
Єдиний унікальний номер 236/859/17 Номер провадження 22-ц/775/99/2018
Суддя-доповідач ОСОБА_1
категорія 27
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2018 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Соломахи Л.І., Будулуци М.С.,
за участю секретаря Ротар Я.Б.,
відповідачки ОСОБА_2
представника відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області у залі № 4 цивільну справу номер 236/859/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 6 листопада 2017 року (суддя - Бікезіна О.В.), -
В С Т А Н О В И В :
28 березня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтував тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 15 листопада 2011 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. ОСОБА_4 підписом ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між нею та банком кредитний договір. Також, відповідачка дала свою згоду при укладенні договору, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 116 494 грн. 40 коп., яка складається з заборгованість по тілу кредиту у розмірі 11 146 грн. 43 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 101 757 грн. 61 коп.; заборгованість за пенею та комісією у розмірі 3 590 грн.36 коп. Позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 106 000 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 146 грн. 43 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 94 853 грн. 57 коп., а також судові витрати.
6 листопада 2017 року рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у відповідності до ОСОБА_5 і правил надання банківських послуг інформувала ОСОБА_5, а також правоохоронні органи про незаконне використання її картки, проте позивач безпідставно продовжує нараховувати відсотки на кошти, що були неправомірно списані з карткового рахунку ОСОБА_2 Тому вимоги банку про стягнення заборгованості є такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, вказало, що судом ухвалено необґрунтоване та незаконне рішення.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначив, що п. 2.1.1.7.4 ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг передбачено, що держатель ОСОБА_4 несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення ОСОБА_4 в ОСОБА_5 та блокування ОСОБА_4 і за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту постановки ОСОБА_4 в СТОП-ЛИСТ платіжної системи.
Пунктом 2.1.1.7.3 ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними. Відповідно до ч. 14.16 ст. 14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов’язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.
Відповідно до ОСОБА_5 та правил, Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.
Заявник зазначає, що судом не враховано, що клієнтом не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу. Тому в даному випадку відповідальність за операції, що проводилися, несе тільки клієнт. Крім того, судом не перевірено розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, тобто визнав свої зобов’язання за угодою.
На підставі викладеного просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 6 листопада 2017 року, задовольнивши позовні вимоги та вирішивши питання судових витрат.
Відповідно п. 9 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність.
Вислухавши суддю - доповідача, позивачку ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які проти скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідачка виконала передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг обов’язки клієнта інформувати банк, а також правоохоронні органи про незаконне використання її картки, звернувшись одночасно до працівників ПАТ КБ «ПриватБанк», службу безпеки банку та в правоохоронні органи з повідомленням про викрадення коштів з картки, її блокуванні та повернення коштів. Незважаючи на це позивач безпідставно продовжує нараховувати відсотки на викрадені з карткового рахунку відповідачки кошти.
З такими висновками суду апеляційний суд погодитись не може.
З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2011 року ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та підтвердила, що ознайомилась та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 16). Своїм підписом відповідачка підтвердила факт отримання інформації про умови кредитування.
У даній справі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин, виконання зобов’язання кредитором щодо надання коштів, та боржником - щодо їх повернення в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач, підписавши 15 листопада 2011 року Анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, була повідомлена про зміст цих ОСОБА_5 та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у самій анкеті-заяві.
За таких обставин у відповідності до приписів положень ст. 634, 638 ЦК України, підписавши заяву, відповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах викладених у зазначеній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.
Відповідно п. 2.1.1.5.5. ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг відповідач зобов’язався погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Не заперечуючи факту укладення 15 листопада 2011 року договору б/н з ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 під час розгляду справи наполягала на тому, що у серпні 2013 року вона перестала володіти кредитною картою, оформленою під цей договір, та без її відома і дозволу невідомою особою на цю кредитну карту було взято кредит на товар у сумі 10 000 грн.
Із заяви на ім’я керівництва ПАТ КБ «Приватбанк» від 06 вересня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 виклала обставини отримання нею на початку серпня 2013 року повідомлень на мобільний телефон про списання коштів з кредитної карти на суму 10 000 грн. з проханням розібратися по цьому факту та надати їй відповідь. Заявою на ім’я начальника Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області від 21 січня 2014 року відповідачка повідомила про те, що 31 липня 2013 року у місті Краматорську незнайомою їй особою на прізвище ОСОБА_6 оформлено кредит на її кредитну картку у сумі 10 000 грн. У заяві просила притягнути його до відповідальності, зобов’язавши виплатити борг у сумі, зазначеній банком (а.с. 92, 142).
Із наданої на заяву ОСОБА_2 відповіді банком від 01 жовтня 2013 року вбачається, що всі зазначені операції по карті були здійснені успішно при наявності карти з коректним введенням РIN-коду. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу (а.с. 89).
Розглядаючи спір, що виник між сторонами, апеляційний суд керується п.п. 1.1.2.11.1. ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг, згідно якого у випадку, коли Держатель картки оспорює операції, здійснені з використанням картки, або інформації, нанесеної на картці, Держатель картки зобов’язаний протягом 30 днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися до Банку та заявити про спірні операції та причини їх спірності, подати письмову заяву (у разі, якщо вирішення питання передбачає дану необхідність).
Якщо Держатель картки має інформацію про незаконне використання картки, Держатель картки зобов’язаний у триденний строк після усного повідомлення про втрату картки, стікєра PayPass, PIN-коду надати Банку детально викладені обставини втрати картки, стікєра PayPass, PIN-коду та відому інформацію про їх незаконне використання (п.п. 1.1.2.12.).
Письмово доручити банку постановку Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжної системи (п.п. 1.1.2.13.)
