Рішення № 71647924, 15.01.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1844/17

Номер провадження 2/556/13/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15.01.2018 року.

Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Адміністрація ПАТ КБ «Приватбанк» звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 11408,44 грн..

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, про що надав суду письмову заяву, просив розглянути справу у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з’явилася, хоча своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце слухання справи шляхом направлення судових викликів за останньою зареєстрованою адресою її проживання. В зв’язку з викладеним, за згодою представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Так, судом встановлено, що 12 вересня 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір б/н, згідно з якою ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6115,59 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Факт укладення кредитного договору підтверджується оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, в т.ч. кредитним договором з додатками, який підписано сторонами, розрахунком заборгованості.

Як вбачається зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 гл.71 Цивільного Кодексу України щодо договору позики.

Позивач виконав умови договору, а саме надав ОСОБА_1 кредит в сумі 6115,59 грн., що підтверджується наданими суду письмовими доказами.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором належним чином не виконує, повернення боргу та сплату відсотків згідно затвердженого графіку не здійснює. У зв’язку із цим станом на 17.10.2017 року у неї утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 11408 грн. 44 коп., яка складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі 6115,59 грн, заборгованості по процентам в сумі 1634,89 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2690,82 грн., заборгованості за штрафами 967,14 грн..

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.1049, 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, в разі несвоєчасного повернення борг стягується в порядку виконання зобов’язань. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась неповернутою, та сплати належних йому процентів.

Оскільки своїх зобов’язань щодо повернення боргу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення боргу в частині заборгованості за кредитом в сумі 6115,59 грн., заборгованості по процентам в сумі 1634,89 грн., заборгованості за штрафом в сумі 967,14 грн. підставними і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення пені та комісії, то з цього приводу суд прийшов до настіпного висновку.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Подібну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові №6-1746цс16 від 16 листопада 2016 року.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року в чправі №6-2003цс15.

З урахуванням викладеного, підстав для стягнення пені та комісії в сумі 2690,82 грн. за послуги, що супроводжують кредит, які банк вчиняв у власну користь, суд не вбачає.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 в користь позивача підлягає заборгованість по кредиту в сумі 6115,59 грн., заборгованості по процентам в сумі 1634,89 грн., заборгованості за штрафом в сумі 967,14 грн.. Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 551, 554, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.15, 30, 209, 212 ЦПК України, суд –

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредиту в сумі 6115,59 грн., заборгованості по процентам в сумі 1634,89 грн., заборгованості за штрафом в сумі 967,14 грн., понесені позивачем у зв’язку із розглядом цивільної справи та підтверджені документально судові витрати в сумі 1600 (тисяча шістсот) грн., а всього стягнути 10317 (десять тисяч триста сімнадцять) грн. 62 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

С У Д Д Я :