Ухвала суду № 71654807, 18.01.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18 січня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/44/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Миколаївського обласного психоневрологічного інтернату про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 5998,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Миколаївського обласного психоневрологічного інтернату про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 5998,25 грн.

Ухвалою суду від 03 січня 2018 року позовну заяву управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Миколаївського обласного психоневрологічного інтернату про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 5998,25 грн залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 7-ми календарних днів з дати отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням статей 160, 161 КАС України; оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Зазначену вище ухвалу отримано позивачем 10 січня 2018, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

17 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Дослідивши заявлене клопотання суд дійшов наступного.

Приймаючи рішення про звільнення від сплати судового збору, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічна норма міститься в статті 8 Закону України “Про судовий збір”, згідно якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

При вирішенні таких заяв, суд повинен враховувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді у суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору. Стаття 133 КАС України може бути застосована і до юридичних осіб (зокрема до громадських організацій), якщо у них відсутні достатні кошти на рахунках для оплати судових витрат чи їх рух заблоковано внаслідок арешту.

При цьому, з огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір” та статті 133 КАС України, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, банківські документи про відсутність на рахунках коштів, або доказів на підтвердження їх надходження у разі відстрочення тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі або відсутність достатніх коштів на рахунках позивача для оплати судових витрат.

Крім того, статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Вносячи зміни до Закону України “Про судовий збір” та виключаючи органи Пенсійного фонду України зі списку осіб, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив певну волю, яка полягає у тому, що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень. При цьому звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов’язком суду.

В даному випадку, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити фінансування державних органів, яких позбавили пільг щодо сплати судового збору. Обмежене фінансування бюджетної установи або відсутність відокремленого виду видатків у відповідному кошторисі не є підставою для звільнення такої установи від сплати судового збору, оскільки свідчать не про скрутний фінансовий стан сторони по справі, а про відсутність належної взаємодії між державними органами під час бюджетного процесу.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про звільнення від сплати судового збору з підстав, наведених позивачем.

При цьому, слід зауважити, що у встановлений судом строк, який був достатнім для виправлення недоліків позовної заяви, позивачем вимоги суду, викладені в ухвалі від 03 січня 2018 року не виконано.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статі 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Повернути адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Миколаївського обласного психоневрологічного інтернату про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 5998,25 грн.

Роз'яснити позивачу, що повернення позову не позбавляє його права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_1