Постанова № 71650621, 09.01.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22803/17

провадження № 2-а/753/148/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

судді Дарницького районного суду Цимбал І.К.

при секретарі Кисіль Н.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що розташована у с. Пухівка Броварського району Київської області. У зазначеній заяві позивачем вказано, що раніше земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням у власність не отримувала. До заяви позивачем було додано копії паспорту та довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, схему бажаного місця розташування земельної ділянки. Проте, 10 жовтня 2017 року рішенням XVІІІ сесії VII скликання Пухівської сільської ради Броварського району Київської області позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Міністерства оборони України.

Представник позивача, в судове засідання не з'явився. до початку розгляду справи надав заяву, про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату і час судового засідання повідомлений судом належним чином. Заперечення на позовну заяву та пояснень по суті справи відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.

25.09.2017 року позивач звернулася до відповідача, з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га /а.с. 16/.

Рішенням відповідача від 10.10.2017 року. позивачу відмовлено у вчиненні такої дії. оскільки вказана земельна ділянка на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно Генерального плану села зарезервована для громадського центру /а.с. 23/.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України маютьправо на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населенихпунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вищевказаними положеннями ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Рішення XVІІІ сесії VII скликання Пухівської сільської ради від 10 жовтня 2017 року №781-ХVІІІ-VII«Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_2» в контексті ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд зазначає, що прийнято воно з порушенням вимог ст.118, 122 ЗК України, оскільки вказаними нормами не передбачено такої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка вказана в оспорюваному рішенні. При цьому суд зазначає, що вказане рішення про відмову не є мотивованим, як того вимагають приписи ст.122 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладений обов'язок доказати правомірність свого рішення від 10 жовтня 2017 року №781-ХVІІІ-VII. Однак відповідачем не доведено законність та обґрунтованість прийнятого 10 жовтня 2017 року №781-ХVІІІ-VII.

З огляду на це суд вважає доведеним, що право позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було порушено саме відповідачем шляхом прийняття Пухівською сільською радою Броварського району Київської області з порушенням закону правового акту індивідуальної дії у формі рішення від 10 жовтня 2017 року №781-ХVІІІ-VII.

За таких обставин вказане рішення від 10 жовтня 2017 року №781-ХVІІІ-VII є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1265а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права маєбути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктавладних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

До аналогічного висновку прийшов і Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ) в своїх рішеннях, вказавши, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15, від 29 вересня 2016 у справі №К/800/19142/16).

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо безпідставності та неправомірності відмови міської ради у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, недоведеності відповідачем існування передбачених законом підстав для відмови у наданні такого дозволу та з урахуванням того, що позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, який відмовив з непередбачених Земельним кодексом України підстав, враховуючи, що заява про надання такого дозволу була подана з вичерпним переліком документів, що підтверджено поясненнями представника позивача та копією заяви, долученої до матеріалів справи, суд приходить до висновку про правомірність заявленої вимоги про обрання позивачем правильного способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача надати позивачу відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача забезпечить повне їх поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.

Беручи до уваги наведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року№781-ХVІІІ-VII«Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_2» та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення XVІІІ сесії VII скликання Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року №781-ХVІІІ-VII«Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_2».

Зобов'язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в селі Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічним матеріалом в порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного Кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено длише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.К. Цимбал