Ухвала суду № 71648660, 15.01.2018, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 551/1027/17

У Х В А Л А

15 січня 2018 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

при секретарі Курінній Я.М.,

за участю: представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області клопотання представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма « ім. Довженка », треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма « Астарта – Київ », про визнання контракту недійсним у зв’язку з відсутністю предмета спору, -

в с т а н о в и в:

16 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма « ім. Довженка » / далі за текстом, - Товариство /, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма « Астарта - Київ », про визнання контракту недійсним.

В обґрунтування поданого позову, позивач послався на те, що у зв’язку із зміною істотних умов праці, що передбачало продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, 03 січня 2017 року між ним, як генеральним директором Товариства, та Товариством в особі представника вищого його органу, від імені якого діяв генеральний директор ТОВ фірма « Астарта – Київ » ОСОБА_4, у відсутність жодних об’єктивних підстав для встановлення строкових трудових відносин, укладено контракт, строком до 31 грудня 2019 року. Зважаючи на те, що посада генерального директора Товариства не відноситься до переліку працівників, які згідно з чинним законодавством мають працювати за контрактом, а положеннями статуту Товариства не передбачено можливості укладання із генеральним директором такої форми трудового договору, укладання контракту є незаконним, тому він має бути визнаний судом недійсним у відповідності з вимогами ст. 9 КЗпП України.

Окрім цього, на думку позивача, деякі умови Контракту погіршують його становище, як працівника, порівняно із законодавством України про працю, та, як наслідок, порушують його права та інтереси.

Зокрема, пункти 1.4, 2.2.3, 2.2.5, 2.2. 7, 2.2.8, 3.3, 4.3 - 4.5, 4.7, 4.9, 4.10, 7.2 Контракту виходять не тільки за межі регулювання трудового договору, а й суперечать чинному законодавству України та статуту Товариства.

Зобов’язання виконувати певні обов’язки протягом трьох років після закінчення строку Контракту та обмеження права на працю / пункти 5. 1, 6. 1, 6.2 Контракту /, порушують конституційні права особи на працю та свободу підприємницької діяльності.

Не ґрунтується на вимогах ст. 134 КЗпП України й положення п. 7. 3 Контракту про повну, персональну матеріальну відповідальність, оскільки випадки повної матеріальної відповідальності чітко визначені у зазначеній нормі закону. Є такими, що суперечать вимогам ст.ст. 38, 39, 39 - 1 КЗпП України положення пунктів 8.3, 8.4 – 8.6 Контракту, що в цілому погіршує його становище, як працівника, та зумовило звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

27 грудня 2017 року, 11 січня 2018 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору, оскільки оспорюваний контракт припинив свою дію, шляхом його розірвання внаслідок звільнення позивача з посади генерального директора Товариства / а. с. 122, 134 /.

15 січня 2018 року представник позивача – адвокат ОСОБА_1 подав суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, із змісту яких випливає, що позивач оспорює трудовий контрак від 03 січня 2017 року, вказуючи на те, його положення порушують права, як працівника, відтак він не міг бути укладеним / а. с. 145 /.

Позивач ОСОБА_3 до суду не з’явився, надавши представництво свої інтересів адвокату ОСОБА_1 / а. с. 61 – 65 /.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 вказувала на необхідність закриття провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, незважаючи на своєчасність повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, до суду не з’явилися, причин своєї неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявили / а. с. 73, 115 – 118, 142, 143 /.

Зважаючи на думку представників сторін, суд з огляду на те, що явка до суду є правом, а не обов’язком учасників справи, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши фактичні обставини справи в межах заявленого клопотання, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, із змісту позовної заяви слідує, що 16 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, вважаючи, що його права, як працівника, були порушенні при укладанні контракту від 03 січня 2017 року.

У відповідності з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення до суду є невід’ємним особистим правом, яке реалізується особою в порядку, встановленому ЦПК України.

Метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави / ст. 2 ЦПК України /.

При цьому, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе лише у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань, що свідчить про настання об’єктивних обставин, які виключають можливість винесення рішення по справі, яка вже розпочалася.

Незважаючи на те, що позивач згідно з наказом № 224к від 27 грудня 2017 року звільнений з посади генерального директора Товариства на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України / а. с. 156 /, однак між сторонами продовжують існувати неврегульовані питання щодо порушення прав останнього, як працівника, при укладання оспорюваного Контракту, про що також свідчить й позиція представника позивача в судовому засіданні, суд, керуючись основними засадами судочинства, приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та вважає наявними підставі для його вирішення по суті.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 222, 259, 260, 261 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні клопотання відповідача за довіреністю ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма « ім. Довженка », треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма « Астарта – Київ », про визнання контракту недійсним у зв’язку з відсутністю предмета спору, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Головуючий суддя: