Постанова № 71642093, 11.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2406/18

Номер справи місцевого суду: 522/5760/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2017 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 "Порто-Франко", Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Фактор», ОСОБА_5, ОСОБА_2 за участі третьої особи - ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів кредиту, іпотеки та поруки, скасування запису про обтяження, -

встановила:

Позивач звернулася до з суду з вказаним позовом, в подальшому уточненому, просила суд визнати недійсним кредитний договір від 04.07.2008 року №1163/1-08, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комерційним банком «Порто-Франко»; визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 04.07.2008 року, за реєстровим №4786, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комерційним банком «Порто-Франко», скасувати запис про обтяження №7510595 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна; визнати недійсним договір поруки від 04.07.2008 року №04-07-08/5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 комерційним банком «Порто-Франко».

Позивач в порядку забезпечення позову звернулася до суду із заявою про накладення арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Сумська, 39, площею 0,0586 га, кадастровий №5110136900:33:008:0048, належить на праві власності ОСОБА_3 та заборонити будь-яким особам вчиняти дії, направлені на зміну права власності зазначеної земельної ділянки та її відчуження.

В обґрунтування такої заяви позивач ОСОБА_3 вказує, що 25.07.2017 року від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 позивачем отримано повідомлення-вимогу про намір здійснити продаж цієї земельної ділянки в рахунок погашення боргу.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом за правилами частини 1 статті 153 ЦПК України, згідно з якими така заява (про забезпечення позову) розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2017 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Сумська, 39, площею 0,0586 га, кадастровий №5110136900:33:008:0048, яка належить на праві власності ОСОБА_3. Заборонено будь-яким особам вчиняти дії, направлені на зміну власника земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Сумська, 39, площею 0,0586 га, кадастровий №5110136900:33:008:0048, яка належить на праві власності ОСОБА_3, а також її відчуження.

Не погодившись з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено наступні обставини.

Правилами пунктів 1, 2 частини 1 статті 152 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи) передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи наведене, під час вирішення цього питання суд першої інстанції був зобов’язаний взяти до уваги, що спір виник з приводу визнання іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 04.07.2008 року за реєстровим №4786, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 комерційним банком «Порто-Франко» – недійсним.

При цьому, відповідно до договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 06.03.2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, право вимоги за оскаржуваний іпотечним договором перейшло до відповідача ОСОБА_2

Відповідно до письмового повідомлення (в порядку Закону України «Про іпотеку») від 14.07.2017 року ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_3 про намір здійснити продаж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Сумська, 39, площею – 0,0586 га, кадастровий №5110136900:33:008:0048, що належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем. Також повідомлено позивача про право протягом тридцятиденного строку з дня отримання цього повідомлення письмово повідомити ОСОБА_2 про свій намір купити предмет іпотеки.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №86386195 від 04.05.2017 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3, яка є іпотекодавцем цього нерухомого майна, а ОСОБА_2 є його іпотекодержателем.

Враховуючи зазначене, з метою захисту законних прав та інтересів усіх учасників провадження, прагнучи унеможливити будь-які дії з боку усіх сторін, спрямованих на відчуження спірного іпотечного майна, що, в свою чергу, ускладнить виконання можливого рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне подану заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на спірне майно, а також оголосити заборону його відчуження будь-яким особам.

Суд першої інстанції правильно врахував складність правовідносин, що виникли між сторонами у справі, тому вважав, що невжиття заходів із забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду поза залежністю від вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Скаржник ОСОБА_2 у апеляційній скарзі зазначає, що позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, яке не належить відповідачу, в той час як згідно пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи) забезпечення позову допускається накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Вказані доводи апеляційної скарги спростовуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (дата формування – 11.01.2018 року), в якій зазначається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:33:008:0048, належить ОСОБА_2.

Таким чином, твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели б до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, а вимоги скаржника про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381 – 384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_8

Повне судове рішення складено 18.01.2018 року