Рішення № 71654408, 15.01.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2018 рокум. Ужгород№ 807/238/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не з'явилась;

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення., -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16 березня 2016 року на її адресу податковим органом було надіслано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 року № НОМЕР_1, яке було винесене на підставі акту перевірки та рішення ГУ ДФС України в Закарпатській області №93/Б/07-16-10-04-47 від 25.02.2016 року за яким встановлено порушення та збільшено суми грошового зобов'язання - податку з доходів фізичної особи на суму 11 395,13 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3018,78 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, відтак просить суд його скасувати.

Позивач в будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи в судове засідання не з’явилась, однак надіслала на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просила суд задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, посилаючись на те, що відповідачем відповідно до норм чинного законодавства було проведено перевірку з питань відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_3, доходів отриманих з інших джерел за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено відповідний акт №40/17-01/НОМЕР_2. За результатами проведеної перевірки та виявлених під час проведення такої порушень податковим органом було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення – рішення, а отже підстав для задоволення даного адміністративного позову немає, оскільки відповідач діяв виключно в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача з приводу даного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, за кредитним договором №014/4044/82/36858 від 23.11.2007 року позивачу було надано споживчий кредит в сумі 12000,00 доларів США, під 14% річних за користування кредитом, терміном до 02.11.2016 року (а.с. 23-26).

На початку 2011 року у позивача почала виникати заборгованість по сплаті кредиту, відсотків та пені за прострочення виконання зобов'язань.

Акціонерне товариство "ОСОБА_4 Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Ухвалою Тячівського районного суду, у справі №307/3738/13-4 (а.с. 19-21) від 21.01.2014 року дану позовну заяву було залишено без розгляду за клопотанням позивача у справі (а.с.30).

Станом на 2 жовтня 2013 року у позивача виникла заборгованість у сумі 8 127,40 дол. США по тілу кредиту, (в т.ч. 2138,25 прострочена), у сумі 1942,46 дол. США по відсоткам за користування ( в т.ч. 1889,46 прострочена),всього заборгованість склала 10069, 86 доларів США, а також на вказану дату була розрахована пеня в сумі 6 909,80 доларів США ( що в еквіваленті склало 55 230, 03 грн.) за період з листопада 2010 по жовтень 2013 року.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено додаткову угоду, якою змінено валюту кредитування в гривні замість долара, процентну ставку визначено в розмірі 10,5 % за користування кредитом, строк повернення визначено до 26 жовтня 2018 року, тобто проведено реструктуризацію боргу (а.с. 31-34).

27 січня 2016 року ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі Акта позапланової невиїзної документальної перевірки за №40/17-01/НОМЕР_2 від 13.01.2016 року було винесено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення №000881701 від 27.01.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання - податку з доходів фізичної особи на суму 11395,13 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3078,78 грн. (а.с. 11-14).

Відповідач визначив ці зобов'язання на підставі Акта позапланової невиїзної документальної перевірки за №40/17-01/НОМЕР_2 від 13.01.2016 року, в якому зазначається, що позивач по даній адміністративній справі повідомлена про факт анулювання (прощення) боргу по пені у сумі 68379,59 грн. та про необхідність відображення прощеного боргу у річній податковій декларації. Крім цього, у вказаному акті перевірки містяться посилання на п.п. «б» п..176.2 ст. 176 ПК України щодо того, що податковий агент подає розрахунок лише у разі нарахування сум зазначених доходів протягом звітного періоду і, що таким чином АТ «РафайзенБанкАваль» здійснив у 4 кв. 2013 року анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 68 379,59 грн. на користь позивача і цей дохід ОСОБА_3 не задекларувала, не подала декларацію і не сплатила податок з доходу фізичної особи із прощеного доходу в сумі 928,27 грн.

Тому за період з січня по грудень 2013 року позивачу донараховано такий податок ( через перевищення середньомісячного річного оподатковуваного доходу) в сумі 11395,13 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу викладених у акті перевірки та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням – рішенням №000881701 від 27.01.2016 року, позивач оскаржила такі в адміністративному порядку до ДПА ДФС в Закарпатській області (а.с. 15) і отримала відмову, з посиланням на повідомлення ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» про те, що в ІV кв. 2013 року позивачу нараховано (виплачено) дохід в сумі 68379,59 грн., ознака доходу 126 «додаткове благо», з якого банком нараховано податок на доходи в сумі 0,00 грн.

16 березня 2016 року позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0003021701, визначене на підставі акта перевірки та рішення ГУ ДФС України в Закарпатській області №93/Б/07-16-10-04-47 від 25.02.2016 р. за яким встановлено порушення та збільшено суми грошового зобов'язання - податку з доходів фізичної особи на суму 11 395,13 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 3018.78 грн., яке і являється предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Так, відповідно до абзацу "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, доходи з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, згідно ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Згідно листів - повідомлень від 25.12.2013 року та №04-28/2200 від 02.11.2015 року Акціонерного товариства "ОСОБА_4 Аваль" щодо анулювання боргу позичальнику, а саме ОСОБА_3, позивачу по справі анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 68379,59 грн. за борговим зобов'язанням (а.с 104- 105) .

Однак, суд вважає, що анульована (прощена) позивачу банком пеня в розмірі 68379,59 грн., нарахована протягом певного часу дії договору, не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Так, згідно п.п."д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 605 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощена позивачу пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка (в т.ч. пеня) ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення пені (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного суд вважає, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов кредитного договору №014/4044/82/36858 від 23.11.2007 року та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, тому, відповідно, позивач не був зобов'язаний включати до суми загального оподатковуваного доходу 68379,59 грн. прощеної (анульованої) пені за кредитним договором та подавати декларацію про майновий стан і доходи.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові від 16.09.2015 року Верховного Суду України у справі № 822/4487/14 за позовом ОСОБА_6 до Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі ДПІ), третя особа Волочиське відділення публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ОСОБА_4 Аваль», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 77 КАС України чітко передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, визначення податковим органом грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2016 року № НОМЕР_1 є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачем не доведено та судом не встановлено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись статтями 5,6,9,77,78,90,134,139,205,243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області №0003021701 від 14.03.2016 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39594069, 90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (адреса: 90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Борканюка, 42 код ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка), який сплачений згідно квитанції №42347231 від 21.03.2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2018 року.

СуддяОСОБА_7