Рішення № 71653889, 18.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 р. Справа№805/241/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю секретаря судового засідання Кононеко В.В, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління ДФС України у Донецькій області про скасування постанови від 08.12.2017 року про арешт коштів боржника ВП № 55292331, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» звернулося до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ДВС) про скасування постанови від 08.12.2017 року про арешт коштів боржника ВП № 55292331.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.12.2017 року постановою ДВС було відкрито виконавче провадження № 55292331 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-9201-17 від 06.10.2017 року щодо стягнення з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» недоїмки у розмірі 21 127 318,85 грн. 08.12.2017 року відповідачем винесено постанову ВП № 55292331 про арешт коштів боржника – позивача.

Позивач вважає протиправною вищевказану постанову про арешт коштів боржника, оскільки така постанова протирічить вимогам статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємства» від 13.04.2017 № 2021-VIII, за приписами якої тимчасово, до 01.01.2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На думку позивача, сума стягнення, що визначена у виконавчому документі № Ю-9201-17 від 06.10.2017 року є штрафними санкціями за несвоєчасну сплату єдиного внеску, не вважається внесками до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування та єдиним соціальним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак на спірні правовідносини розповсюджується дія статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємства» від 13.04.2017 № 2021-VIII.

У зв’язку з наведеним, позивач просить скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 08.12.2017 року ВП № 55292331.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові, підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти задоволення позову, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 08.12.2017 року ВП № 55292331 винесена ДВС у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України іншими законами та нормативно-правовими актами.

У зв’язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Шахта ім. М.С. Сургая».

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. 17.01.2018 року представником ГУ ДФС у Донецькій області подано відзив на позовну заяву, згідно якого, останній вважає, що оскаржувана постанова Департаменту ДВС є обґрунтованою, оскільки до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9201-17-У від 06.10.2017 року входять самостійно нараховані та не сплачені у строк суми єдиного внеску, які набули статусу недоїмки за період березень-серпень 2017 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40695853, основним видом економічної діяльності є добування кам'яного вугілля (Код КВЕД 05.10).

04 грудня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження № 55292331 з примусового виконання вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області за № Ю-9201-17-У від 06.10.2017 року про стягнення з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (код ЄДРПОУ 40695853) недоїмки у розмірі 21 127 318,85 грн. (а.с. 9).

08 грудня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, при примусовому виконанні вимог ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-9201-17 від 06.10.2017 року, винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках останнього, крім коштів накладення арешту та звернення стягнення, яких заборонено законом, та належать боржнику - ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 23 240 050,73 грн. (а.с. 11).

Позивач оскаржує вищевказану постанову Департаменту ДВС про арешт коштів боржника, як таку, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон № 1404-VIII).

У відповідності до ст. 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника винесена у межах виконавчого провадження № 55292331 з примусового вимоги ГУ ДФС в Донецькій області № Ю-9201-17-У від 06.10.2017 року.

Дослідивши вищевказану вимогу, судом встановлено, що остання прийнята на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, в якій ГУ ДФС у Донецькій області вимагає ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 127 318,85 грн. (а.с. 94).

У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (частина 5 вказаної статті).

Стаття 4 Закону № 1404-VIII встановлює вимоги до виконавчого документа. Так, згідно частини першої вказаної статті у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 вищевказаної статті). Частина 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII встановлює вичерпний перелік обставин, у відповідності до яких орган державної виконавчої служби відмовляє у прийнятті виконавчого документа до виконання, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) виконавчий документ відсутній в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів; 12) виконавче провадження щодо виконання вимог, стосовно яких подано заяву (повідомлення), вже перебуває на виконанні в іншому органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця, органі, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 13) стягувач відкликав свою заяву про примусове виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

З наданої представником відповідача вимоги за № Ю-9201-17-У від 06.10.2017 року вбачається, що остання відповідає вимогам спеціального Закону № 1404-VIII та має дату набрання чинності – 04.11.2017 року.

У відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII).

Частиною 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У відповідності до ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємства» від 13.04.2017 № 2021-VIII, визначено, що тимчасово, до 01.01.2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, з наведеної норми закону вбачається, що законодавець зробив виключення щодо рішень про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи, що постанова від 08.12.2017 року про арешт коштів боржника винесена для забезпечення виконання вимоги ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-9201-17-У від 06.10.2017 року про стягнення з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» саме недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 127 318,85 грн., і ця вимога є чинною та не скасована, суд вважає таку постанову законною та обґрунтованою.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 08.12.2017 року про арешт коштів боржника ВП № 55292331, не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 270, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» (місцезнаходження: м. Вугледар, Донецька область, 85670, код ЄДРПОУ 40695853) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління ДФС України у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Україна, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування постанови від 08.12.2017 року про арешт коштів боржника ВП № 55292331 – відмовити повністю.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лазарєв В.В.