Рішення № 71647085, 16.01.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.01.2018 227/1745/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року. м. Добропілля

Добропільский міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - Притуляка С.А.

при секретарі - Коверченковій М.О.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача – ОСОБА_4

представника відповідача – ОСОБА_5

представника третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа: Територіальний сервісний центр № НОМЕР_1 МВС в Донецькій області про визнання договору купівлі – продажу транспортного засобу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів – ОСОБА_7 та ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Superb, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова (шасі, рама) ТМВАВ43Т6СВ301117, укладений 26.08.2016р. між відповідачами та зареєстрований під №1444/2016/032303.

Позовні вимоги мотивовані тим, що автомобіль, який є предметом спірного договору є спільною сумісною власністю подружжя, був проданий першим відповідачем без наявності згоди позивача на такий продаж,що є підставою для визнання недійсним цього договору.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.09.2017р. визнано обов’язкою участь позивача - ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_7, представника третьої особи: Територіальний сервісний центр № 1444РСЦ МВС в м. Донецьку, при розгляді даної цивільній справі.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2017р. клопотання позивача про витребування доказів – задоволено частково. Витребувано з Територіального сервісного центру № НОМЕР_1 МВС в Донецькій області належним чином засвідчену копію правовстановлюючого документа, на підставі якого право власності на транспортний засіб – автомобіль Skoda Superb, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова (шасі, рама) ТМВАВ43Т6СВ301117, перейшло від ОСОБА_4 до нового власника.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.01.2018р. відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 20.12.2017р.

Позивач та її представники у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Вказували на те, що позивач у будь-якій формі, в тому числі усній, не надавала своєї згоди на продаж автомобіля, жодних розмов з цього приводу не було. Про здійснення такого продажу дізналася лише у 2017 році під час розгляду цивільної справи про поділ спільного майна подружжя. Останній раз позивач користувалася автомобілем у червні 2016 року і, після того як чоловік поїхав від неї, вона автомобілем не користувалася. Крім того, заперечувала факт здійснення ремонту автомобіля, оскільки він перебував у відмінному стані. Фактично шлюбні стосунки припинилися у липні 2016 року, коли чоловік пішов від позивача.

Відповідачі та їх представники заперечували проти задоволення позовних вимог, з наступних підстав. По-перше, спірний автомобіль було придбано за кошти ОСОБА_4 (матері ОСОБА_7), оскільки на той час у подружжя ОСОБА_7 як молодої сім’ї не було коштів на придбання такого автомобіля. Оформлено автомобіль було на ОСОБА_7 тому, що ОСОБА_4 є пенсіонером і їй банк відмовлявся надати кредит. Однак, платежі за кредитом здійснювалися саме з коштів ОСОБА_4, у зв’язку з чим вважають, що автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, на родинній нараді, перед продажем автомобіля, ОСОБА_1 надала свою згоду на це. Також про обізнаність і згоду позивача на продаж автомобіля, на думку відповідачів, свідчить і та обставина, що після здійснення продажу позивач деякий час продовжувала користуватися даним автомобілем, маючи на руках свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із зазначеним в ньому новим власником.

Представник третьої особи суду пояснила, що під час реєстрації купівлі-продажу транспортного засобу сервіс центри не перевіряють чи є автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та чи є відповідна згода другого з подружжя на відчуження автомобіля, оскільки така перевірка не передбачена чинним законодавством. В решті усі подані на реєстрацію документи відповідали вимогам чинного законодавства, а тому було здійснено відповідну державну реєстрацію. Будь-яких порушень під час реєстрації спірного правочину не встановлено.

Допитана в судовому засіданні, за клопотанням відповідачів, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що є близькою знайомою ОСОБА_4 по роботі, спірний автомобіль , як здавалося весь час свідкові, належав саме ОСОБА_9. Декілька разів, при свідкові, ОСОБА_4 передавала синові кошти для оплати кредиту. Також, наскільки свідкові відомо, ремонт автомобіля здійснювався за кошти ОСОБА_9. Користувалися автомобілем і ОСОБА_1 і ОСОБА_7 Зокрема, свідок бачила позивача за кермом спірного автомобіля восени 2016 року.

Допитана в судовому засіданні, за клопотанням відповідачів, свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що знає ОСОБА_4 по роботі. Як відомо свідкові зі слів ОСОБА_9 автомобіль Шкода Суперб належав саме. Декілька разів, при свідкові, ОСОБА_4 передавала синові кошти для оплати кредиту. Користувалися автомобілем і ОСОБА_1 і ОСОБА_7 Зокрема, свідок бачила позивача за кермом спірного автомобіля на початку вересня 2016 року.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, показання свідків та дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

10.02.2001р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження №123111 від 20.04.2001р. та сторонами не оспорювалося. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей.

11.09.2012р. між ПП «Талисман» (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №S-00163, за умовам якого Продавець продає, а Покупець купує автомобіль Skoda Superb, 2012 року випуску, срібного кольору за 248600,00 грн. При цьому, за рахунок власних грошових коштів Покупець сплачує частину вартості автомобіля в сумі 86661,00 грн., а решту Покупець здійснює за рахунок коштів, отриманих від банку.

26.08.2016р. ОСОБА_7 продав автомобіль Skoda Superb, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова (шасі, рама) ТМВАВ43Т6СВ301117 своїй матері - ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу №1444/2016/032303 від 26.08.2016р. та сторонами не оспорювалося.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25.07.2017р. за №1443/2017/554979, ОСОБА_4 продала автомобіль Skoda Superb, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова (шасі, рама) ТМВАВ43Т6СВ301117 ОСОБА_11.

26.09.2016р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було розірвано, а фактично шлюбні відносини припинилися з липня 2016 року, що підтверджується рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26.09.2016р., актом ПП «БРЕС «Прогрес» від 12.09.2016р. та сторонами не оспорювалося.

Таким чином, позивач, вважаючи порушеним своє право отримання частки від спільного сумісного майна подружжя під час його поділу, через продаж без її згоди автомобіля першим відповідачем, просить визнати недійсним відповідний договір купівлі-продажу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (Постанова ВСУ від 12.10.2016р. по справі №6-846цс16).

Заперечуючи проти позовних вимог, як ОСОБА_7 (перший відповідач), так і ОСОБА_4 (другий відповідач) посилаються на те, що автомобіль, який є предметом спірного договору, придбано за власні кошти ОСОБА_4, а не за кошти подружжя ОСОБА_4 (позивача та першого відповідача), оспорюючи таким чином статус цього автомобіля як спільного сумісного майна подружжя.

Надаючи оцінку вказаним посиланням, суд зазначає, що покупцем за договором купівлі-продажу №S-00163 від 11.09.2012р. автомобіля Skoda Superb зазначений саме ОСОБА_7, право власності на транспортний засіб оформлено також на нього. Як вбачається з наявних матеріалах справи платіжних доручень та квитанцій, як перший внесок по кредиту, так і подальші платежі сплачував саме ОСОБА_7.

Як встановлено в ході судового розгляду та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_7 був працевлаштованим протягом часу купівлі автомобіля та виплати кредиту за нього, про що зокрема свідчить довідки про подані декларації за 2012-2014 роки, згідно яких його дохід склав 460855,16 грн. ОСОБА_1 також була працевлаштована та отримувала певний дохід.

Щодо посилань свідків ОСОБА_8С, та ОСОБА_10 на те, що спірний автомобіль належав ОСОБА_4, то це є суб’єктивним оціночним судженням, жодним чином належно не підтвердженим. Показання даних свідків щодо поодиноких випадків передачі ОСОБА_7 грошових коштів ОСОБА_4 також не можуть вважатися достатнім підтвердженням того, що автомобіль було придбано на кошти останньої, оскільки по-перше, така передача не мала систематичного характеру, а по-друге, вона є матір’ю першого відповідача і могла давати йому кошти на будь-які потреби і можливість надання нею детальних і правдивих пояснень свідкам, які є фактично сторонніми особами, щодо природи передачі таких коштів видається сумнівною.

До того ж, згідно ч.1 ст.. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до ч.2 ст.. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку суд визнає належними доказами на підтвердження того за чиї кошти було придбано автомобіль наступні докази: відповідний договір купівлі-продажу та платіжні доручення, квитанції про оплату його вартості, в яких фігурує лише прізвище ОСОБА_7 і жодної згадки про ОСОБА_4 Також враховує, що після виплати кредиту право власності на автомобіль було також зареєстровано саме на ОСОБА_7, що не заперечувалося сторонами.

При цьому достатніх даних того, що ОСОБА_7 придбав спірний за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто в ході судового розгляду встановлено не було.

Критичній оцінці також підлягають посилання відповідачів на здійснення ОСОБА_4 ремонту автомобіля, оскільки даний ремонт і технічне обслуговування не мали систематичний характер, а поодинокі випадки їх проведення, з огляду на те, що автомобілем користувалися періодично усі сторони, не можуть свідчити про належність автомобіля другому відповідачеві.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що автомобіль Skoda Superb, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова (шасі, рама) ТМВАВ43Т6СВ301117 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з підстави його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім’ї майна.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв’язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.10.2016р. по справі № 6-1587цс16).

Встановлені судом в ході судового розгляду фактичні обставини справи дають підстави дійти висновку про те, що відповідачі - ОСОБА_7 та ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, діяли недобросовісно і ОСОБА_4, як покупець за даним договором не могла не знати про те, що автомобіль належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що її син – ОСОБА_7 не отримав від ОСОБА_1 згоди на це.

Так, ОСОБА_4 є матір’ю ОСОБА_7, вони постійно підтримують стосунки і вона обізнана про сімейний і, певним чином, фінансовий стан свого сина.

Спірний договір було укладено між відповідачами після фактичного припинення шлюбних стосунків між ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

Позивач заперечує проти надання нею згоди на продаж автомобіля, а відповідачами, в свою чергу, не доведено протилежного.

Суд критично ставиться до посилань відповідачів на проведення сімейної наради, в ході якої позивач надала усну згоду на продаж автомобіля, оскільки по-перше, жодних доказів, крім пояснень заінтересованих відповідачів, надання такої згоди надано не було, по-друге, позивач заперечувала щодо надання такої згоди, по-третє, згода позивача на укладання договору, який підлягає державній реєстрації, яким є в тому числі і договір купівлі-продажу транспортного засобу, мала бути подана письмово.

Також не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження надання позивачем згоди на укладання спірного договору й показання свідків ОСОБА_8С, та ОСОБА_10 про те, що вони бачили позивача за кермом спірного автомобіля на початку вересня 2016 року, тобто після його продажу, оскільки дана обставина жодним чином не може свідчити про надання позивачем письмової, як того вимагає ст..65 СК України, згоди на укладання спірного договору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст..ст. 57, 60, 65 СК України, ст..ст. 3, 203, 215, 369 ЦК України, ст..ст.259, 265- 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа: Територіальний сервісний центр № НОМЕР_1 МВС в Донецькій області про визнання договору купівлі – продажу транспортного засобу недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Superb, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова (шасі, рама) ТМВАВ43Т6СВ301117, укладений 26.08.2016р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та зареєстрований під №1444/2016/032303.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 30302024379 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ВС 693497 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВЕ 235434, виданий 24.10.2001р. Добропільським МРВ ГУМВСУ в Донецькій області, 640,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 16 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Притуляк С.А.

15.01.2018