Рішення № 71644353, 15.01.2018, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/35/18

Єдиний унікальний № 742/3238/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря Голушко Н.О., представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (17500, АДРЕСА_1) до публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров.Шевченка, 12, м.Київ, 01001), третя особа - ОСОБА_4 (17582, Прилуцький р-н, с.Даньківка, вул.О.Кошового, буд.1) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” матеріальної шкоди в порядку регресу. Свої вимоги мотивує тим, що на початку 2009 року, він за допомогою своєї знайомої, яка являлась працівником банківської установи ОСОБА_4, відкрив депозитний рахунок у Прилуцькому відділенні ПАТ Промінвестбанк, де йому було видано ощадну книжку. Згодом, ОСОБА_4 повідомила що є необхідність замінити ощадну книжку, яку він віддав їй для обміну. Через деякий час, при зверненні до банку, йому було повідомлено, що ним було знято вклади та ніяких грошових коштів на рахунках банку немає. При зверненні до самої ОСОБА_4 та пояснила, що усі грошові кошти вона перевела на інші рахунки, щоб він отримав більші відсотки за депозитними вкладами. Зачекавши деякий час він вимушений був звернутися за захистом своїх прав до правоохоронних органів.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2017, ОСОБА_4 була звільнена від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.192 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, за те, що працюючи на посаді старшого касира відділу ПАТ «Промінвестбанк» м.Прилуки, в обов’язки якої не входили організаційно-розпорядчі функції та не будучи у зв’язку з цим службовою особою, переслідуючи корисливу мету, при обслуговуванні депозитних рахунків ОСОБА_3, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на привласнення майна, шляхом зловживання довірою ОСОБА_3 за відсутністю ознак шахрайства, в період часу з 09 липня 2009 року по 01 червня 2011 року точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, зняла з депозитних рахунків № 300012/248/Б1АV 3, № 300012/248/Б1пп 2, № 300012/245/Б1ББ 322, № 300012/245/БІа 74, № 300012/245/Б1Е4 1, № 300012/245/Б1Wb 74, № 300012/248/--д 3, № 300012/245/-- 82, № 300012/245/--дЕ 30, № 300012/245/--А 11895, № 300012/247/Б-Б3, № 300012/245/--А 11895, грошові кошти в загальній сумі 48880,96 грн. та 20472,97 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на момент вчинення злочину становить 160304,36 грн, які обернула на свою користь, спричинивши потерпілому ОСОБА_3, матеріальну шкоду у великому розмірі шляхом обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства на загальну суму 209185,32 грн, привласнені таким чином грошові кошти в подальшому використала на власні потреби.

Ухвала суду набрала законної сили 31.01.2017, оскільки ніким з учасників не оскаржувалася. Позивач вказує на безсумнівність того факту, що кримінальне правопорушення було вчинено працівником банківської установи - ОСОБА_4, яка перебувала у трудових відносинах з Прилуцьким відділенням ПАТ Промінвестбанк, з підляганням трудовому розпорядкові підприємства та отримувала заробітну плату. В зв’язку з чим, позивач і звернувся до суду за захистом своїх прав та стягнення з ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” завдану матеріальну шкоду працівником під час виконання своїх трудових обов’язків у сумі 48880,96 грн. та 20472,97 доларів США.

Представник позивача у судовому засіданні, крім того, подав уточнюючу позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду працівником під час виконання своїх трудових обов’язків виходячи з суми вкладу у гривнях 48880,96 грн. з урахуванням індексу інфляції та розрахунку відсотків на загальну суму 108953,97 грн. + 54446,9 грн. = 163400,87 грн., а також завдану матеріальну шкоду працівником під час виконання своїх трудових обов’язків виходячи з суми вкладу у Доларах США - 20472,97 з урахуванням індексу інфляції та розрахунку відсотків на загальну суму 200529,75 грн. + 664831,78 грн. = 865361,53 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та подав заперечення в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на: застосування строку позовної давності, та не подання позивачем жодних доказів про пропущення такого з поважних причин; між позивачем та відповідачем будь-яких договорів про відкриття депозитного рахунку не підписувалось та не укладалось, про що не надано доказів які спростовують вказаний факт; ОСОБА_5 підозрювалася у вчиненні злочину, який вона скоїла, як приватна особа, а тому банк не може нести відповідальність за дії які вчиненні нею не при виконанні своїх трудових (службових) обов'язків та спричинили шкоду ОСОБА_3

Третя особа – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, хоча про час і місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши та проаналізувавши доказии в їх сукупності суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2017, яка набрала законної сили, за клопотанням прокурора, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.192 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Провадження у справі закрито.

Ухвалою встановлено, що ОСОБА_4 працюючи на посаді старшого касира відділу ПАТ «Промінвестбанк» м.Прилуки, в обов’язки якої не входили організаційно-розпорядчі функції та не будучи у зв’язку з цим службовою особою, переслідуючи корисливу мету, при обслуговуванні депозитних рахунків ОСОБА_3, діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим на привласнення майна, шляхом зловживання довірою ОСОБА_3, за відсутністю ознак шахрайства, в період часу з 09 липня 2009 року по 01 червня 2011 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, зняла з депозитних рахунків № 300012/248/Б1АV 3, № 300012/248/Б1пп 2, № 300012/245/Б1ББ 322, № 300012/245/БІа 74, № 300012/245/Б1Е4 1, № 300012/245/Б1Wb 74, № 300012/248/--д 3, № 300012/245/-- 82, № 300012/245/--дЕ 30, № 300012/245/--А 11895, № 300012/247/Б-Б3, № 300012/245/--А 11895, грошові кошти в загальній сумі 48880,96 грн. та 20472,97 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на момент вчинення злочину становить 160304,36 грн, які обернула на свою користь спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у великому розмірі шляхом обману та зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства на загальну суму 209185,32 грн, привласнені таким чином грошові кошти в подальшому використала на власні потреби.

При цьому, під час вирішення даного клопотання прокурора, як представник потерпілого ОСОБА_1 так і потерпілий ОСОБА_3 у своїй заяві, не заперечували проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та не заявляли до неї жодних претензій (а.с. 5).

Сторона позивача, як на підставу своїх вимог посилається на те, що оскільки кримінальне правопорушення вчинене працівником банківської установи ОСОБА_4, яка перебувала у трудових відносинах з Прилуцьким відділенням ПАТ «Промінвестбанк» у результаті чого завдано майнової шкоди потерпілому ОСОБА_3, тому в силу ч.1 ст.1172 ЦК України банк повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником.

Проте з такими доводами суд не може погодитись з наступних підстав.

Згідно ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-933цс16, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що стороною позивача не було доведено, що ОСОБА_5, яка під час протиправного обернення на свою користь коштів ОСОБА_3, виконувала свої посадові обов?язки працівника банку, тому банк не повинен нести відповідальність за її дії, які вчиненні нею не при виконанні своїх трудових (службових) обов'язків.

Також стороною позивача не було надано, та судом не встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладалися договори про відкриття депозитного рахунку, чи інші, де б банк брав на себе відповідні зобов?язання перед вкладником.

За положеннями частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, вимог позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної нею шкоди, заявлено не було.

За наведених вище обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову по суті спору, суд не вирішує питання про застосування строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 (17500, АДРЕСА_1) у задоволенні позову до публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (пров.Шевченка, 12, м.Київ, 01001), третя особа - ОСОБА_4 (17582, Прилуцький р-н, с.Даньківка, вул.О.Кошового, буд.1) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регрессу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Ільченко