Рішення № 71652696, 11.01.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1329/17

Провадження № 2/459/65/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю:

секретаря судових засідань Марковець Т.Л.

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, у якому просить стягнути з останніх 4528,52 грн. заборгованості за фактичне користування приміщенням за адресою АДРЕСА_1, а також солідарно 1600 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 03.11.2009 р. між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що за адресою АДРЕСА_1, на термін до 30.11.2011 р. Розмір щомісячної орендної плати згідно договору складав 1498,57 грн. Окрім орендаря, у даному приміщенні займалися адвокатською діяльністю відповідачі. У зв'язку з тим, що орендарем не повернуто об'єкт оренди після спливу договору, рішенням суду від 23.12.2013 р. відповідачів виселено з даного приміщення, окрім адвоката ОСОБА_6, який добровільно його звільнив до закінчення дії договору. Зазначив також, що через небажання відповідачів звільнити приміщення, відповідний акт приймання-передачі предмета оренди позивач з ОСОБА_6 не підписував і відповідне приміщення не було повернуто. Вважає, що в силу приписів ст. 795 ЦК України, ст.ст. 19, 29 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" відповідачі мали обов'язок сплачувати плату за весь фактичний час користування майном, однак в порушення цих норм законодавства орендну плату не сплачували, а приміщення не звільняли, використовуючи його у власних цілях. Після примусового звільнення останнього, у серпні 2015 року відповідачам скеровувалися претензії про добровільну сплату заборгованості за користування приміщенням з 15.01.2014 р. по 09.04.2015 р., що становить 4525,52 грн. У підсумку вказав, що попри користування відповідачами приміщенням без укладення договору оренди всупереч чинному законодавству і у зв'язку з чим не було обумовлений граничний термін сплати коштів за фактичне користування приміщення, то згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України останні мали сплати заборгованість протягом семи днів від дня отримання вимоги, однак по даний час добровільно цього не зробили.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснивши, що відповідачі незаконно займали спірне приміщення, де здійснювали свою адвокатську діяльність. 10.04.2014 р. останнє було частково звільнене. Відповідачі не подавали заяв про звільнення приміщення. За даним останнім рахується заборгованість по орендній платі, яку просить стягнути з відповідачів як осіб, які у ньому працювали.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов заперечила, пояснивши, що працювала у спірному приміщення як адвокат разом з відповідачами, рішенням суду від 23.12.2013 р. їх звідти виселено, що вони й зробили і з січня 2014 року там не займалися адвокатською діяльністю. Нікого про звільнення приміщення не повідомляли.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що спірне приміщення було добровільно звільнено у січні 2014 року після рішення суду про їх виселення звідти. Вказала, що договір оренди з відповідачем вона не укладала.

Відповідач ОСОБА_4 заперечила вимоги позивача, просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, представників, оцінивши докази, суд встановив слідуюче.

Як вбачається з договору оренди нежитлового приміщення № 352 від 03.11.2009 р., останній укладено між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 про оренду нежитлового приміщенням за адресою АДРЕСА_1 на строк з 01.12.2009 р. по 30.11.2011 р.

Згідно претензії від 03.08.2015 р., позивач скеровував ОСОБА_6 з вимогою сплатити борг за фактичне користування предметом оренди за період 15.01.2014 р. пр 09.04.2015 р. у сумі 4525,52 грн.

Як видно з попередження від 21.09.2015 р., позивач направляв відповідачам з вимогою сплати цю ж саму заборгованість, останні її отримали, що вбачається з рекомендованих поштових відправлень.

Згідно розрахунку заборгованості орендної плати по нежитловому приміщенню за адресою АДРЕСА_1, за січень-квітень 2014 розмір останньої становить 4525,52 грн.

Відповідно до акту від 10.04.2014 р., останній складений про часткове звільнення вище вказаного приміщення, яке перебуває на балансі КП "ЧЖКС№ та знаходиться у власності громади м. Червоноград, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2 На момент складення даного акту, адвокат ОСОБА_4 не звільнила кімнатою площею 9,8 кв.м. і фактично там адвокатської діяльності не проводить.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23.12.2013 р. у справі № 1327/919/2012 частково задоволено позов КП "ЧЖКС" до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 за участю третьої особи виконкому Червоноградської міської ради Львівської області про повернення нежитлового приміщення та виселення незаконно перебуваючи осіб. Судом, зокрема, вирішено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та інших осіб, які незаконно займають дане приміщення, виселити з останнього.

Крім цього, судом у мотивувальній частині рішення зазначено: "Що стосується вимоги про виселення адвоката ОСОБА_6, то в цій частині вимоги не підлягають до задоволення, оскільки останній у зв'язку із обранням його суддею Апеляційного суду Львівської області в приміщенні не перебуває, тому вимога про його виселення є безспірною. Що стосується вимоги про зобов'язання орендаря ОСОБА_6 передати орендоване приміщення орендодавцю КП «Червонограджитлокомунсервіс», то в даному випадку безпідставною, оскільки позивачем не представлено документів про передачу даного приміщення адвокату ОСОБА_6, то відповідно вимога про повернення приміщення КП «ЧЖКС» є недоцільною.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 61 цього Кодексу, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Згідно ст. 6 цього Закону, орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.

Фактичні обставини справи у світлі вище викладених норм права свідчать, що 03.11.2009 р. між позивачем та ОСОБА_6 був укладений двосторонній договір оренди нежитлового приміщення, що за адресою АДРЕСА_1, і відповідачі не являлися орендарями за даним правочином, відтак цивільні права і обов'язки на підставі цього договору у них не виникали. Відтак норми договірного права, найму (оренди), на які покликається позивач як на підставу позовних вимог, до спірних відносин не застосовуються. Тому є безпідставними посилання позивача на наявність обов'язку у відповідачів по сплаті орендної заборгованості за користування приміщенням з 15.01.2014 р. по 09.04.2015 р. у сумі 4525,52 грн.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У позові Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» (31616100, вул.Шевська,1, м.Червоноград)до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (НОМЕР_1, АДРЕСА_3), ОСОБА_5 (АДРЕСА_4) про стягнення заборгованості за договором оренди - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.01.2018 року.

Суддя: М. Д. Новосад