Ухвала суду № 71654711, 18.01.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 січня 2018 року Чернігів Справа № 825/97/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О. перевіривши матеріали справи

за позовом

Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України

до

Дочірнього підприємства "Інтерагросистема" ЕСТ ФАРМ А.С.

про

стягнення суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 позовну заяву Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Дочірнього підприємства "Інтерагросистема" ЕСТ ФАРМ А.С. про стягнення суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення вказаних недоліків з моменту отримання ухвали.

Ухвалу суду позивач отримав 11.01.2018 та на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем надіслано письмове клопотання про звільнення його від сплати судового збору, в якому останнім також зазначено власне підтвердження, що Управлінням не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Як встановлено статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши клопотання Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI) кошти Пенсійного фонду України формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону № 1058-VI забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Крім того, посилаючись на статті 55, 129 Конституції України, статті 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.

З урахуванням наведеного, позивач просив звільнити його від сплати судового збору.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону №№ 3674-VI встановлені пільги щодо його сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічні норми містяться і у частині 1 статті 133 КАС України.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити сторону від сплати судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення сторони від сплати судового збору ні Закон № 3674-VI, ні КАС України не передбачають.

Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на відсутність коштів, призначених на цю мету.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.

При цьому, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій.

Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених статтею 8 Закону 3674-VI та статтею 133 КАС України, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

З приводу доводів позивача щодо обмеження його доступу до суду, то як зазначив, Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача про обмеження його права на доступ до суду, внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Окрім сплати судового збору та власного письмового підтвердження, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, ухвала суду про залишення позову без руху містила також вимогу про усунення недоліку, а саме надання доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів. Вказана вимога залишена управлінням без уваги.

Зважаючи на встановлене вище, суд дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а тому вона з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню позивачу в силу п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути Чернігівському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України без розгляду.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.О. Скалозуб