Постанова № 71647878, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/1086/17 Номер провадження 22-ц/786/91/18Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Панченка О.О., Пікуля В.П.

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Біленченківської сільської ради Гадяцького району, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Гадяцька районна державна адміністрація про припинення права колективної власності, скасування державного акту та скасування запису у книзі записів державних актів,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Біленченківської сільської ради Гадяцького району про припинення права колективної власності, скасування державного акту та скасування запису у книзі записів державних актів, в якому, після зменшення позовних вимог просив:

припинити право колективної власності на земельну ділянку, що не підлягала поділу та паюванню, площею 28,0915 га, кадастровий номер 5320480400:00:001:0182, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, зазначену у Державному акті на право колективної власності на землю серія ПЛ №15 від 20 серпня 1996 року;

визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ №15 від 20 серпня 1996 року, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба», в частині земельної ділянки, що не підлягала поділу та паюванню, площею28,0915 га, кадастровий номер 5320480400:00:001:0182, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на його звернення до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами Біленчінківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, йому було відмовлено з тих підстав, що спірна ділянка відноситься до земель колективної власності КСП «Дружба», якому і було видано державний акт на право колективної власності на землю, щодо яких управління не має повноважень.

В зв’язку з тим, що нормами чинного законодавства не передбачена така форма власності на землю як колективна, саме КСП «Дружба», за яким числиться земельна ділянка, як і його правонаступник, ліквідовані, що обмежує позивача у реалізації його права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність, останній звернувся до суду.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин положення ст. 346 ЦК України, висновки суду не відповідають фактичним обставина справи та не ґрунтуються на зібраних по справі доказах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що рішенням шостої сесії Біленченківської сільської ради від 28.12.1995 року схвалено проект роздержавлення земель, яким передбачено передати в колективну власність землі площею 2466,1 га, в т.ч. земель загального користування 219,5 га.

На підставі вказаного рішення 20.08.1996 року Біленченківською сільською радою видано КСП «Дружба» Державний акт серія ПЛ №15 на право колективної власності на землю, відповідно до якого у колективну власність КСП «Дружба» передано 2466,1 га землі в межах, згідно з планом.

Додатком до Державного акту на право колективної власності на землю є список членів КСП «Дружба», які мають право на земельну частку (пай).

Протоколом зборів уповноважених членів КСП «Дружба» від 24.02.2000 року вирішено реорганізувати КСП «Дружба» в ТОВ «Дружба», яке в подальшому, на підставі рішення господарського суду від 01.03.2011 року було ліквідоване в зв’язку з банкрутством та 10.03.2011 року внесено запис до ЄДР юридичних осіб про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відмовляючи в позові, суд дійшов висновку, що оскільки колективна форма власності була набута підприємством у передбачений законом спосіб, подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення такого права власності. Крім того, підстави припинення права власності, встановлені ст. 346 ЦК України та 140 ЗК України не передбачають припинення права власності на колективну власність, а сам обраний позивачем спосіб захисту є не співмірним та не відповідає принципам розумності.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Так, за змістом ст.3 ЗК України в редакції 1990 року, визначено форми власності на землю в Україні: державну, колективну, приватну, які є рівноправними.

Згідно ст.5 ЗК України в редакції 1990 року, земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Землі у колективну власність передаються безплатно.

Земельний кодекс України в редакції 1990 року втратив чинність в зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу в 2001 році.

Частиною 3 ст. 78 ЗК України в редакції 2001 року встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Стаття 84 ЗК України закріплює те, що до державної власності віднесено усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

На підставі Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08.08.1995 року та ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», яким визначено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, в зв’язку з чим право постійного користування землею посвідчується державними актами, КСП «Дружба» 20.08.1996 року було видано державний акт на право колективної власності на землю площею 2466.1 га.

В подальшому зазначені землі були розпайовані, з одночасним формуванням резервного фонду.

Обґрунтовуючи підстави відмови в задоволенні позову, суд прийшов до висновку про те, що зазначені землі колективної власності належать самим членам підприємства, а відтак сама по собі подальша ліквідація ТОВ «Дружба» як юридичної особи не тягне за собою наслідки у вигляді припинення права колективної власності на землю у членів цього підприємства, які до участі в розгляді справи не залучались.

Вказаний висновок не ґрунтується на законі.

Так, згідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Одночасно стаття 10 даного Закону визначає, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

При цьому, члени підприємства реалізують своє право на отримання у власність земельних ділянок із земель колективної власності шляхом паювання останніх відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року, а відтак стають власниками саме земельних ділянок (паїв), а не власниками колективної власності на землю, суб’єктом власності на яку є само підприємство.

У зв’язку з цим також є невірним твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка площею 28,095 га, яка віднесена до резервного фонду, фактично обтяжена правами інших співвласників в особі колишніх членів КСП, оскільки після отримання останніми у власність розпайованих земель колективної власності та припинення самого підприємства, вони не мають жодного відношення до створеного відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. резервного фонду.

10.03.2011 р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення ТОВ «Дружба», без утворення інших юридичних осіб –правонаступників.

