Ухвала суду № 7164439, 15.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-5998/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року

та касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб»

на постанову господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2006 року

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року

у справі № 18/428/06-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя

до1. Закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомплектмонтаж»

про визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення сум, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було подано позов про визнання недійсним господарського зобовязання, оформленого договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року, укладене між ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» та ТОВ «Спецкомплектмонтаж» на загальну суму 108315, 05 грн., на підставі ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України та стягнення з ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» грошові кошти в розмірі 108315, 05 грн. вартість отриманих послуг за господарським зобовязанням, оформленим договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року, в доход держави.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним господарське зобовязання, оформлене договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року, укладеним між ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» та ТОВ «Спецкомплектмонтаж».

Стягнуто з ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» в доход держави 108315, 00 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року постанову скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано недійсним господарське зобовязання, оформлене договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року, укладене між ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» та ТОВ «Спецкомплектмонтаж», на загальну суму 108315, 05 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року частково, постанову господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2006 року скасувати, в позові відмовити.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 83/23-2/31831117 від 18 липня 2006 року.

В ході перевірки було встановлено факт взаємовідносин ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» з ТОВ «Спецкомплектмонтаж», зокрема укладення господарського зобовязання, оформлене договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року.

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання передачі матеріалів від 02 березня 2005 року для виконання ремонтних робіт по договору підряду № 21/02 від 21 лютого 2005 року, актом виконаних робіт від 15 березня 2005 року, податковими накладними № 17.1, № 18.1, № 19.1, № 20.1 від 16 березня 2005 року на загальну суму 108315, 05 грн.

Розрахунок за вказаним договором проводився у безготівковій формі на загальну суму 108315, 05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 059 від 04 квітня 2005 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2006 року у справі № 2-480/2006р. за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ОСОБА_1., ОСОБА_2., третя особа: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, - про визнання недійсними установчих документів, - визнано недійсним з моменту реєстрації установчі документи ТОВ «Спецкомплектмонтаж» (статут, свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності) з моменту реєстрації, тобто з 06 жовтня 2003 року, довідку № 24/4865 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до зазначеного рішення суду засновниками ТОВ «Спецкомплектмонтаж» є ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які будь-якого відношення до господарської діяльності товариства не мають, не мали на меті здійснювати господарську діяльність, а лише за винагороду надали свої документи (паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру) та підписали декілька документів, на підставі яких була здійснена реєстрація товариства.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Актом від 22 березня 2006 року № 26/29/32687408 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість комісія ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя анулювала реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Спецкомплектмонтаж» з 14 жовтня 2003 року (індивідуальний податковий номер 326874008260, свідоцтво платнику податку на додану вартість № 11560716, видане 14 жовтня 2003 року).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обставини, встановлені в рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2006 року у справі № 2-480/2006р., що набрало законної сили, свідчать, що діяльність ТОВ «Спецкомплектмонтаж» була направлена на отримання прибутку особами, що не бажали легалізувати свою діяльність та здійснювати її відповідно до правових засад, а отримання прибутку шляхом здійснення такої діяльності та укладення договорів під чужим прізвищем є діями, що суперечать як інтересам держави, так і інтересам суспільства. При цьому суд першої інстанції посилався на те, що положення ст. 1212, ст. 1213, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України надають можливість стягнути з ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» вартість безпідставно отриманих робіт у випадку неможливості повернення у натурі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та визнаючи недійсним спірне господарське зобовязання, виходив з того, що обставини, встановлені в рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2006 року у справі № 2-480/2006р., що набрало законної сили, та факт анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість свідчать, що саме ТОВ «Спецкомплектмонтаж» при укладенні спірного договору мало мету на ухилення від сплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Відмовляючи в іншій частині позову, суд апеляційної інстанції посилався на неможливість застосування ст. 208 Господарського кодексу України, оскільки застосування наслідків, передбачених цією статтею, не лише не поновлює права позивача, а й порушує гарантовані Конституцією України права ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб».

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Положення цих статей слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, зазначені в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсним господарського зобовязання, оформлене договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року, укладене між ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» та ТОВ «Спецкомплектмонтаж» на загальну суму 108315, 05 грн., згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України підлягало закриттю.

В той же час, санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2006 року у справі № 2-480/2006р. за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ОСОБА_1., ОСОБА_2., третя особа: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, - про визнання недійсними установчих документів, оскільки предметом дослідження в даній справі не була наявність протиправного умислу у ТОВ «Спецкомплектмонтаж» при укладенні спірного договору на виконання ремонтних робіт № 21/02 від 21 лютого 2005 року.

Юридичним наслідком визнання недійсними установчих документів та визнання недійсною реєстрації підприємства в судовому порядку є припинення юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Сам факт визнання недійсними установчих документів та визнання недійсною реєстрацію ТОВ «Спецкомплектмонтаж» в судовому порядку не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту прийняття відповідного рішення судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами попередніх інстанцій не були встановлені факти щодо обізнаності ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» відносно обставин державної реєстрації ТОВ «Спецкомплектмонтаж».

Враховуючи вищевикладене, рішення судів попередніх інстанцій не містять посилання на обставини, які б свідчили про те, що, укладаючи спірний договір на виконання ремонтних робіт № 21/02 від 21 лютого 2005 року, ЗАТ «Торгівельний будинок «Електроснаб» та ТОВ «Спецкомплектмонтаж» діяли з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та мали умисел на це.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірна угода була укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи, який, в свою чергу, є наслідком порушення судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстав звільнення від доказування.

Водночас, помилковість висновків не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення в цій частині.

При цьому колегія суддів також враховує наступне.

Частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом, що відповідає нормам ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними та стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то ці санкції є адміністративно господарськими згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України і можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Укладення та виконання спірного договору мало місце в лютому 2005 року, а з позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до суду в серпні 2006 року.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя та касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб» задовольнити частково.

Змінити постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року в частині визнання недійсним господарського зобовязання, оформлене договором № 21/02 від 21 лютого 2005 року, укладене між Закритим акціонерним товариством «Торгівельний будинок «Електроснаб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомплектмонтаж» на загальну суму 108315, 05 грн.

В цій частині провадження закрити.

В іншій частині постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна