Рішення № 71654824, 11.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року справа № 813/3130/17

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова (далі – Галицьке ОУПФ України м.Львова), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 0007 від 06.06.2017 та вимогу про сплату боргу №Ф-0013 від 04.07.2017 щодо застосування до позивача штрафу в сумі 149,07грн. та нарахування пені в сумі 5695,29грн. за період з 20.02.2008 по 10.05.2017;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 0015 від 21.07.2017 щодо застосування до позивача штрафу в сумі 1520,27грн. та нарахування пені в сумі 42490,07грн. з 20.05.2008 по 03.07.2017.

Ухвалою від 11.12.2017 суд зупинив провадження у справі.

Ухвалою від 11.01.2018 суд поновив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені рішення відповідача прийняті на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який втратив чинність з 01.01.2011 відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Тобто, при прийнятті оскаржених рішень відповідач застосував нечинну норму законодавства, у зв’язку з чим такі підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що до правовідносин, які виникли до 01.01.2011, застосовуються норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції рішеннями №0007 від 06.06.2017 та №0015 від 21.07.2017, а також сформував вимогу №Ф-0013 від 04.07.2017 щодо застосування штрафу та накладення пені. Крім того, відповідач зазначає, що строки давності щодо стягнення штрафів не застосовуються.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях до неї. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

06.06.2017 начальник Галицького ОУПФ України м.Львова прийняв рішення №0007 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким вирішено стягнути з ОСОБА_3 штраф в сумі 149,07грн. та нарахувати пеню в сумі 5695,29грн. за період з 20.02.2008 по 10.05.2017.

04.07.2017 Галицьке ОУПФ України м.Львова пред’явило позивачу вимогу про сплату боргу №Ф-0013 від 04.07.2017 в сумі 5844,36грн. (з розрахунку штрафу в сумі 149,07грн. та пені в сумі 5695,29грн.).

21.07.2017 начальник Галицького ОУПФ України м.Львова прийняв рішення №00015 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким вирішено стягнути з ОСОБА_3 штраф в сумі 1520,27грн. та нарахувати пеню в сумі 42490,07грн. за період з 20.05.2008 по 30.07.2017.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування рішень та вимоги про сплату боргу.

Суд при вирішенні спору по суті виходив з такого.

За період до 01.01.2011 відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закону України №1058-IV).

Вказаним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за вказаними внесками.

Частиною 9 ст.106 Закону України №1058-IV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу.

01.01.2011 набрав чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон України №2464-VI), який виключив ч.ч.1-9 ст.106 Закону України №1058-IV.

Відповідно до абз.4 п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 2464-VI, що набрав чинності з 01.01.2011, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом шостим вказаного ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2017, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності вказаним Законом.

Верховний Суд України у постанові від 04.06.2013 № 21-170а13 дійшов висновку, що наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України №1058-ІУ та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-УІ. З огляду на наведене, нарахування після 01.01.2011 управлінням ПФ України на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України №1058-ІУ штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до вказаної дати, є протиправним.

Суд встановив, що оскаржені рішення відповідача прийняті ним на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України №1058-ІV.

Відповідач у своїх письмових запереченнях посилається на пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ, проте, у своїх рішеннях, які оскаржуються позивачем, вказаний пункт як підстава для нарахування фінансових санкцій не зазначений.

Разом з тим, з пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ вбачається, що повноваження за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Тобто, відповідач має право стягувати заборгованість з позивача зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та сум штрафних санкцій, не сплачених у період до 01.01.2011.

Суд враховує, що відповідач здійснив нарахування штрафу та пені рішенням №0007 від 06.06.2017 за період з 20.02.2008 по 10.05.2017, а нарахування штрафу та пені рішенням №0015 від 21.07.2017 - за період з 20.05.2008 по 03.07.2017, що є протиправним, оскільки з 01.01.2011 з Закону України №1058-ІV виключена норма п. 2 ч. 9 ст. 106, яка передбачала застосування до страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

З наведеного вбачається, що відповідач міг нарахувати відповідачу штраф та пеню за період з 20.02.2008 по 31.12.2010 та за період з 20.05.2008 по 31.12.2010.

Суд зазначає, що збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону Украйїни №1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ. Тобто, після набрання чинності Законом України №2464-VІ за відповідачем збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011 за період до 01.01.2011.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, суд встановив, що у відповідача відсутні повноваження щодо застосування до позивача штрафних санкцій за період після 01.01.2011, в тому числі нараховувати пеню за період з 01.01.2011, оскільки така матеріальна норма відсутня.

Суд також бере до уваги те, що позивач, ОСОБА_3, є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №641023 від 28.11.2000 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та з 01.07.2009 по 31.12.2009. Крім того, з 01.01.2010 по 31.12.2010 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку.

Відповідно до абзацу другого пункту 15 статті 106 Закону України №1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються, а відповідно до абзацу третього вказаного ж пункту статті 106 даного Закону нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому вказаної частини, та не сплачені фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №0007 від 06.06.2017, №0015 від 21.07.2017 та вимога про сплату боргу №Ф-0013 від 04.07.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у сумі 640грн., сплачений відповідно до квитанція від 08.09.2017.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №0007 від 06.06.2017 та вимогу про сплату боргу №Ф-0013 від 04.07.2017 щодо застосування до позивача штрафу в сумі 149 (сто сорок дев’ять)грн. 07коп. та нарахування пені в сумі 5695 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто п’ять)грн. 29коп. за період з 20.02.2008 по 10.05.2017;

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №0015 від 21.07.2017 щодо застосування до ОСОБА_3 штрафу в сумі 1520 (одна тисяча п’ятсот двадцять)грн. 27коп. та нарахування пені в сумі 42490(сорок дві тисячі чотириста дев’яносто)грн. 07коп. з 20.05.2008 по 03.07.2017.

Стягнути з Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова код ЄДРПОУ 41249931, місцезнаходження: 79070, м.Львів, пр.Червоної Калини, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 79066, м.Львів, вул.Зубрівська, 2а судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок)грн. 00коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 18.01.2018.

Суддя А.Г.Гулик