реконструкція господарський споруд зі збільшенням розмірів та надбудовою по вул. Московська, 48, у м. Миколаєві».

26.11.10 ОСОБА_5 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївської області Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл за об’єктом «Реконструкція господарський споруд зі збільшенням розмірів та надбудовою по вул. Московська, 48, у м. Миколаєві», яке було зареєстровано відповідачем за №881.

17.11.11 ОСОБА_5 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївської області Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації за об’єктом «Реконструкція господарський споруд зі збільшенням розмірів та надбудовою по вул. Московська, 48, у м. Миколаєві», яку було зареєстровано відповідачем 21.11.11 за № МК 14211081701.

17.12.11 ОСОБА_5 закінчив будівництвом об’єкт «Реконструкція господарський споруд зі збільшенням розмірів та надбудовою по вул. Московська, 48, у м. Миколаєві» отримав у Миколаївській міській раді – Свідоцтво про право власності СЕ№494889 на 1/1 частку житлового будинку літ.1 загальною площею 62,2 кв.м, житловою площею 33,4 кв.м., житловий будинок літ. К-2 загальною площею 239,9 кв.м., житловою площею 95,5 кв.м.

20.12.11 право власності на зазначений житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

16.06.12 за договором купівлі-продажу зазначений житловий будинок було продано ОСОБА_5 ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на листопад 2011 року) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.6 ст.39 Закону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Відповідно до п.17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.11 реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до п.п.20, 21 Порядку Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

Таким чином, відповідно законодавство того періоду, відповідач мав право відмовити у реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, лише з підстав її оформленні з порушенням встановлених вимог (ч.6 ст.39 Закону), а саме неповноти даних зазначених у декларації (п.20 Порядку).

Тобто, прийняття до експлуатації об’єктів І-ІІІ категорії складності відбувалося за декларативним принципом та не передбачало будь-яких заходів державного архітектурно-будівельного контролю, окрім перевірки повноти відомостей зазначених у декларації.

Відповідно до ч.10 ст.39 Закону та п.19 Порядку, відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у декларації несе – замовник.

Оскільки відповідачем на час реєстрації не було встановлено невідповідності декларації встановленим вимогам або неповноту даних, у нього не було правових підстав для відмови у її реєстрації станом на 21.11.11.

При цьому, взагалі процедура скасування зареєстрованої декларації про готовність об’єкта до експлуатації з’явилась у законодавстві лише з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» № 5496-VI від 20.11.12, яким було доповнено Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» статтею 39-1.

Лише, з 05.01.13 відповідач набув права під час реєстрації декларацій про готовність об’єкта до експлуатації, не лише перевіряти повноту відомостей зазначених в декларації, а й перевіряти наявність недостовірних даних, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Також, лише з цього часу відповідач набув права скасовувати раніше зареєстровані декларації.

Також, суд не погоджується з позицією позивача, про те, що декларація про готовність об’єкта до експлуатації не могла бути зареєстрована, оскільки ОСОБА_5 не було попередньо отримано дозвіл на будівництво.

Станом на листопад 2010 року, це питання регулювали Закон України «Про планування і забудову територій» та постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» №1104 від 30.09.09.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» Кабінету Міністрів України надано право затверджувати перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл.

Відповідно до п.9 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, до них відносяться: виконання робіт з будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. метрів включно.

Поняття житлового будинку садибного типу міститься у п.14.1.129 Податкового кодексу України: Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

Оскільки, збудований ОСОБА_5 житловий будинок знаходиться на окремій земельній ділянці, складається з житлових і допоміжних приміщень і має площу меншу за 500 кв.м., він відноситься до будинку садибного типу у розумінні п.9 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл.

Відповідно до п.16 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, у разі коли проведення будівельних робіт не потребує дозволу, про їх початок повідомляється в зазначений строк інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за місцем розташування такого об'єкта.

Таке, повідомлення ОСОБА_5 було подано ще 26.11.10 та зареєстровано відповідачем за №881.

Щодо посилання позивача на рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10.08.11 про необхідність отримання у цьому випадку дозволу, то це є не встановленою судом обставиною, а правовою оцінкою.

Відповідно до п.7 ст.78 КАСУ України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про її захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

За загальним правилом, Кодекс передбачає, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідком висновків суду про протиправність цього рішення.

