Ухвала суду № 71649591, 11.01.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.01.2018

Справа № 334/4574/15-ц

Провадження № 4-с/334/17/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Куліковій Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 17.08.2017 року їй стало відомо про те, що старший державний виконавець Частюк В.О. відкрив виконавче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснені права власності.

Скаржник не погоджується з постановою про відкриття виконавчого провадження з підстав, що у виконавчому документі не визначено спосіб та порядок виконання рішення, не встановлено заходи примусового виконання, тому вона просить витребувати виконавче провадження для його огляду у судовому засіданні, відмінити постанову про відкриття виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснені права власності.

До розгляду справи по суті, ОСОБА_1 надала суду уточнену скаргу, якою також просить поновити термін для подання скарги на дії старшого державного виконавця, визнавши його пропущеним з поважної причини.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснені права власності з підстав, викладених у скарзі.

Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 в судовому засіданні просить відмовити скаржнику у задоволенні скарги, та надав письмові заперечення на скаргу ОСОБА_1 У запереченні державний виконавець вказує на те, що на момент відкриття виконавчого провадження, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження були відсутні.

Суд заслухавши пояснення скаржника та державного виконавця, дослідивши надані докази приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2016 року позов ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою задоволено.

26.07.2016 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 51780509.

22.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження №ВП 51780509.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Зі скарги вбачається, що про відкриття виконавчого провадження № ВП 51780509 ОСОБА_1 дізналась 17.08.2017 року, а скаргу до суду подала 22.09.2017 року, тобто вона звернулась до суду зі скаргою з пропуском строку згідно положень ст. 449 ЦПК України.

ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про поновлення строків на оскарження дій державного виконавця у зв’язку із отриманням нею судової повістки без будь-яких додатків, про існування відкритого виконавчого провадження вона не знала, поки не ознайомилась з виконавчим провадженням 10.10.2017 року.

Відповідно до ст. 447 і ст. 451 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи і за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред’явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Згідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»,виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, оскільки виконавчий лист відповідав вимогам закону, тому правових підстав для визнання його дій неправомірними не має.

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1 було пропущено строк звернення до суду без поважних причин, посилання скаржника, що їй було видано постанову про відкриття виконавчого провадження тільки 10.10.2017, суперечать її скарзі, в якій вона зазначає, що 17.08.2017 р. їй стало відомо про відкриття виконавчого провадження, а скарга була відправлена поштою відповідно до штемпеля тільки 15.09.2017.

Аналізуючи норми діючого законодавства у їх застосуванні державним виконавцем під час прийняття ним рішення про відкриття виконавчого провадження № ВП 51780509, суд приходить до висновку, що скарга на дії державного виконавця задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 447 – 451, п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали буде складено - 18.01.2018.

Суддя: Баруліна Т. Є.