За змістом ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Положеннями п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності внаслідок припинення юридичної особи.

Таким чином, правосуб’єктність ТОВ «Дружба» втрачено ним як юридичною особою внаслідок припинення, а відтак втрачено можливість бути суб’єктом речових прав.

Разом з цим, чинний Земельний Кодекс не передбачає порядку розподілу земель сільськогосподарського призначення при ліквідації самих сільськогосподарських підприємств, на відміну від вирішенні такого ж питання щодо земель несільськогосподарського призначення, яке урегульовано положеннями ст. 30 ЗК України.

Не регулюють даного питання і інші нормативно-правові акти.

Тобто, у процесі реформування земельного законодавства склалась ситуація, коли правовий статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств законодавчо не урегульовано. У зв’язку з чим, само по собі трансформування права колективної власності в інші форми власності є неможливим, оскільки положення Конституції України не передбачають колективної форми власності на землю, законодавчо не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність та залишається не урегульованим сам процес припинення права колективної власності на земельну ділянку та подальший її перехід у державну чи комунальну власність.

Разом з цим, відсутність на даний час достатнього правового механізму визначення порядку розподілу сільськогосподарських земель колишніх КСП, на які видані Державні акти на право колективної власності, що є порушенням одного з елементів верховенства права - принципу правової визначеності, не може впливати на можливість особам реалізувати гарантоване законом право на отримання земельної ділянки у власність.

По справі встановлено, що позивач в березні 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

При цьому, бажана земельна ділянка накладалась на межі земельної ділянки площею 28,0915 га, з кадастровим номером 5320480400:00:001:0182,яка згідно проекту роздержавлення і приватизації земель КСП «Дружба» відноситься до земель колективної власності, не була розпайована та залишилась резервною.

Одночасно, матеріалами справи доводиться, що згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5306438892017 земельна ділянка з кадастровим номером 5320480400:00:001:0182площею 28,0915 га відноситься до земель держаної власності та перебуває в оренді ФГ «Жито-3» на підставі укладеного договору оренди з Гадяцькою РДА, до повноважень якої входило розпорядження землями з державною формою власності.

Укладанню вказаного договору оренди передувало виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право на ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ «Жито-3», з якої вбачається, що вказаному фермерському господарству було передано загальних земель 67,0455 га, в тому числі і спірну земельну ділянку – 28,0915 га із інших земель запасу.

В ході виконання технічного завдання були винесені в натурі (на місцевість) межі сформованої земельної ділянки площею 28,0915 га, підписано відповідні акти про їх погодження, що стало підставою для її формування та внесення до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру 5320480400:00:001:0182.

Розпорядженням голови Гадяцької РДА від 12.02.2008 р. вказана технічна документація була затверджена та прийнято рішення про передачу зазначених земельних ділянок в оренду ФГ «Жито-3».

Отже, у відповідності до положень ст. 79-1 ЗК України відбулось формування вказаної земельної ділянки площею 28,0915 га як окремого об’єкту цивільних прав, з відповідним визначенням її площі, встановленням меж та присвоєнням кадастрового номеру із внесенням його до Державного земельного кадастру, в якому остання вказана як державна власність.

Таким чином, формування вказаної земельної ділянки вже як окремого об’єкта цивільних прав, із зазначенням в Державному земельному кадастрі її форми власності як державної, само по собі виключає її статус земельної ділянки з колективною формою власності.

Одночасно є помилковим висновок суду про те, що за рахунок вказаної земельної ділянки як резервного фонду в майбутньому буде вирішуватись питання отримання земельної частки (паю) іншими громадянами, які не отримали відповідні сертифікати по Біленчівській сільській раді (згідно наданого списку їх кількість становить 7 осіб).

Так, згідно довідки Біленченківської сільської ради невитребувані земельні частки (паї) відповідно до проекту землеустрою знаходяться на території даної сільської ради, але не в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5320480400:00:001:0182(а.с. 92), також аналогічна інформація міститься в документах технічного звіту із землеустрою.

Між тим, на вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення уточнених позовних вимог.

Інші висновки суду про те, що сам позивач в силу свого малолітнього віку не мав права на отримання земельного паю під час розпаювання земель в КСП «Дружба», а сам Державний акт на право колективної власності був виданий з дотриманням закону - в даному випадку не мають правового значення, оскільки позовні вимоги пред’явлені не з цих підстав та обґрунтовані посиланням на інші норми матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 рокускасувати, ухваливши нове.

Позов ОСОБА_2 до Біленченківської сільської ради Гадяцького району про припинення права колективної власності, скасування державного акту задовольнити.

Визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серія ПЛ №15 від 20 серпня 1996 року, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба», в частині земельної ділянки, що не підлягала поділу та паюванню, площею28,0915 га, кадастровий номер 5320480400:00:001:0182, розташована на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Припинити право колективної власності на земельну ділянку, що розташована на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, площею 28,0915 га, кадастровий номер 5320480400:00:001:0182, зазначену у Державному акті на право колективної власності на землю серія ПЛ №15 від 20 серпня 1996 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1