Але, в цьому випадку суд не вбачає протиправності з боку відповідача, оскільки як зазначено вище, відповідно до законодавства 2011 року, він не мав повноважень на перевірку відомостей, зазначених у декларації, відмову у реєстрації декларації, а також її скасування. Тому, перевірка дій відповідача під час реєстрації декларації на дотримання вимог, визначених ч.2 ст.2 КАСУ вказує на те, що відповідач правомірно зареєстрував спірну декларацію.

Разом з тим, у виключних випадках, адміністративний суд може задовольнити вимоги позивача про скасування спірного рішення суб’єкта владних повноважень і без визнання його протиправним, коли у інший спосіб їх захист та поновлення неможливо, інакше ніж через судове рішення.

Але, у цьому випадку скасування декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 21.11.11 МК 14211081701 також не призведе до захисту прав позивача.

Необхідно розуміти, що реєстрація Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларації про готовність об’єкта до експлуатації є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання.

Після свого виконання, акти одноразового застосування, не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання, відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.09 по справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Оскільки, 20.12.11 ОСОБА_5 зареєстрував право власності на здійснену реконструкцію у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, декларація про готовність об’єкта до експлуатації від 21.11.11 № МК 14211081701 вже є повністю виконаною.

З цього моменту відбулась новація правовідносин, адміністративні правовідносини щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю припинились, а замість них виникли правовідносини з приводу власності.

Зазначене вказує на те, що позов ОСОБА_1 стосується не захисту його прав від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, а захисту порушених прав від інших приватних суб’єктів – ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та інших, які, на думку позивача, здійснювали незаконно будівництво.

Саме дії цих приватних осіб, на думку позивача, призвели до порушення його прав в частини не дотримання вимог нормативів інсоляції та освітлення, порушення норм проходу для обслуговування та поточного ремонту, порушенні вимоги в частині мінімальних розривів між частинами будівель, порушенні вимоги протипожежних та санітарних норм розривів, пошкодження фундаменту, покрівлі та ін. під час робіт з будівництва.

Між позивачем та власниками будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48 (48а) існує спір щодо завдання матеріальної шкоди під час будівництва, усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном (ст.391 ЦК України) та завдання шкоди у зв’язку із зниженням цінності будинку (ст.394 ЦК України).

В адміністративному судочинстві, суд позбавлений можливості давати оцінку діям фізичних осіб (не суб’єктів владних повноважень) за позовами інших фізичних осіб (не суб’єктів владних повноважень).

Зазначений спір між позивачем та третіми особами, можливо вирішити лише в порядку цивільного судочинства.

Позивач не позбавлений можливості в порядку цивільного судочинства звернутися до суду з позовом до власника сусіднього будинку про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, про компенсацію у зв’язку із зниженням цінності об’єкту, відшкодування завданої шкоди та ін. При цьому, лише повноважний суд (цивільний) може визначитися чи були підстави набуття права власності добросовісними чи ні.

Щодо висновку експерту №611 від 20.11.17 суд вважає за необхідно зазначити наступне.

По-перше, на відповідача не покладено обов’язок перевіряти справжність підпису декларанта під час реєстрації декларації. Відповідно до ч.10 ст.39 Закону та п.19 Порядку, це є повністю відповідальністю замовника. Висунення з боку відповідача вимог до замовника про підтвердження справжності його підпису на декларації суперечить вимогам Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

По-друге, висновком №611 від 20.11.17 не встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 у декларації від 21.11.11 № МК 14211081701 виконаний не ОСОБА_5 Зазначеним висновком лише встановлено, що підпис на декларації від 21.11.11 та повідомленні про початок будівельних робіт від 26.11.10 №881 виконаний різними особами. Але, який з них виконаний не ОСОБА_5 невідомо.

По-третє, навіть якщо погодитися з тим, що підпис на спірної декларації виконаний не ОСОБА_5, а іншими особами, у такому разі можливо говорити про порушення прав саме ОСОБА_5, а не позивача. Але, ОСОБА_5 про захист його прав з приводу того, що хтось замість нього подав декларацію про готовність об’єкта до експлуатації не заявляв, до суду не звертався. Навпаки, після цього, ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на реконструйований будинок та з часом продав його ОСОБА_6 Зазначене вказує на його обізнаність та зацікавленість у реєстрації спірної декларації, а не навпаки.

Враховуючи відсутність протиправності дій з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені позову повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Миколаїв,54017 НОМЕР_1) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, Миколаїв,54056 ) відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Повний текст рішення складено 17.01.18