Ухвала суду № 71647207, 12.01.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/4582/17

Провадження 2/237/325/18

У Х В А Л А

про забезпечення позову

12.01.18 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Ліпчанського С. М.,

при секретарі – Бахтіяровій Н. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В Мар’їнському районному суді Донецької області розглядається цивільна справа за поовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 А, та ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 1 471 293грн

Позивач – ОСОБА_1, звернувся з заявою про забезпечення позову накладанням арешту шляхом складання акту опису та арешту майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2, а також шляхом накладання арешту та шляхом заборони відчужувати на все майно що належить відповідачу ОСОБА_3 посилаючись на те, що Відповідачами здійснюються дії щодо продажу майна, що з огляду на великий розмір позовних вимог, може ускладнити чи зробити неможливим виконання про стягнення заборгованості з відповідачів. У зв’язку з тим, що Відповідачі є солідарними боржниками та з кожного Відповідача, Позивач може вимагати отримання коштів у сумі позову, то Позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову щодо кожного з відповідачів на суму позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд, за заявою заінтересованої особи, може забезпечити позов, а одним з видів забезпечення – накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження свої вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді приводить до незворотних наслідків.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню у частині накладання арешту на майно ОСОБА_2, а саме:

- Квартира двухкомнатназа адресою: АДРЕСА_1 площею 55,6кв.м. РПВН 11347010 задекларованоювартістю 8455грн яка належить ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1.

- гараж в а/к «Автомобіст» за адресою:м.Донецьк,пр-тМиру, 46 гараж 39 РПВН 12543076, який належить ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1

- Квартира однокімнатна №33 в д.85 по проспету Илліча, в м.Донецьк площею 37,3кв.м. РПВН 22820778 задекларованою вартістю 16151грн, яка належить ОСОБА_2.

Суд прийшов до такого висновку, у зв'язку з наступним:

- сума позову є значною, а приблизна вартість майна, яке підлягає арешту відповідно до наданих Позивачем документів є меншою ніж сума позову;

- накладання арешту на майно ОСОБА_2 не призведе до порушення його майнових прав, а саме володіти та користуватися зазначеним майном;

- у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, можливийпродаж майна, що підтверджується об'явою на сайті: https://www.olx.ua/obyavlenie/srochno-s-vyezdom-prodam-kv-ru-po-ul-burdenko-s-garazhom-v-avtomobilist-IDvokgo.html#f033e9c75с, що з урахуванням великої суми позову, зробить неможливим виконаннярішення щодо стягнення боргу.

У іншій частині заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, з урахуванням того, що накладання арешту на майно одного з відповідачів, на вартість позову дозволить забезпечити виконання рішення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

ОСОБА_1, в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на все майно що належить відповідачу ОСОБА_3 без зазначення на яке саме рухоме або нерухоме майно заявник просить накласти арешт, що робить неможливим ідентифікувати яке саме майно належить громадянину ОСОБА_3 на праві власності і з чого воно складається.

У зв’язку з чим, за таких обставин заява ОСОБА_1, про забезпечення позову в частині накладання арешту на все майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом та заборонити відчуження майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (НОМЕР_2 виданий Калінінським РВ ДГУ УМВСУкраїни в Донецькій області 19.04.1997р. ІПН НОМЕР_1), а саме:

- Квартира двухкомнатназа адресою: м.Донецьк,вулуцяБурденко, 24 кв.6 площею 55,6кв.м. РПВН 11347010 задекларованоювартістю 8455грн.

- гараж в а/к «Автомобіст» за адресою:м.Донецьк,проспектуМиру, 46 гараж 39 РПВН 12543076.

- Квартира однокімнатна №33 в д.85 по проспекту Илліча, в м.Донецьк площею37,3кв.м. РПВН 22820778 задекларованоювартістю 16151грн.

Ухвалу надіслати до Реєстраційної служби Мар’їнського районного управління юстиції Донецької області для виконання.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” суд зазначає, що:

Стягувачем є ОСОБА_1, місце знаходження якого: м.Донецьк, вул. Леніна, 108, ІПН НОМЕР_3

Боржником є ОСОБА_2,місце знаходження якого: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1.

Ухвала про вжиття заходів по забезпеченню позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом та як виконавчий документ підлягає негайному виконанню в порядку передбаченому Законом України „Про виконавче провадження”, та може бути пред’явлена до виконання протягом одного року з дня її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Мар’їнський районний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суддя С.М. Ліпчанський

Дата документу 12.01.2018