Відповідно до п.п. 1.1.5.29. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту звернення Держателя картки в ОСОБА_5 та повідомлення про блокування коштів на картковому рахунку і за усі операції, що не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, а в разі підключення до послуги «Екстрені гроші» - також протягом часу блокування платіжної картки.
Оскільки в матеріалах справи відсутні данні про те, що ОСОБА_2 зверталася до Банку з заявою про втрату кредитної карти, не ставила вимог про постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачка не виконала вимог ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг та у визначений спосіб не призупинила дію своєї кредитної карти, з огляду на що має нести відповідальність за всі операції, що супроводжувалися авторизацією по її кредитній карті.
Крім того, з виписки руху коштів по кредитній карті відповідачки вбачається, що 31 липня 2013 року, після списання коштів у сумі 1666 грн. 66 коп., які ОСОБА_2 вважає були списані неправомірно, вона зняла кошти готівкою у сумі 100 грн., що підтвердила у залі судового засідання. Оспорюванні операцій по списанню коштів у сумі 1666 грн. 67 коп. проводились також 31.08.2013 р., 30.09.2013 р., 30.10.2013 р., 30.11.2013 р. та 31.12.2013 р. всього на суму 10 000 грн. При цьому здійснювалося часткове погашення кредиту - кредитна картка поповнювалася готівковими коштами через термінали 22.08.2013 р. та 31.12.2013 року у сумі по 350 грн.(а.с. 132). Факт поповнення кредитної картки позивачка у сумовому засіданні заперечувала.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки станом на 31 грудня 2016 року за договором б/н від 15 листопада 2011 року становить 116 494 грн. 40 коп., яка складається з заборгованості за кредитом – 11 146 грн.43 коп., заборгованість по процентами за користування кредитом – 101 757 грн. 61 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3590 грн. 36 коп.
У позовній заяві позивач ставить питання про стягнення лише заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, вимог щодо стягнення пені та комісії не заявляє.
З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, далі процентна ставка була змінена, а саме з 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34.80%, з 01 квітня 2015 року встановлена у розмірі 43,20%.
Згідно п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_5 має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_5, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_5 не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.
Згідно п. 1.1.3.1.9. Банк зобов’язаний не рідше одного разу на місяць у спосіб, визначений у Заяві, надавати Держателю виписки про стан карткового рахунку та проведених за попередній місяць операціях по картковому рахунку.
Згідно п. 1.1.2.3. клієнт зобов’язаний отримувати виписки про стан карткового рахунку та по проведеним операціям по картковому рахунку.
Таким чином, відповідачка зобов’язана отримувати виписку про рух коштів по картковому рахунку щомісячно.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 ОСОБА_5 проценти за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або Овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.4. та п. 2.1.1.12.5., при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту та/або Овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або Овердрафт стають Простроченим кредитом (а.с. 19-42).
Згідно виписки з карткового розрахунку відповідачу підвищено відсоткову ставку до 34,80% за операціями після 01 вересня 2014 року та до 43,20% за операціями після 01 квітня 2015 року, проте після цих підвищень відсоткової ставки відповідач будь-яких операцій по картковому рахунку не здійснював (а.с. 179-189), а тому підстав для стягнення з відповідача підвищеної процентної ставки відсутні.
Беручи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що до стягнення підлягає заборгованості по відсоткам за кредитним договором № б/н від 15 листопада 2011 року, укладеного між сторонами, виходячи з розрахунку 2,5% за місяць (30% на рік) на залишок заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 146 грн.43 коп.
Відповідач визнає, що станом на липень 2013 року, до втрати нею картки, у неї була заборгованість за кредитом у розмірі більше 5000 грн. Як вона вважає, цю заборгованість вона повністю погасила, проте розрахунку на підтвердження цієї обставини суду не надала.
Згідно розрахунку позивача заборгованість по відсоткам станом на 31 серпня 2014 року складає 5448 грн. 70 коп., з яким апеляційний суд погоджується, оскільки вказана заборгованість розрахована з первинно встановленої відсоткової ставки 2,5% на місяць.
Станом на 01 вересня 2014 року як і на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за тілом кредиту складає 11 146 грн.43 коп. на яку може нараховуватися відсоток у розмірі 2,5% в місяць.
Таким чином, заборгованість по відсоткам за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року підлягають стягненню з відповідача у розмірі 7802 грн.48 коп. (11146,43 х 2,5%) х 28 місяців. Заборгованість по відсоткам за спірним кредитним договором станом на 31 січня 2016 року складає 13 251 грн.18 коп. (5448 грн.70 коп. +7802 грн.48 коп.)
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 116 494 грн.40 коп. Позовні вимоги задоволені у розмір 24397 грн.61 коп., що становить 20,94% від заявленої суми вимог (24 397,61 х 100): 116 494,40.
За подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с. 3), за подачу апеляційної скарги – 1760 грн. (а.с.237), а всього 3360 грн.
З урахуванням частки задоволених вимог на користь позивача з відповідача має бути стягнутий судовий збір у сумі 703 грн.58 коп.(3360 х 20,94%).
Відповідно до п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 6 листопада 2017 року.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2011 року, б/н станом на 31 грудня 2016 року у сумі 24 397 (двадцять чотири тисячі триста дев’яносто сім) грн. 61 коп., що складається з заборгованості по: тілу кредиту у розмірі 11 146 (одинадцять тисяч сто сорок шість) грн. 43 коп. та відсоткам за користування кредитом у розмірі 13 251 (тринадцять тисяч двісті п’ятдесят одну) грн. 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у сумі 703 грн. 58 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.
Головуючий: Ю.М. Мальований
Судді: Л.І. Соломаха
ОСОБА_7
Повний текст постанови складено 18 січня 2018 року
Суддя: Ю.М.Мальований
Судове рішення № 71648318, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут) було прийнято 17.01.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 236/859/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: