Рішення № 71651314, 18.01.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10238/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати,- в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач розмір заявлених позовних вимог зменшив, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 292,40 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 363,34 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі працював на ПрАТ «Рівнеазот» з 30 березня 2005 року машиністом компресорних установок.

На підстав наказу №1155-ВК від 14 квітня 2017 року позивач був звільнений з роботи з 18 квітня 2017 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю.

При звільненні позивача з роботи йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середньоденна заробітна плата з урахуванням нарахованих відрахувань на податки та збори, що є обов’язковим при нарахуванні заробітної плати становить – 428,85 грн.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки обчислюється шляхом множення 428,85 грн. на кількість робочих днів – 24 дні (у квітні 2017 року 8 днів затримки, у травні 2017 року 16 днів затримки) і до стягнення підлягає 10 292,40 грн.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до задоволення.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» у разі затримки виплати заробітної плати працівникам, виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 вищезазначеного Закону).

Оскільки відповідачем проведено виплату заробітної плати позивачу невчасно, тому підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати, нарахована відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженої постановою КМУ від 21лютого 2001 року №159.

Відповідно до ст.1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати»підприємства, установи і організації всі форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після отримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Сума компенсації одходів позивача за період затримки проведення розрахунку до дня проведення такого розрахунку – травень 2017 року становить 363,34 грн.

Компенсація проводиться за рахунок тих самих джерел, що й виплати, за невиплату яких вона нараховується Нарахування компенсації проводиться один раз перед виплатою заборгованості із заробітної плати. Виплачується компенсація в місяці, у якому проводиться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць. Оскільки відповідачем не було вжито жодних заходів щодо усунення цих порушень вимог чинного законодавства, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.47,117 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати – задоволити.

Стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» (33017, м.Рівне-17) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н.2851212491 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 292,40 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 363,34 грн.

Стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» судовий збір в розмірі 640,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:.